Пошук на сайті

Ми стаємо веган_ками, коли дізнаємось про експлуатацію тварин і нескінченні страждання та смерті, які це спричиняє. Реальність прихована від нас за стінами ферм та боєнь. А як почуваються люди, для кого вирощування тварин для молока чи м’яса — це професія? Здається, що на фермах працюють дуже неспівчутливі люди, але це не завжди так. У цьому матеріалі розповімо 6 реальних історій фермерок та фермерів, які вирішили перейти на веганство. Такий досвід тісного співжиття з тваринами може виявитись дуже емоційно важким і трансформувати світогляд людини. 1. БОБ КОМІС Наприкінці квітня 2011 року в блозі своєї «гуманної ферми», Боб Коміс (Bob Comis) опублікував думку під назвою «Їсти м’ясо може бути неправильно»: «Цього ранку, коли я дивлюся у вікно на пасовище, яке швидко заповнюється грайливими ягнятами, я відчуваю, що, мабуть, неправильно їсти м’ясо, і що я справді можу бути дуже поганою людиною, коли вбиваю тварин, щоб заробити на життя » Через 15 місяців він опублікував не менш болісний, але більш суттєвий запис під заголовком «Боротьба етики»: «Коли я думаю про дебати навколо етики вживання м’яса, я часто задумуюсь, чому м’ясоїдам так важко визнати, що вбивати тварин (їсти їхнє м’ясо) неетично? Справді, я не можу придумати жодного вагомого етичного аргументу на користь забою тварин заради їхнього м’яса. Забій тварин на м’ясо є соціально допустимим етичним порушенням . Дозвіл суспільства не робить це етичним, а лише робить його допустимим. Рабство протягом століть було соціально допустимим (попри те, що завжди була меншість, яка рішуче виступала проти цього). Чи стало це менш неетичним? Я сумніваюся, що сьогодні хтось скаже, що так» Боб визнав, що, розводячи свиней задля м’яса, він живе неетичним життям, хоч і має соціальне схвалення. Він ставив під сумнів, що те життя, максимально наближене до природного, яке він дає своїм свиням, означає, що він може вважатись справедливим та гуманним. Насправді він почувався рабовласником і вбивцею . «Те, що я роблю, є неправильним, хоч це приймають майже 95% населення Америки. Я знаю це в глибині душі, навіть якщо я ще не можу щось змінити. Колись це має припинитися. Якимось чином нам потрібно побачити, що ми робимо щось неетичне. В глибині душі, ми зобов’язані харчуватись інакше ». Коміс зрештою став веганом, перетворив свою ферму свиней та овець на веганську овочеву ферму і тепер активно ставить під сумнів вживання тварин та критикує так зване « гуманне вбивство » . Відомий кінорежисер Еллісон Арго випустив документальний фільм про його перехід під назвою « Остання свиня ». 2. ДОКТОР МАЙКЛ КЛЕЙПЕР Доктор Майкл Клейпер (Dr. Michael Klaper) — міжнародно визнаний клініцист, викладач і доповідач про дієту та здоров’я. Він займається медичною практикою понад 40 років і є провідним викладачем рослинного харчування та інтегративної медицини. Клейпер розповів у фільмі «Cowspiracy» : «Більшу частину свого дитинства я провів на молочній фермі на півночі Вісконсину. Я почав доїти корів у 8 років. Тепер мені зрозуміло кілька речей: мета коров’ячого молока — якнайшвидше перетворити 65-фунтове теля на 700-фунтову корову . Коров’яче молоко — це рідина для росту телят. Незалежно від того, що ви з ним робите, така реальність. Усе в цій білій рідині — гормони, ліпіди, білки, натрій, фактори росту, як-от IGF-I — все це для того, щоб теля виросло у велику корову, інакше їх би там не було». Доктор ділиться спогадом з дитинства, що найбільше закарбувався у його пам’яті: «Найсумніший звук за всю мою пам’ять пролунав коли мені було п’ять років і я жив на молочній фермі мого дядька у Вісконсині. У корови народилося гарне теля... На другий день після народження мій дядько забрав теля від матері й посадив його в клітку в хліві — лише за десять ярдів, на очах у матері. Мати-корова могла бачити своє дитинча, відчувати його запах, чути, але не могла доторкнутися до нього, втішити чи вигодувати. Слухати плач та голосіння, які вона лила хвилину за хвилиною, годину за годиною протягом п’яти довгих днів, було нестерпно. Це найгостріші та найболючіші слухові спогади, які я ношу у своїх спогадах. 3. ЕДІТ БАРАБАШ Едіт Барабаш (Edith Barabash) розповіла в інтерв’ю, як вона пройшла шлях від роботи на так званій «гуманній» тваринницькій фермі Майка Ланігана (Mike Lanigan) до етичної веганки: «Одного разу настав час відправляти одну з корів на бійню, і я вирішила поїхати з нею. Я так яскраво пам’ятаю поїздку на машині, а потім наше прибуття до місцевого закладу «гуманного вбивства»… Там тихо стояли ряди лагідних тваринок. Пам’ятаю, як мені сказали: « Перший раз тут неприємно для всіх ». Я не залишилась, щоб побачити, як нашу корову вбили, ми просто висадили її, і я роззирнулась навкруги. Але залишити її там було дуже важко. Корова явно була дезорієнтована, і вона не хотіла заходити до стійла , тож працівникам довелося силою туди загнати її… це трапляється досить часто. Там була велика кімната, заповнена козами, вівцями та альпаками, і всі вони просто стояли там тихо, нервово дивлячись на мене. Вони були налякані та дезорієнтовані. Здавалося, що вони знали, що відбувається. Було жахливо бачити стільки дітей в одній кімнаті, які чекали своєї смерті. Я більше ніколи не ходила на бійню, але той день дійсно зміцнив мою рішучість допомагати тваринам, і я стала пристрасною веганкою. Однак я не припинила працювати на Майка, тому що відчувала, що мені ще багато чого потрібно навчитися. І так почалася перша з багатьох наших розмов про права тварин . Я надзвичайно вдячна за те, куди ці розмови привели нас сьогодні» Влітку 2016 року Майк Ланіган, фермер у багатьох поколіннях, вирішив, що більше не хоче розводити тварин на забій. Він сказав, що вважає надто лицемірним продовжувати любити тварин на своїй фермі так сильно, як він, і при тому відправляти їх на насильницьку, непотрібну, ранню смерть. Разом зі співробітницею Едіт, він вирішив перетворити ферму на притулок і перейти на вирощування органічних овочів, щоб заробляти на життя. Зараз Едіт керує притулком і сподівається, що досвід зустрічі з коровами та іншими тваринами у ньому допоможе більшій кількості людей відчути зв’язок з ними, і виключити тварин зі своїх тарілок. 4. КЕРОЛ І ДЖУЛІАН ПІРС У липні 2015 року, після 20 років утримання ферми та виготовлення сиру з молока кіз, який був відзначений нагородами, Керол і Джуліан Пірс (Carol and Julian Pearce) вирішили стати веганами. Вони оголосили, що припинять розводити кіз для виробництва молочних продуктів і замість цього почнуть виробляти веганський сир з кеш'ю . Коли подружжя запитали, чому вони вирішили почати виготовляти рослинний сир, вони відповіли: «Ми вирішили, що не можемо рятувати тварин і водночас щороку приводити у цей світ все більше дитинчат… Ми завжди ставилися до наших тварин з любов’ю та ніжністю. У цьому може переконатися кожен, хто завітає на ферму. Але в цілому існування молочної ферми погіршує проблему. Ми не хочемо бути частиною проблеми, ми хочемо бути частиною вирішення … Тепер, не розводячи тварин, ми можемо рятувати тварин від жорстокого поводження, а не посилювати його, приносячи у світ ще більше живих створінь. » Пара і надалі виготовляє сир високої якості, тільки тепер вже з молока, отриманого з горіхів. «Наразі наші зразки були дуже добре сприйняті, і багато людей сказали нам, що вони продовжуватимуть купувати наші продукти рослинного походження . Це дуже надихає нас». Окрім догляду за козами у своїй колишній фермі, яка тепер стала притулком The Sanctuary at Soledad Goats у Каліфорнії, Пірси також рятують кіз, корів, коней, свиней, курей, качок, собак і котів, з яких знущалися або покинули. 5. ГОВАРД ЛАЙМАН «Знайомі, які займалися тваринництвом, були хорошими людьми, які просто намагалися робити все найкраще, з правильних причин на їхню думку — нагодувати голодну Америку. Вони вірили, що забезпечують абсолютну необхідність: першокласний білок . Це було вкорінене в них з дитинства: «Їжте своє м’ясо» Говард Лайман (Howard Lyman) — фермер у четвертому поколінні, який перетворив невелику органічну молочну ферму на величезну промислову молочну ферму з відгодівлею 7,000 корів. Він також вирощував курей, свиней та індиків понад 20 років. У 1990 році, маючи надмірну вагу та проблеми зі здоров’ям, пов’язані з високим кров’яним тиском і рівнем холестерину , він вирішив стати вегетаріанцем. Відчувши радикальну зміну свого здоров’я, через рік Лайман став веганом і незабаром глибоко змінив своє ставлення до етики споживання тварин. Він перетворив своє ранчо на притулок дикої природи й з 1991 року подорожує світом, виступаючи та захищаючи веганство, органічне землеробство та права тварин. В інтерв’ю Лайман згадує важкий момент, коли він виявив, що більше не може відвернутися від питання про вбивство тварин, яким взагалі не потрібно шкодити: «Не «Чи я добрий до своїх тварин?» або «Чи добре я їх годую?», а «Боже мій, чи варто нам їх їсти?» … Я був у ванній і дивився в дзеркало: це було настільки травматичним для мене, що я ледь не відірвав раковину від стіни. Це були двері моєї душі, які я ніколи раніше не відкривав. І як тільки я відкрив їх, я вже ніколи не міг їх закрити, тому що я знав, як виглядають ці тварини, коли йдуть на убивство. Я знав, що було в їхніх очах, і я був тим, хто їх туди відвів. Це було так, ніби все, що ви вважаєте праведним і святим, раптом опинилося під загрозою. Чи можу я дозволити своєму розуму розібратися в цьому? І чи вистачить мені сили духу бачити відмінність та внести зміни? Як сказати дружині, коли у нас багатомільйонна компанія: «Зачекай, я вважаю, що те, що ми робимо, неправильне »? Я зрозумів, що моє життя побудоване на піску. Усе, у що я вірив усе своє життя, було під загрозою, тому що я займався бізнесом, заснованим на вбивстві тварин». Лайман написав дві книги: «Plain Truth from the Cattle Rancher Who Won’t Eat Meat» та «No More Bull! The Mad Cowboy Targets America’s Worst Enemy: Our Diet», критикуючи споживання м’яса та американський стиль харчування. 6. ЧЕРІ ЕЗЕЛЛ Чері Езелл (Cheri Ezell) працювала на фермі кіз, коли зустріла свого чоловіка, Джима Вандерслюса (Jim Vandersluis), який працював на молочній фермі. Чері розповідає, як познайомилась з реальністю промислового фермерства: «Одного разу я зайшла у хлів, коли Джим доїв корову, і помітила явно хворе теля. Коли я запитала, що з нею станеться, він сказав мені, що попри хворобу теляти, її відправлять до торговця худобою, де її продадуть на м’ясо. Я дізналась, що дійних корів потрібно запліднювати щороку , щоб вони продовжували виробляти молоко, і як у них забирають телят незабаром після народження. Лиш декому щастить отримати молозиво (перше молоко) від матері, яке важливе для їхнього виживання . Хоча деяких телят вирощують на заміну телицям, більшість із них відправляють на забій або на виробництво телятини, що є дуже коротким і нещасливим життям». Чері ділиться, що словесне спілкування матері та дитини, коли вони зближуються — це лише один маленький аспект їхнього емоційного життя, який ми, люди, розриваємо, розлучаючи їх. Мати кличе дитину багато днів після того, як вони розлучилися. Як таке взагалі можна назвати «гуманним»? «Зрештою наша совість не дозволила нам продовжувати доїти корів для виробництва молочних продуктів. Натомість ми збільшили стадо кіз і почали продавати козяче молоко. Я подумала, що, можливо, це альтернатива — тварини змогли б жити, ми мали б молоко, а козенята могли б стати домашніми улюбленцями… Але нам все одно потрібно було заробляти на життя, і незабаром я зрозуміла, що не можливо заробити достатньо грошей від кількості молока, яке виробляла ферма. Дитинчат було так багато, адже щороку кози народжували дітей. Та й не дуже багато людей виявились зацікавлені в покупці кіз як домашніх тварин». Чері Езелл ділиться моментом, який став переломним . У деяких громадах існує традиція їсти м’ясо козенят під час Великодніх свят. Тому щовесни їхня ферма була переповнена людьми, які шукали козенят. Подружжя зважувало дітей вагою 25-35 фунтів, і клієнти платили. Потім козенят зв’язували й буквально кидали в багажник або кузов пікапа, як шматок багажу. Невдовзі вже Джим казав: «Я понесу козеня», і обережно ставив дитя в їхню машину. «Одного разу ми стояли біля воріт ферми й слухали, як одного з наших козенят відвозили, а воно плакало в багажнику машини. Саме в цей жахливий момент ми з Джимом подивилися один на одного зі сльозами на очах і почали нашу подорож до життя без вбивств». Відтоді Чері та Джим залишили молочну промисловість і перетворили свою ферму на притулок для сільськогосподарських, диких та тварин-компаньйонів. Тепер вони свідомі чіткої відмінності між гуманним і негуманним фермерством. «Гуманне фермерство — це культивування рослинної продукції. Негуманне фермерство — це розведення будь-якої розумної істоти для виробництва та споживання». Ти можеш прочитати повну розповідь Чері та Джима про перехід на веганство та активізм для тварин за посиланням . Їхня історія була розказана в документальному фільмі «Миролюбне королівство: Подорож додому». Письменник і журналіст, що викривав бійні, Аптон Сінклер (Upton Sinclair) якось написав: «Важко змусити людину щось зрозуміти, коли її зарплата базується на тому, що вона цього не розуміє». Але історії, що ми розповіли, доводять, що це можливо. Веган_кам часто буває важко дивитись на світ, де так багато людей відмовляються бачити реальність та живуть у забутті про страждання тварин, яке ми підтримуємо. Сподіваємось, що ці історії надихнули тебе не розчаровуватись у людстві — навіть ті, хто безпосередньо експлуатує тварин, можуть в якийсь момент усвідомити зв’язок та змінитись. Реєструйся на « Веган-експрес », та долучайся до спільноти людей, які так само задумуються про гуманність тваринництва та вирішують перейти на веганство.

Осінь — сезон гарбузів , і коли в тебе вже є гарбуз, то потрібно декілька рецептів з ним. Адже коли готуєш гарбузове пюре для одної страви, воно завжди залишається і йому треба знайти застосунок. Також в тебе буде насіння гарбуза, яке можна висушити й погодувати пташок взимку або обсмажити й додавати в страви. Приготувавши гарбузовий суп, ти можеш використати решту пюре для гарбузових млинців, а також гарбузової вівсянки. Смачний гарбуз шкода викидати, його треба використати весь. Тут тобі знадобиться наша добірка рецептів з гарбузом на будь-який смак. Два інгредієнти, які є в практично кожному рецепті з гарбузом, це гарбузове пюре — приготований (зазвичай у духовій печі) і змелений гарбуз. А також гарбузові спеції — зазвичай це поєднання кориці, імбиру і мускатного горіха, однак є різноманітні суміші, які гарно пасують до гарбуза і є полем для експериментів. ГАРБУЗОВІ МЛИНЦІ Гарбузові панкейки — ідеальний сніданок для осіннього ранку. Гарбуз є чудовою заміною яєць. Він надає млинцям зволоження, вони виходять легкі та пухкі. Оригінальний рецепт за посиланням . Інгредієнти: мелене насіння льону — 1 ст. л. + 3 ст. л. води (заміна 1 яйця); борошно — 1 ½ чашки (180 г); цукор — 2 ст. л.; розпушувач — 2 ч. л.; сода — ½ ч. л.; кориця — 1 ч. л.; морська сіль — ¼ ч. л.; гарбузове пюре (приготований змелений гарбуз) — ½ чашки; мигдальне молоко — 1 чашка + 3 ст. л. (кімнатної температури); кокосове масло — 2 ст. л. (розтоплене); ванільний екстракт — 1 ½ ч. л. Для подачі: кленовий сироп; веганський йогурт (за бажанням); пекан (за бажанням). Приготування: У невеликій мисці з’єднай лляне борошно та воду. Відстав на 5 хвилин, щоб воно загусло. У великій мисці змішай борошно, цукор, розпушувач, харчову соду, корицю та сіль. У середній мисці змішай гарбуз, мигдалеве молоко, кокосову олію, ваніль і суміш насіння льону. Вилий вологі інгредієнти в миску з сухими інгредієнтами та перемішай, поки вони не з’єднаються. Кілька грудочок — це нормально. Суміш буде густою, але якщо вона занадто густа, додай ще трохи мигдалевого молока. Розігрій антипригарну сковороду на середньому вогні. Змасти сковороду невеликою кількістю кокосової олії та використовуй мірну чашку на ⅓ склянки, щоб вилити тісто на сковороду. Готуй млинці по 2 хвилини з кожного боку, зменшуючи вогонь до мінімуму, щоб середина млинця пропеклась, не підгоряючи ззовні. Подавай з кленовим сиропом, йогуртом і горіхами пекан за бажанням. ГАРБУЗОВИЙ КРЕМ-СУП Крем-суп можна готувати на будь-який смак: робити з самого гарбуза, чи додати ще інших овочів; додати корицю, або імбир, або і те, і те. А також можна готувати не на рослинному бульйоні, а на рослинному молоці для кремовості. Оригінальний рецепт за посиланням у телеграмі. Інгредієнти: невеличкі гарбузи — 2 (~1300 г); зубчики часнику — 3 шт, не чистити; оливкова олія — 2 ст. л. (для подачі); цибулина — 1 велика, нарізати; морквини — 2 середні, нарізати; сіль — 1 ч. л.; перець — ¼ ч. л. або більше до смаку; мускатний горіх — ¼ ч. л.; овочевий бульйон — 4 чашки; свіже листя чебрецю чи іншої зелені за бажанням — 1 ст. л.; свіжий лимонний сік — 2 ст. л.; кленовий сироп — 1 ч. л.; піта для подачі (за бажанням); мікрозелень для прикраси (за бажанням). Приготування: Розігрій духовку до 200°С і застели деко пергаментним папером. Розріж гарбузики уздовж навпіл і вийми насіння. Збризни половинки оливковою олією, посип сіллю та перцем. Поклади зрізом униз на деко. Зубчики часнику поклади на фольгу, збризни олією, притруси дрібкою солі, загорни та виклади на деко до гарбузів. Запікай 35–45 хвилин або поки гарбузи не стануть м’якими, якщо їх проколоти виделкою. Вийми з духовки та відстав. Очисть часник та гарбузовий м'якуш від шкірки та відміряй 2,5 чашки. Решту м’якоті відклади на потім. Нагрій оливкову олію у великій каструлі. Додай цибулю, моркву та сіль. Готуй, час від часу помішуючи, 5–8 хвилин. Додай мускатний горіх, мелений перець, гарбузовий м'якуш, бульйон і листя чебрецю, роздавлений запечений часник. Тушкуй, періодично помішуючи, 20 хвилин. Дай супу трохи охолонути, потім перелий його у блендер (або використовуй занурювальний блендер). Додай лимонний сік і кленовий сироп. Змели до однорідності. Розклади у миски та подавай, прикрасивши мікрозеленню. Смачного! ГАРБУЗОВА ВІВСЯНА КАША Корисна гарбузова вівсянка на смак схожа на гарбузовий пиріг, тільки готується дуже просто та швидко. Оригінальний рецепт за посиланням . Інгредієнти: вівсянка — 1 чашка; гарбузове пюре (приготований змелений гарбуз) — ½ чашки; спеції для гарбуза (суміші кориці, імбиру і мускатного горіха) — 1 ч. л; рослинне молоко — ¼ чашки; вода — 1 ½ чашки; сіль — дрібка. Для подачі: кленовий сироп — 1-2 ст. л.; рослинне молоко — 1-2 ст. л. (за бажанням); горіхи пекан — ¼-½ склянки (за бажанням). Приготування: У каструлі змішай вівсянку, гарбузове пюре, спеції, рослинне молоко, воду та сіль. Доведи до кипіння, зменш вогонь та вари 3–4 хвилини. Зніми з вогню і дай постояти 2-3 хвилини. Готово! Подавай з кленовим сиропом або альтернативою та горіхами. ГАРБУЗОВЕ ПЕЧИВО Печиво, яке зручно брати з собою та пригощати друзів. Готується всього за 30 хвилин. Оригінальний рецепт за посиланням . Інгредієнти: коричневий цукор — ¾ чашки; гарбузове пюре (приготований змелений гарбуз) — ½ чашки; розтоплене кокосове або інше масло — ¼ чашки; ванільний екстракт — 1 ч. л.; спеції для гарбузового пирога — 1 ¼ ч. л.; сода — 1 ч. л.; морська сіль — ½ ч. л.; борошно — 1 ¼ чашки; шоколадна стружка — ¾ чашки. Приготування: Розігрій духовку до 180°C і застели два великих дека пергаментним папером. У великій мисці змішай коричневий цукор, гарбузове пюре, кокосову олію та ваніль. Рівномірно посип суміш спеціями для гарбузового пирога, харчовою содою та сіллю та перемішай. Додай борошно та перемішай, щоб з’єднати. Вмішай шоколадну стружку. Використовуючи 2 столові ложки тіста для одного печива, виклади на підготовлений лист для випічки. Випікай 10-12 хвилин, або поки печиво не стане золотисто-коричневим по краях. Вийми з духовки та дай повністю охолонути на листах для запікання. Для прикраси печива можна приготувати збиті веганські вершки, що знайдеш в кінці статті. ГАРБУЗОВИЙ ПИРІГ Цей швидкий пиріг готується приблизно за 30 хв. З цього тіста можна натомість приготувати мафіни, додавши ¼ склянки води, хоча час запікання може змінитися. Оригінальний рецепт за посиланням . Інгредієнти: борошно — 2 чашки; білий цукор — ½ чашки; коричневий цукор — ¼ чашки; розпушувач — 1 ч. л.; сода — 1 ч. л.; мелена кориця — ½ ч. л.; мелена гвоздика — ¼ ч. л.; мелений імбир — ¼ ч. л.; мелений мускатний горіх — ¼ ч. л.; сіль — ¼ ч. л.; гарбузове пюре (приготований змелений гарбуз) — 2 чашки; олія — 3 ½ ст. л.; ванільний екстракт — 1 ст. л. Приготування: Розігрій духовку до 190°C. Злегка змасти 22 см квадратну форму для випічки. Просій в миску борошно, білий та коричневий цукор, розпушувач, харчову соду, корицю, гвоздику, імбир, мускатний горіх і сіль. До борошняної суміші додай гарбузове пюре, олію та ванільний екстракт і перемішуй, доки не утвориться густе тісто. Вилий тісто в підготовлену форму для випічки. Випікай в розігрітій духовці, поки зубочистка, вставлена в центр, не вийде чистою, 20 хвилин. Вийми з духовки та повністю охолоди, перш ніж нарізати та подавати. Прикрасити можна кокосовою згущенкою. Нехай смакує! ГАРБУЗОВИЙ ТОРТ Цей веганський гарбузовий торт виглядає розкішно та підійде до святкового столу. Оригінальний рецепт за посиланням . Інгредієнти коржа: борошно — 1 ½ чашки; цукор — 1 ч. л.; сіль — ¼ ч. л.; веганське вершкове масло — ¼ чашки, холодне та нарізане кубиками; кокосове масло — ¼ чашки, охолоджене та розрізане на кілька частин; крижана вода — 3-4 ст. л. Приготування коржа: Перед тим, як почати, переконайся, що вершкове та кокосове масло дуже охолоджені. Постав їх в холодильник принаймні на 30 хвилин. Додай борошно, цукор і сіль у кухонний комбайн. Перемішай трохи. Додай холодне веганське та кокосове масло. Змішай приблизно 10 секунд, поки маса не стане схожа на грубу муку (переглянь фотографії в оригінальному рецепті). Тепер, коли кухонний комбайн працює, влий 3 столові ложки крижаної води. Коли маса почне злипатися, зупинись. Можливо, знадобиться додати ще 1 столову ложку крижаної води, щоб вона з’єдналася. Виклади тісто на злегка присипану борошном поверхню та сформуй з нього кулю. Довго не міси, інакше руки нагріють тісто, що нашкодить коржу. Розкачай тісто качалкою в коло приблизно 30 см і переклади на форму для пирога. Можна обережно обернути його навколо качалки, а потім обережно перекласти. Не панікуй, якщо він не ідеальний, це можна виправити, виліпивши краї у форму, яка тобі до вподоби. Інгредієнти начинки: гарбузове пюре (приготований змелений гарбуз) — приблизно 2 ½ чашки; кокосові вершки — 1 чашка; коричневий цукор — ½ чашки; цукровий пісок — ½ чашки; кориця — 1 ч. л.; імбир — 1 ч. л.; мускатний горіх — ½ ч. л.; гвоздика — ⅛ ч. л.; сіль — ½ ч. л.; кукурудзяний крохмаль — 3 ст. л. Приготування начинки: Розігрій духовку до 170 °C. Підготуй корж у формі для пирога. Це може бути форма діаметром 22 см. У блендер додай всі інгредієнти для начинки і перемішай до однорідності. Також можеш просто збити в мисці до однорідності. Вилий суміш у форму, вистелену коржем для пирога. Шпателем рівномірно розподіли суміш. Випікай 1 годину. Якщо скоринка почне підгоряти, накрий її краї алюмінієвою фольгою або щитком для пирога приблизно через 30 хвилин випікання. Середина все одно буде виглядати хиткою, це нормально. Дай охолонути при кімнатній температурі протягом 30 хвилин, потім накрий кришкою та постав в холодильник для охолодження принаймні на 4 години або на ніч. За бажанням наріж та подавай з домашніми веганськими збитими вершками. Насолоджуйся! Інгредієнти вершків: несолодке рослинне молоко без смаку (наприклад, соєве) — 1 чашка; рафінована кокосова олія — 1 чашка, розтоплена; цукрова пудра — ½ чашки; чистий екстракт ванілі — ½ ч. л. Приготування вершків: Налий соєве молоко в миску та постав в мікрохвильову піч, поки вона не нагріється, приблизно на 1 хвилину. Помісти у блендер разом з розтопленим кокосовим маслом. Змішуй поки не вийде гарна емульсія. (Залежить від блендера, від 30 секунд до 1 хвилини). Переклади у миску, накрий кришкою та постав в холодильник на ніч або принаймні на 4 години. Найкраще на ніч. Перемісти вершкову суміш у велику миску або чашу міксера з вінчиком. Додай цукрову пудру і ваніль. Збий інгредієнти разом, починаючи з низької швидкості та збільшуючи до високої. Щоб почало густіти, знадобиться 5-10 хвилин, але це станеться! Збивай, поки вершки не стануть досить густими, кремовими і легкими, але обережно, щоб не засильно збити, інакше вони можуть стати занадто густими. Гарбуз може пасувати до дуже різноманітних рецептів. Ми обрали найбільш практичні, однак можна знайти також гарбузові мафіни , пончики , пудинг , смузі , гранолу та інші варіації пирога і супу . Тепер, коли ти знайдеш гарний гарбуз, в тебе під рукою будуть рецепти для нього. Їх легко знайти, написавши «гарбуз» в поле пошуку на сторінці « Веган-експрес ». Або можеш додати цю сторінку у свій Pocket . Слідкуй за новими публікаціями у блозі та реєструйся на безплатний курс « Веган-експрес » , щоб дізнатись ще більше порад про веганський спосіб життя.

Замінити смак м’яса курей більше не є проблемою — стрімко зростає доступність та різноманіття опцій веганських альтернатив м'ясу і яйцям, та інших продуктів тваринництва. Збільшується також кількість веганських закладів та ресторанів. Зі статті ти дізнаєшся про розумові здібності курей, через які страждання вони проходять та які екологічні катастрофи провокує птахівництво. Ми поділимось з тобою списком рослинних замінників м'яса та яєць курей від українських брендів, а також рецептом приготування веганської курятини з фуджу (соєвої спаржі) вдома. ІНТЕЛЕКТ ТА ЕМОЦІЇ КУРЕЙ Згідно з останніми даними FAO (Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН), зараз у світі 25,9 мільярда курей. Ми штучно розводимо їх у такій кількості для того, щоб експлуатувати заради м’яса та яєць. Кожна з цих тварин є розумною й допитливою, має унікальний характер, може розв'язувати складні проблеми та розвивати тісні соціальні стосунки з іншими тваринами та людьми. Кури емпатійні, турботливі до своїх дітей, та використовують складну систему сигналів, вербальних і невербальних, для комунікації з іншими членами зграї. Звуки, якими вони спілкуються, передають сенс сказаного, так само як наші слова, і дозволяють курці уявляти та швидко реагувати на те, про що її попередили родичі. Ми розповідали про емпатію, спілкування, мислення та страждання курей детально у матеріалі за посиланням . Там ми поділились експериментами та дослідженнями, які демонструють інтелект та здатність цих тварин до співчуття. Зараз поширений тренд приймати курей до своєї сім'ї як тварин-компаньйонів, однак більшість людей дивляться на курей через іншу призму: як курячі нагетси , сендвічі, або як на святкову печеню та рагу для сімейних зустрічей і фестивалів. ЧОМУ КУРЕЙ НЕ ВАРТО ЇСТИ Кури є найбільш багатостраждальним видом тварин на Землі. 95% тварин , що люди вирощують на землі — це кури. Близько 202 мільйони курей щодня вбивають у всьому світі. Промислове фермерство, в якому перебувають приблизно 90% всіх курей у світі, пріоритезує ефективність та прибуток , ставлячись до них як до сировини, не зважаючи на їхні потреби як розумних, соціальних і чуйних істот. Такі ферми — концентраційні фабрики з відгодівлі тварин ( CAFO ), як визначило Міністерство сільського господарства США. Середнього розміру CAFO у США зазвичай вміщує 30,000 курей-несучок або 125,000 курчат-бройлерів у надзвичайно тісних клітках та жорстоких умовах. «Більшість людей глибоко помиляються щодо походження м’яса. 75% дорослих американців вважають, що зазвичай купують гуманну продукцію , але лише 1% кормових тварин живе на фермах, які не є промисловими» , — сказала виконавча директорка Sentience Institute Келлі Вітвікі, посилаючись на опитування, проведене групою у співпраці з Ipsos Group у 2017 році. Чому немає гуманного способу вирощувати тварин заради м’яса, молока та яєць, пояснювали в цьому матеріалі. Серед всіх експлуатованих видів тварин, найбільше особин курей страждають, а тому найбільше страждання спричиняє купівля їхнього м'яса. Оцінки на основі чутливості тварини: скільки днів вона живе, скільки днів страждає і скільки м’яса з неї «виробляють», показують, що кури перебувають на другому та третьому місці за стражданням серед всіх експлуатованих тварин: 1 кг вирощеної риби призводить до приблизно 250 еквівалентних днів страждань; 1 кг яєць, отриманих від курей з батарейних кліток ( 90% яєць у світі походять саме з таких ферм) призводить до приблизно 100 еквівалентних днів страждань; 1 кг м’яса курки призводить до приблизно 60 еквівалентних днів страждань. ЖОРСТОКІСТЬ ПРОМИСЛОВИХ ФЕРМ Промислове вирощування позбавляє курей свободи поводитися природно: будувати гнізда, розправляти крила, приймати пилові ванни, щоб очиститися, порпатись в пошуках їжі, спілкуватися зі своїми дітьми та іншими членами зграї, й взагалі, повноцінно жити. Курей розводять, годують і вбивають, попри їхні природні інстинкти чи потреби, і це завдає їм страждань на кожному етапі їхнього короткого життя. Життя пташенят-самців у яєчній промисловості закінчується , як тільки воно починається. Самці не можуть відкладати яйця, тому вони не потрібні для промисловості — переважно їх перемелюють живцем, або вбивають іншим способом. Всі курчата на промислових фермах починають життя з болісної ампутації без анестезії приблизно 1/3 дзьоба, щоб вони не могли клювати один одного через стрес. Курчата-бройлери були селективно виведені для такого швидкого росту. Якби люди росли з такою ж швидкістю, вони б важили 300 кг до двомісячного віку. Під цією вагою їхні кістки ламаються, а внутрішні органи не витримують навантаження, тому їх переважно вбивають дітьми — у віці 6-7 тижнів . Нещодавнє дослідження польської організації з захисту прав тварин Anima International викрило, що насправді відбувається на фермах з «високими стандартами утримання» курей. Двоє активіст_ок під прикриттям задокументували жахи на фермі найбільшого виробника яєць у Польщі та в усьому Євросоюзі. За посиланням можна побачити документальні кадри та підписати петицію-звернення до виробника про закриття таких ферм. ЕКОЛОГІЧНІ ПРИЧИНИ ВІДМОВИТИСЬ ВІД М’ЯСА КУРЕЙ Всі екскременти такої величезної кількості птахів не можуть бути використані як добриво, а тому є забруднювачем, що змивається під час дощів і може стікати в річки. Запах від таких ферм робить життя в сусідніх селах нестерпним. А захоронення безлічі мертвих птахів, можуть призводити до поширення різних вірусів і хвороб. Екологічні катастрофи — не рідкість у промисловому тваринництві. Це стається як внаслідок природних катастроф, так і через війну, як це сталось в Україні. На найбільшій у Європі птахофабриці у Чорнобаївці, що у Херсонській області, після початку повномасштабної війни загинуло 4 мільйони курей . Російські окупанти перешкоджали доставленню корму, машини з вантажем потрапляли під обстріли. Заради безпеки людей постачання припинили. А потім на підстанцію, яка живила птахофабрику, прилетів снаряд. У пташниках почала зникати вентиляція, що і призвело до смерті птахів. Інша трагедія відбулась в Америці 2018 року в округах Північної Кароліни, де проживає майже 82 мільйони курей та індиків, а також 4 мільйони свиней. Обидва округи постраждали від повені під час урагану «Флоренс», який вкрив штат гноєм, забруднив водопостачання та створив серйозну загрозу здоров’ю жителів поблизу. Штат витратив 11 мільйонів доларів на утилізацію близько 3,4 мільйони мертвих птахів , яких фермери залишили топитись під час урагану «Флоренс». РОСЛИННІ АЛЬТЕРНАТИВИ «КУРЯТИНІ » Веганський раціон, що виключає куряче м’ясо, має переваги для здоров’я. Споживання м’яса курей та інших тварин пов’язане з проблемами, такими як хвороби серця та ожиріння. Рослинні альтернативи мають нижчий рівень холестерину та насичених жирів, а тому здоровіший склад. Відмова від курячого м’яса не означає відмову від смаку, тому ми рекомендуємо спробувати рослинні замінники курятини від українських виробників, які можна використовувати у приготуванні будь-яких страв: « Філе Біле » від Vegurman — це шматочки рослинного білка зі смаком, наближеним до смаженої курятини. Містить 30 г білка на 100 г, що на 10 г більше, ніж у м’ясі курки. Також містить більше вуглеводів, калорій і таку ж кількість жирів. « Веган Кебаб » від Vegurman — це рослинний кебаб зі смаком курятини на грилі. Містить 14 г білка та 205 калорій. « Джерки з Димком » від Vegurman — це в'ялені шматочки соєвих стейків зі смаком курки гриль, готові до вживання. Містять 20 г білка та 324 калорій. « GreenChicken » від Green Go — це рослинна бургерна котлета зі смаком курятини. Виготовлена на соєво-пшеничній основі, містить 11 г білка. « GreenChicken Farsh » від Green Go — рослинний фарш зі смаком курки. Курячий фарш ідеально підходить для приготування котлет, випічки та інших страв. Бургер котлети «Курячі » від FineOrganic — котлети з органічних складників зі свіжомеленими спеціями, багатим вмістом рослинного білка, заліза та клітковини. Рослинний фарш «Курячий » від FineOrganic — альтернатива традиційному фаршу. Приготуйте з ним домашню лазанью, пасту, кебаб, буріто, пельмені чи голубці. « Котлета по-київськи » від Wanted Vegan — та ж сама традиційна котлета з курячого філе, тільки веганська. Містить 13 г білків та 10 г жирів, з яких тільки 3 г — насичені. « Нагетси » від Wanted Vegan — веганські нагетси зі смаком курки. Приготовані на пшенично-гороховій основі, містять 14 г білків та 8 г жирів, з яких тільки 1 г — насичені. « Нагетси з насінням » від Wanted Vegan — веганські нагетси з насінням льону та соняшника. Містять 16 г білків та 11 г жирів, з яких тільки 1 г — насичені. Вегетаріанські нагетси «Класичні » від Veggie — веганські нагетси з рослинного білка. Містять 1,3 г білка, 5,3 г жирів, у тому числі насичені 2,06 г. Соєва спаржа (фучжу або фуджу) від Смаку життя. Фучжу — це висушена плівка знята з соєвого молока, яка є альтернативою курятині в традиційних китайських рецептах. Більше замінників тваринних продуктів, від ковбас до сметани, ти знайдеш у нашому довіднику веганських альтернатив за посиланням . А про те, як замінити куряче яйце, ми розповідали у статті . Тофу та інші соєві продукти, такі як фучжу та юба, історично використовувались як заміна м’ясних страв . У вегетаріанському раціоні буддистів стародавнього Китаю та Японії з них готували страви, поживні на білок та рослинні жири. Ти можеш використати фуджу як здоровий замінник курки у будь-якій страві, приготувавши її за рецептом, яким ми поділимось з тобою. Це авторський рецепт Тетяни та Дмитра Гнатюків, які заснували вегетаріанський еко-готель « Чакора » в Яремче в Українських Карпатах, де можна домовитись про веганські опції. Фуджу — має приємну волокнисту текстуру, легко вариться і приємно смакує. За складом це корисний жир та рослинний білок, який легко засвоюється. Приготування: Залий 200 г фучжу кип’яченою водою та дай постояти біля 20 хв. Інший варіант — відвари соєву спаржу в підсоленій воді до м’якості стільки ж часу і одразу витягни з води. Вона вже готова до вживання і її можна додавати в страву. Якщо ти любиш більш пряні смаки — на олії нагрій прянощі, які ти любиш (карі, куркума, копчена паприка, або суміші для грилю/барбекю). Додай фучжу і протуши або підсмаж до скоринки, за бажанням. Додай 5-7 ст. л. соєвого соусу і помішуючи, випари його. Приготовану соєву спаржу можна додати до рагу, запечених овочів або супу. Також можеш використати як складову салату теплого, з варених або свіжих овочів. Смачного! Важливо дотримуватись збалансованого веганського раціону, і рослинні альтернативи м’яса допомагають у цьому. Тривають також розробки вирощеного в лабораторії ( культивованого ) курячого м’яса як етичної та сталої альтернативи. Однак поки воно не набрало поширення, найкращий вибір — це рослинні замінники . Проходь наш короткий курс « Веган-експрес » , щоб дізнатись більше про причини переходу на веганство.

Сироїдіння, або сироїдство, останні роки набирає значної популярності. Це режим харчування, який переважно складається з сирих, необроблених і часто органічних продуктів. Прихильни_ці сироїдіння вважають, що вживання сирих продуктів має багато переваг, зокрема втрату ваги та покращення загального здоров’я. Однак дослідження виявляють і негативні наслідки для організму. У цій статті розглянемо яким буває сироїдіння, чи справді воно поліпшує здоров’я, що спільного та відмінного у веганства та сироїдіння , та чому важливо їх відокремлювати. ПОРІВНЯННЯ СИРОЇДСТВА ТА ВЕГАНСТВА Найважливіша відмінність полягає в тому, що сироїдіння — це стиль харчування, який ставить за мету досягти кращого здоров’я, самопочуття, рівня енергії та довголіття. Веганство, своєю чергою, це етична позиція, яка полягає в униканні всіх продуктів експлуатації тварин. Веганство охоплює не лише харчування, а й покупку товарів та відвідування подій та закладів , де використовують тварин. Веганство пропагує справедливе ставлення до прав тварин без видової дискримінації та ставить за мету припинення експлуатації тварин людьми. Також веганство не зобов’язує харчуватись здорово , хоча й потребує більш уважного ставлення до збалансованості раціону та приймання додаткових мікроелементів для підтримки базового рівня здоров’я. Сироїдний раціон переважно включає різноманітні фрукти, овочі, горіхи, насіння та зелень. Виключається будь-яка термічна обробка продуктів — варіння, смаження, в'ялення або приготування на пару. Раціон вважається сироїдним, якщо ти споживаєш більшість продуктів сирими. Це може бути, наприклад, 80%, або більше чи менше. 100% сироїдіння дотримуватись найскладніше. Сироїдіння буває як веганське, так і може включати молочні та інші тваринні продукти. Деякі прихильни_ці сироїдної дієти також включають сиру рибу та м’ясо, хоча це несе ризики для здоров’я. Є підвиди веганського сироїдіння , коли сильно налягають на смузі із зелені, дехто — виключає горіхи та насіння, інші — обмежуються лише фруктами (фрукторіанство) чи вживають всі продукти роздільно (моноїдіння). Хоча вживання свіжих та сирих фруктів та овочів є корисною та необхідною складовою здорового раціону, безпечність тривалого сироїдіння для здоров’я не підтверджена науковими даними . Без ризиків для здоров’я, дотримуватись сироїдіння можна лише на короткий проміжок часу. А веганського харчування можна дотримуватись все життя, за умови правильного збалансування раціону. Дієтологічні організації та організації з охорони здоров’я країн світу поділяють думку про те, що: « Належним чином спланований рослинний раціон є здоровим, збалансованим, може забезпечити організм поживними речовинами включаючи білок, залізо, кальцій та інші. Така дієта може бути корисною для профілактики багатьох захворювань та підходить для людей на всіх етапах життєвого циклу, в тому числі жінкам під час вагітності й лактації, немовлятам, дітям, підліткам, людям похилого віку, а також спортсменам » ПЕРЕВАГИ СИРОЇДІННЯ Ідея сирої дієти полягає в тому, що приготування їжі нібито може зруйнувати деякі з її основних поживних речовин і ферментів, тому споживання продуктів у їхньому природному, сирому стані вважається здоровішим. Прихильники сирої дієти заявляють про різні переваги, такі як покращення травлення, збільшення енергії та втрата ваги. Дослідження показали, що люди, які дотримувалися раціону з сирою їжею, мали значно вищий рівень антиоксиданту бета-каротину, однак нижчий рівень лікопену (антиоксидант з каротиноїдів) порівняно з людьми, які дотримувалися вареного всеїдного раціону. Це показує, що не всі антиоксиданти піднімаються до достатнього рівня на сирому раціоні. Дослідження сироїдіння також повідомляли про значну втрату ваги (однак і кісткової маси також) людьми в результаті переходу на цю дієту, що може бути корисним для тих, хто має надмірну вагу або ожиріння. Рослинний раціон (не обов’язково сирий) також корисний та рекомендований особам із деякими проблемами травлення та кишківника (зокрема запорами), оскільки в ньому багато клітковини, яка покращує мікрофлору та перистальтику кишківника. Крім того, здорова кишкова мікрофлора тісно пов’язана зі зменшенням запалення в кишківнику, оскільки здорові кишкові бактерії виробляють поживні речовини, які зменшують запалення. Також, перехід на сироїдіння (як і на веганство) корелює зі зниженням «поганого» холестерину, який пов’язаний із серцево-судинними захворюваннями. НЕДОЛІКИ СИРОЇДІННЯ Приготування їжі вбиває шкідливі бактерії та паразитів, які можуть бути в сирих продуктах, тому сирий раціон підвищує ризик харчових захворювань. Крім того, певні поживні речовини в деяких продуктах можуть бути більш біодоступними після термічної обробки. Також доволі важко збалансувати сироїдний раціон. Одне дослідження людей, які дотримувалися сироїдіння, показало, що воно знижує рівень холестерину та тригліцеридів у крові. Однак водночас дієта знизила рівень «здорового» холестерину і призвела до дефіциту вітаміну B12 у багатьох учасн_иць дослідження. Рандомізовані контрольовані дослідження показали, що дієтичні антиоксиданти не мають ефекту як протиракові агенти. Тому науково не доведено, що сирий раціон може допомогти у лікуванні раку. Інше дослідження показало, що люди, які дотримуються сирої дієти протягом тривалого часу, мають підвищений ризик ерозії зубів. Через велику кількість свіжих та сухих фруктів у раціоні кислоти роз’їдають емаль зубів, нестача мінералів також сприяє цьому. «Немає сумнівів, що дієти на рослинній основі пов’язані з меншим ризиком ожиріння та інших хронічних захворювань, але оскільки сироїдіння є настільки обмеженим, його послідовники ризикують розвинути дефіцит вітаміну B12 та Омега-3 жирних кислот, якщо вони не приймають харчові добавки» , — каже Андреа Н. Джанколі, представниця Американської дієтичної асоціації в Лос-Анджелесі, — «І дієта не заснована на науці: термічна обробка руйнує деякі поживні речовини, але робить інші (наприклад, лікопен у помідорах) більш засвоюваними» . Не всі поживні речовини в їжі втрачаються під час нагрівання. Розігрівання певних продуктів, таких як помідори та морква, фактично розщеплює клітковину, що вивільняє певні поживні речовини, які інакше були б недоступні в сирому стані. Наприклад, помідори містять набагато більше антиоксидантів і менше вітаміну С, коли їх готують, ніж сирі. Зниження вмісту вітаміну С є несуттєвим, оскільки він поширений у багатьох фруктах і овочах. Біодоступність бета-каротину (антиоксиданту, який перетворюється на вітамін А) у моркві значно збільшується після приготування. Деякі продукти насправді досить важко перетравлювати у сирому стані через високий вміст клітковини, і приготування значно полегшує їхнє перетравлення. Приготування шпинату, наприклад, збільшує кількість доступного заліза та кальцію. Багато вчених сумніваються в необхідності вживання продуктів сирими. Хоча ферменти руйнуються під дією тепла , організм сам виробляє всі ферменти, необхідні для травлення, тому нам не потрібно отримувати їх з їжі. Крім того, кислотність шлунка в будь-якому випадку деактивує рослинні ферменти, тому більшість з них не можуть досягти тонкого кишківника, щоб допомогти з травленням і всмоктуванням поживних речовин. Одне з поширених помилкових уявлень про ферменти, що організм людини має їх скінченну кількість, насправді ж вони виробляються протягом всього життя. Ще одне помилкове уявлення — сирі рослини сприяють детоксикації . Ця теорія з альтернативної медицини має мало наукових підтверджень . Наразі тільки проводяться дослідження про здатність деяких компонентів рослин виводити токсини з організму. Отже, сироїдні принципи багато в чому базуються на міфах про харчування людини . Тривале варіння рослин, або приготування на вогні чи смаження дійсно позбавляє їх багатьох вітамінів, але альтернативою є тушкування, приготування супів та овочів на пару. ПСИХОЛОГІЯ «ІДЕАЛЬНОГО» ХАРЧУВАННЯ Прихильни_ці сироїдіння розповідають як уникнути старіння та хвороб . У літературі про сироїдіння часто говориться про довголіття внаслідок такого харчування, проте наукових доказів цієї тези немає, як і відомих сироїдів-довгожителів. Невідомо також про племена, які виживають на сирій рослинній дієті — це доволі складно в суворих природних умовах. Пошук раціону, який міг би позбавити всіх хвороб та гарантувати довголіття, пов’язаний з сильним та неусвідомленим страхом смерті . Дотримання ідеальної та «чистої» дієти дає відчуття контролю над своєю долею, та, здавалось би, спосіб відвернути неминуче. Це засіб полегшити екзистенціальну тривогу, яка виникає з думкою про смерть. Дуже природно та здорово боятись смерті та намагатись знайти способи відтермінувати її прихід. Однак іноді це може приймати нездорові фанатичні форми, як перебування в ілюзії, що смерті можна уникнути взагалі. Важливо критично мислити про рецепти порятунку шляхом ідеального харчування. Всі ми хворіємо та одужуємо, і на сьогодні науці не відомий спосіб бути абсолютно невразливим. Захоплення здоровим харчуванням іноді стає шкідливим, та призводить до поганого здоров’я. Людина, яка є прихильницею здорового харчування, але доводить це до нездорової крайності, може хворіти на «орторексію» , від грецького «ortho» — правильний. Orthorexia nervosa ще не визнана формальним психіатричним розладом, але неофіційно часто використовується для опису одержимості здоровим харчуванням до такого стану, коли воно стає шкідливим для фізичного та психічного здоров’я. Орторексія нагадує анорексію , однак мотивація її інша — цей розлад харчової поведінки характеризується одержимістю якістю та чистотою їжі, коли люди уникають певних продуктів або груп продуктів, які вони вважають «нездоровими». Люди з орторексією вмотивовані прагненням до оптимального здоров’я, однак надмірне обмеження раціону може призвести до дисбалансу та дефіциту поживних речовин. Багато людей, які дотримувались сирої дієти, через деякий час відмовились від такого способу харчування, та визнали, що воно певним чином нашкодило їхньому здоров’ю. Тому дуже важливо харчуватися різноманітно та збалансовано на рослинному раціоні . Доктор Майкл Грегер пояснює на своєму сайті та у книзі « Як не померти. Їжа в боротьбі за життя » як харчуватись рослинною їжею для підтримання доброго здоров’я та довголіття. Рослинний раціон найбільш близький до стилю харчування у так званих блакитних зонах (blue zones), де значно вищий рівень довголіття. А переходячи на веганство, ти отримуєш як хороше здоров’я, так і відсутність експлуатації тварин. ЗБАЛАНСОВАНИЙ РАЦІОН Збалансований раціон повинен містити достатню кількість білків, жирів та вуглеводів для нормального функціонування організму. Кожна з цих категорій речовин є необхідною та корисною, і жодну не можна виключати. Також здоровий раціон має забезпечити достатню кількість вітамінів та мікроелементів, і калорій загалом. Згідно з дослідженнями , 38% людей, які тривалий час дотримувались сироїдіння, мали дефіцит вітаміну B12, що вказує на необхідність прийому добавок . Однак багато людей, які дотримуються цієї дієти, не погоджуються приймати будь-які добавки у формі таблеток, оскільки це не натуральна сира їжа. Вони вірять, що сира їжа, яку вони їдять, повинна давати їм усі поживні речовини та енергію, необхідні для здоров’я. Однак науково обґрунтовано , що на рослинному харчуванні необхідно приймати додатково хоча б деякі мікроелементи, а відмова від них несе значні ризики для здоров’я. Багато людей, які дотримуються сирої дієти не закривають потребу в білку, оскільки їхні джерела протеїну значно обмежені. Більшість веган_ок значною мірою покладаються на бобові як джерело білка, але сира веганська дієта виключає будь-які варені боби, і більшість з них не можна їсти сирими. Загалом, на цій дієті важко отримувати достатньо енергії, і втрата ваги, хоча й корисна, якщо у тебе вона надмірна, може викликати занепокоєння. Дослідження , яке вивчало вплив сироїдіння на втрату ваги, показало, що 70% жінок, які дотримувалися цієї дієти, сильно втратили масу тіла, що призвело до нерегулярних менструацій , а у багатьох навіть розвинулася аменорея — повна втрата менструації. Цей стан часто виникає при надзвичайно низькокалорійній дієті та може призвести до проблем із фертильністю в довгостроковій перспективі. Попри деякі переваги для людей з ожирінням та певними хворобами, значний ризик негативних наслідків для здоров’я переважує потенційні переваги сироїдного раціону. Якщо ти вже харчуєшся рослинною їжею — це найкраще, що можна зробити для здоров’я. Ти нічого не виграєш від сирого раціону, а от втрачати є що — погіршення здоров’я може спонукати відмовитись від веганства взагалі . Також захоплення веган_ок науково-непідтвердженими практиками може шкодити репутації веганства. Обов’язково консультуйся зі спеціаліст_ками щодо зміни свого раціону. В Україні все більше дієтолог_инь та нутриціолог_инь самі практикують рослинне харчування. Серед них і дієтолог Марк Шпара , нутриціологиня Вікторія Петріченко , тренерка зі здоров’я Ольга Костіна . Читай інші статті нашого блогу та реєструйся на курс « Веган-експрес » , щоб дізнатись більше про здорове та повноцінне веганське харчування.

Якщо ти любиш святкувати Гелловін і плануєш вечірку з друзями та подругами — тобі стануть в пригоді страшно смачні веганські рецепти, які ми підготували для тебе. Тут ти знайдеш 5 рецептів основних страв та десертів, стилізованих для подачі на етичному святковому столі. ФАРШИРОВАНИЙ ПЕРЕЦЬ У ВИГЛЯДІ ДЖЕКА-ЛІХТАРЯ Джек-Ліхтар — це символ та атрибут Гелловіну, що символізує неприкаяну душу, що блукає землею. У цій творчій страві тобі потрібно буде вирізати його обличчя на помаранчевому (або червоному чи жовтому) болгарському перці та наповнити його смачною веганською начинкою. Для обличчя Джека-Ліхтаря: болгарські перці, помаранчеві — 4 шт (+1 шт додатковий болгарський перець для карвінгу — ред. художнє різьблення по овочах і фруктах); маленький гострий ніж або інструмент для різьблення. Для фаршированого перцю: кіноа, промита і злита — 1 чашка; овочевий бульйон (для приготування кіноа) — 1 ½ чашки (опціонально); чорна квасоля (консервована або зварена) — 2 чашки, злити воду та промити; кукурудзяні зерна (свіжі, заморожені або консервовані) — 1 чашка; нарізані кубиками помідори — 1 чашка; порошок чилі — ½ ч. л. (або більше, до свого смаку); коріандр мелений — ½ ч. л.; кмин мелений — ½ ч. л. (опціонально); паприка — ½ ч. л. (опціонально); сіль та перець — до свого смаку. Приготування: Приготуй кіноа: у середній каструлі змішай кіноа та овочевий бульйон (можна приготувати просто на воді). Доведи до кипіння, потім зменш вогонь до мінімуму, накрий кришкою і вари приблизно 15-20 хвилин, або поки кіноа не звариться і рідина не вбереться. Зніми з вогню і дай йому постояти кілька хвилин, перш ніж розпушити виделкою. В ідеалі кіноа краще замочити на ніч у воді — тоді час приготування зменшується до 5-8 хвилин, а води потрібно ще менше. Поки готується кіноа, підготуй болгарський перець. Тут можна покреативити: маленьким ножем для різання обережно виріж усмішку та очі. З розміром дір потрібний баланс, щоб було і видно начинку, і вона сильно не висипалась. Тоді зріж верхівки перців, видали насіння, а кришечки ще пригодяться. Розігрій духовку до 190°C. Приготуй начинку: у мисці змішай варену кіноа, чорну квасолю, кукурудзу, нарізані кубиками помідори, порошок чилі, кмин, паприку, сіль і перець. Добре перемішай, щоб усі інгредієнти поєдналися. Начини перець: обережно наповни кожен болгарський перець сумішшю кіноа та овочів, притискаючи начинку, щоб вона була щільною. Накрий начинку кришками від перцю. Поклади фарширований перець у форму для запікання, вистелену пергаментним папером та змащену олією, накрий її алюмінієвою фольгою. Випікай в розігрітій духовці приблизно 25-30 хвилин, або поки перець не стане м’яким, але не надто м’яким. Коли фарширований перець буде готовий, вийми його з духовки та дай трохи охолонути перед подачею. ЗЕЛЕНИЙ СУП «ВІДЬОМСЬКЕ ЗІЛЛЯ» Зелений суп-пюре зі шпинату та картоплі легко зійде за відьомське зілля, особливо якщо прикрасити його грінками у формі кажанів та веганською сметаною у вигляді водоверті. Для відьомського супу: оливкова олія — 2 ст. л.; цибулина, нарізана — 1 шт; зубчики часнику, подрібнити — 2 шт; картопля, очищена і нарізана кубиками — 3 чашки; броколі — 1 чашка (опціонально); овочевий бульйон — 4 чашки (опціонально); свіжий шпинат, промитий й дрібно нарізаний — 4 чашки (обов'язково); свіже листя базиліка — 1 чашка; свіже листя петрушки — 1 чашка; несолодке мигдалеве молоко (або інше улюблене рослинне молоко) — 1 чашка; лимонний сік — 1-2 ст. л.; сіль та перець — до свого смаку. Для сухариків «Кажан»: скибочки вашого улюбленого веганського хліба (краще темний) — 2-3 скибочки; формочка для печива у вигляді кажана; оливкова олія — 2 ст. л.; часниковий порошок — ½ ч. л.; сіль — до смаку. Для подачі: веганська сметана або веганський йогурт — ½ чашки. Приготування: Підготуй всі овочі: наріж часник, цибулю, картоплю, броколі та інші овочі, які хочеш додати в суп (нехай гості вгадують рецепт «зілля»). Нагрій оливкову олію у великій каструлі на середньому вогні. Додай подрібнену цибулю і тушкуй приблизно 2-3 хвилини, поки цибуля не стане прозорою. Потім відправ туди подрібнений часник і готуй ще хвилину. Постав каструлю на вогонь і додай нарізану кубиками картоплю та інші овочі, а також овочевий бульйон (або воду). Доведи суміш до кипіння, потім зменш вогонь і вари приблизно 15-20 хвилин або поки картопля не стане м’якою. Додай свіжий шпинат, базилік і петрушку. Готуй ще 2-3 хвилини, поки шпинат не зменшиться в об’ємі. Шпинат у цьому рецепті важливий — саме він дає зелений колір. Використай занурювальний блендер або перемісти суп у звичайний блендер, щоб змолоти до однорідності. Налий мигдалеве молоко до змеленого супу в каструлі й продовжуй варити ще кілька хвилин. Приправ сіллю і перцем до смаку, додай лимонний сік. Приготуй грінки «Кажан». Поки суп готується, скористайся формочкою у вигляді кажана, щоб вирізати силуети кажанів зі скибочок хліба. У невеликій мисці змішай оливкову олію, часниковий порошок і щіпку солі. Змасти цією сумішшю обидві сторони шматочків хліба у формі кажана. Поклади хліб на деко та випікай у духовці (або на сковороді) при температурі 175°C приблизно 5-7 хвилин або поки вони не стануть хрусткими та злегка підрум’яняться. Подавай відьомський суп з веганською сметаною у центрі миски та грінками «кажан» поверх супу для моторошного вигляду. ВЕГАНСЬКЕ РИЗОТТО З ГАРБУЗА Вершкове веганське гарбузове ризотто зі смаженими шматочками гарбуза та посипкою чорного кунжуту в стилі Гелловіну. Інгредієнти: рис Арборіо — 2 чашки; маленький гарбуз — (приблизно 1-2 кг); овочевий бульйон — 4 чашки; цибулина, дрібно нарізана — 1 шт; зубчики часнику, подрібнити — 2 шт; сухе біле вино (переконайся, що воно веганське) — 1 чашка; гарбузове пюре (запечений та змелений гарбуз) — 1 чашка; кокосове молоко (або інше несолодке молоко) — ½ чашки; оливкова олія — 2 ст. л.; мускатний горіх — ½ ч. л.; сіль і чорний перець — до смаку; харчові дріжджі — 2 ст. л. (за бажанням, для сирного смаку); насіння чорного кунжуту (для подачі). Приготування: Приготуй смажені шматочки гарбуза: невеликий гарбуз наріж невеликими кубиками. Розігрій духовку до 190°C. Змішай кубики гарбуза з оливковою олією, сіллю та перцем. Розклади їх на деко та обсмаж приблизно 20-25 хвилин або поки вони не стануть м’якими та злегка карамелізованими. Відклади. Приготуй веганське ризотто з гарбуза: у великій каструлі розігрій оливкову олію на середньому вогні. Додай нарізану цибулю і пасеруй, поки вона не стане прозорою, приблизно 3-4 хвилини. Додай подрібнений часник і готуй ще хвилину. Додай рис арборіо в каструлю і перемішай, щоб рис покрився олією. Готуй 2-3 хвилини, щоб рис підсмажився. Влий біле вино та перемішуй, доки воно майже не поглинеться рисом. Починай додавати овочевий бульйон, по черпаку за раз, часто помішуючи. Дай рису поглинути кожну додану кількість бульйону, перш ніж додавати ще. Продовжуй цей процес, доки рис не стане кремовим і готовим, але все ще трохи аль денте. Це займе близько 18-20 хвилин. Додай гарбузове пюре, кокосове молоко, мускатний горіх і харчові дріжджі (за бажанням). Готуй ще 3-4 хвилини, поки ризотто не стане кремовим. Приправ сіллю і чорним перцем до смаку. Скуштуй та при необхідності додай ще приправи. Подавай веганське гарбузове ризотто зі шматочками смаженого гарбуза, посипавши зверху насінням чорного кунжуту. Можеш створювати візерунки або дизайни, використовуючи насіння. ПУДИНГ З «ХРОБАКАМИ» Смачний веганський пудинг на основі шоколаду та авокадо, покритий крихтами шоколадного печива (імітує землю) та веганськими хробаками (тертий солодкий сир) для додаткового моторошного вигляду. Інгредієнти: стиглі авокадо — 2; несолодкий какао-порошок — ½ чашки; кленовий сироп або нектар агави — ½ чашки; мигдальне молоко (або будь-яке рослинне молоко) — ¼ чашки; ванільний екстракт — 1 ч. л.; сіль — щіпка; веганське шоколадне печиво-сендвіч (наприклад, печиво Oreo); веганський сир, натертий на «черв’яків» (наприклад, сир юме ). Приготування: Розріж авокадо навпіл, видали кісточки та помісти м'якуш у кухонний комбайн або блендер. Додай до авокадо какао-порошок, кленовий сироп, мигдальне молоко, ванільний екстракт і щіпку солі. Змішай все до отримання однорідної кремоподібної консистенції, за потреби зішкрібаючи стінки блендера, щоб усі інгредієнти добре поєдналися. Спробуй пудинг і відрегулюй солодкість, додавши більше кленового сиропу або нектару агави, якщо потрібно. Помісти веганське печиво у багаторазовий пластиковий пакет для морозилки (він міцний і не порветься), який можна закривати, і подрібни його на дрібні шматочки. Для подрібнення печива можна використовувати качалку або дно склянки. В окремі чашки або келихи набери ложкою шар пудингу. Зверху посип щедрим шаром подрібненого шоколадного печива, щоб створити шар «землі». Помісти «черв’яків» на шар «бруду». Можеш присипати їх печивом, щоб виглядало, ніби вони виповзають із землі. Продовжуй шарувати пудинг, крихти печива та хробаків, доки не досягнеш бажаного вигляду. Охолоди пудинг в холодильнику принаймні на 30 хвилин перед подачею, щоб пудинг застиг і смаки з’єдналися. ВЕГАНСЬКІ КЕКСИ З ГАРБУЗОМ Пряні, ідеально м’які та вологі веганські мафіни з гарбузом потребують всього 30 хвилин та 1 миску для приготування. Оригінальний рецепт за посиланням . Інгредієнти: гарбузове пюре — 2 чашки; розтоплене веганське масло або рослинна олія — ⅓ чашки; соєве або мигдалеве молоко, несолодке — ½ чашки; коричневий цукор — 1 ¼ чашки; борошно — 1 ¾ чашки; розпушувач — 1 ст. л.; сіль — ½ ч. л.; мелена кориця — 2 ч. л.; мелений мускатний горіх — ½ ч. л.; мелений імбир — ½ ч. л.; мелена гвоздика — ¼ ч. л.; шоколадна стружка, родзинки, журавлина або подрібнені волоські горіхи — 1 чашка (опціональна начинка). Приготування: Розігрій духовку до 190°C і злегка змасти форму для мафінів. Якщо використовуєш паперові підкладки, також злегка збризни їх олією, щоб мафіни не прилипли до паперу. У велику миску додай гарбуз, розтоплене веганське масло (або олію), рослинне молоко та коричневий цукор. Збивай, поки маса не стане однорідною. Просій крізь дрібне сито борошно, розпушувач, сіль і спеції над вологою сумішшю. Обережно перемішай сухі інгредієнти з мокрими, використовуючи велику дерев’яну ложку, поки вони не з’єднаються — тоді важливо припинити мішати. Додай будь-які додаткові інгредієнти, якщо вони використовуються, і наповни формочки для мафінів. Випікай 22-25 хвилин, поки зубочистка, вставлена в середину, не вийде чистою. Насолоджуйся! Страшно смачного тобі Гелловіну! Під час приготування цих страв жодна тварина не постраждає, тому твоє святкування буде етичним та допоможе тваринам. Щоб відкрити ще більше смачних та поживних веганських рецептів, заглянь у наш блог та користуйся безплатним курсом « Веган-експрес ».

Великдень — одне з найглибших і найдавніших свят у нашій культурі. Його відзначали ще задовго до хрещення Русі — як день оновлення природи, пробудження землі, тріумфу сонця і весняного життя. Згодом свято набуло нового звучання, але його суть залишилася незмінною: це час єднання, тепла, родинних зустрічей і святкувати світла. Цьогоріч пропонуємо відсвяткувати Великдень по-новому — з турботою, натхненням і смаком, приділяючи увагу тому, що і як ми кладемо на святковий стіл. Ми зібрали 5   веганських рецептів , які стануть гідною альтернативою традиційним стравам — не менш смачні й цікаві. Готуймо з любов’ю до життя — у всіх його проявах. ШОКОЛАДНА ПІСНА ПАСКА БЕЗ ВИПІКАННЯ Цей ніжний десерт — веганська  версія традиційної української сирної паски, але в новому прочитанні: без сиру, яєць і випікання, натомість — із пшоном, кеш’ю та темним шоколадом. Вишукана форма, глибокий шоколадний смак і користь натуральних інгредієнтів роблять цю страву ідеальною для святкового столу. Інгредієнти: пшоно (сухе) — ½ склянки (приблизно 2 склянки вареного); кеш’ю (необсмажені, замочені) — ¾ склянки; мигдальне молоко — ¼ склянки; кленовий сироп — ¼ склянки; темний шоколад (70–75%) — 150 г; сіль — ¼ ч. л. Приготування: Замочи кеш’ю у воді на 4–6 годин. Потім злий і промий. Замочи пшоно в окропі на 10 хвилин, щоб прибрати гіркоту. Потім злий воду. Відвари пшоно в 1 склянці води до м’якості (приблизно 10 хвилин), трохи остуди. Розтопи шоколад на водяній бані або в мікрохвильовці (по 15 секунд, перемішуючи). У блендері збий пшоно, кеш’ю, мигдалеве молоко, кленовий сироп і сіль до кремової текстури. Додай розтоплений шоколад і знову збий до однорідності. Виклади масу у форму, застелену вологою марлею (якщо не використовуєш силіконову). Охолоди у холодильнику не менше ніж на 4 години, а краще — на ніч. Обережно дістань з форми, перевернувши паску на тарілку. Така паска зберігається в холодильнику до 5–7 днів. Можна також заморозити — перед подачею просто розморозити в холодильнику на ніч. ВЕГАНСЬКА «ШИНКА» ІЗ СЕЙТАНУ З АНАНАСОВО-ГІРЧИЧНОЮ ГЛАЗУРРЮ Ця страва виглядає ефектно, має насичений копчено-солодкий смак, а глазур із ананасового соку та гірчиці створює ту саму карамельну скоринку, знайому з класичних великодніх шинок. Секрет — у сейтані, веганському білку  на основі пшеничного глютену, який чудово тримає форму, текстуру та насичується ароматами спецій. Інгредієнти для «шинки»: буряки консервовані (разом із рідиною) — 1 банка; пшеничний глютен — 1 склянка; пшеничне борошно — ½ склянки; рафінована кокосова олія — 2 ст. л.; копчена паприка — 1 ст. л.; сушений часник — 1 ч. л.; сушений чебрець — ½ ч. л.; гірчиця в порошку або діжонська — ½ ч. л.; соєвий соус –— 2 ст. л.; рідкий дим — 1 ч. л.; чорна меласа або кленовий сироп — 1 ст. л. Для ананасово-гірчичної глазурі: ананасовий сік — ½ склянки; діжонська гірчиця — 2 ст. л.; чорна меласа або кленовий сироп — 1 ст. л.; кориця — ½ ч. л.; гвоздика або мускатний горіх — щіпка. Приготування: Змішай у блендері буряки разом із рідиною, соєвим соусом, копченим паприкою, кокосовою олією, рідким димом і меласою — до однорідності. З'єднай у великій мисці пшеничний глютен, борошно та всі сухі спеції. Додай рідку суміш до сухих інгредієнтів і заміси тісто — воно має бути пружним і еластичним. Сформуй батон або овал, загорни у фольгу або пергамент і запікай при 180°C 60 хвилин, перевернувши один раз. Тим часом змішай інгредієнти для глазурі в каструлі, доведи до кипіння і увари до густоти. Коли сейтан буде майже готовий, розгорни, покрий глазур'ю та запікай ще 15 хвилин без фольги. Полий ще раз глазур’ю перед подачею для блиску. Ця «шинка» чудово смакує не лише гарячою, а й холодною в бутербродах або як нарізка. Можна зберігати в холодильнику до 5 днів. Та святкові рецепти — це лише частина того, як ми можемо підтримувати світло в собі та навколо. Інколи досить маленького кроку: дізнатись щось нове, подивитись на знайомі традиції під іншим кутом. Якщо хочеш глибше зануритися у світ рослинної кухні та етичного способу життя , ми запрошуємо тебе на наш безплатний онлайн-курс «Веган-експрес» . ВЕГАНСЬКИЙ ВЕЛИКОДНІЙ РУЛЕТ ІЗ СЕЙТАНУ В ЛИСТОВОМУ ТІСТІ Цей святковий рулет із сейтану з начинкою з хрусткого веганського фаршу та ароматних трав — ідеальна веганська альтернатива  індичці чи ростбіфу на Великдень. А золотисте листкове тісто, яке огортає цю ніжну начинку, робить страву по-справжньому ефектною — як зовні, так і на смак. Це справжній веганський  святковий шедевр — тому бери кухонну лопатку, став улюблений плейлист і готуй із настроєм. Інгредієнти: Для сейтанової основи: тофу — 1 блок (заморозити, розморозити й добре відтиснути заздалегідь); веганське масло — 2 ст. л.; цибуля — 1 шт.; селера — 2 стебла; часник — 3 зубчики; свіжий тимʼян — 1 ч. л.; свіжий розмарин — 1 ч. л.; вода — ¾ склянки; пшеничний глютен — 1½ склянки; пшеничне борошно — ½ склянки; сухий бульйон без куркуми (або улюблений веганський бульйон) — 1 ч. л.; сіль, перець — до смаку. Для начинки: веганський фарш (готовий або домашній) — 1–1½ склянки; веганське масло — 2 ст. л. Для обгортки: веганське листкове тісто — 1 аркуш. Приготування: Приготуй овочеву базу. Обсмаж цибулю та селеру на веганському маслі 5 хвилин, додай часник і трави, готуй ще 2 хвилини. Влий воду, додай ще масла та перемішай до розчинення. Збий мокрі інгредієнти. Переклади суміш у блендер, додай тофу, збий до кремової текстури. Заміси тісто. Змішай сухі інгредієнти: пшеничний глютен, борошно, бульйон, сіль, перець. Влий суміш із блендера, заміси тісто, але не довше ніж 30 секунд. Сформуй рулет. Розкачай тісто в прямокутник, виклади начинку по краю, згорни рулетом. Закріпи шви, загорни у фольгу або марлю. Готуй на парі 30 хвилин, охолоди 10 хвилин перед розгортанням. Запечи з листковим тістом. Розігрій духовку до 200°C. Загорни рулет у листкове тісто, закріпи краї, виклади швом донизу на деко з пергаментом. Випікай 10–15 хвилин, поки тісто стане золотистим. Такий рулет можна зробити за день до подачі — він добре зберігається й ще краще нарізається охолодженим. А потім просто розігрій у духовці перед подачею. САЛАТ ІЗ ЗАПЕЧЕНИМ ВИНОГРАДОМ І ФЕНХЕЛЄМ Ідеальний баланс свіжості, текстури й несподіваного смаку. Хрусткий фенхель, соковитий запечений виноград, трохи гіркуватої зелені й горіхи — усе це поєднується в ніжну, але складну на смак композицію. Ідеально пасує як легка закуска або гарнір до більш насичених святкових страв. А ще — чудовий приклад того, як із мінімуму веганських інгредієнтів  можна зробити щось дуже особливе. Інгредієнти (на 4 порції): Для салату: волоські горіхи — 1 жменя; червоний виноград — 250 г; фенхель — 1 великий (приблизно 250 г); зелень (рукола, паростки гороху або редиски) — 1 жменя; петрушка (дрібно нарізана) — кілька гілочок. Для заправки: оливкова олія — 2 ст. л. або горіхова паста — 1 ст. л.; лимонний сік — 2 ст. л.; біла місо паста — 1 ч. л.; зерниста гірчиця — 2 ч. л.; часник — 1 маленький зубчик; сіль, перець — до смаку. Приготування: Підсмаж горіхи: обсмаж їх на сухій сковороді, постійно помішуючи (або запікай 8 хв при 180°C у духовці). Охолоди й грубо поріж. Запечи виноград: увімкни духовку на 220°C, перемішай виноград із 1 ч. л. олії, посоли й поперчи. Запікай 15–20 хв, поки не стане м’яким і соковитим. Підготуй фенхель: наріж дуже тонко (краще на мандоліні), поклади в миску з холодною водою й 2 ч. л. лимонного соку. Настоюй 10–15 хв, щоб фенхель став хрустким. Приготуй заправку: змішай усі інгредієнти в мисці. Якщо використовуєш горіхову пасту — додай трохи води, щоб отримати рідку консистенцію. Додай у заправку сік від запеченого винограду (те, що зібралося на деку), це збалансує смак і додасть солодкої глибини. Збери салат: злий воду з фенхелю, змішай його з зеленню та половиною заправки. Виклади на тарілку, додай виноград, горіхи й дрібно нарізану петрушку, полий рештою заправки. Чудово поєднується з основними веганськими стравами  з сейтану або тофу, але також прекрасно працює самостійно — особливо як легкий контраст до більш ситного святкового меню. ВЕГАНСЬКА ГАЛЕТА З ЦУКІНІ ТА КРЕМОМ ІЗ КЕШ’Ю Ароматна галета з ніжним вершковим центром і хрустким тістом — справжній скарб для веганського святкового столу . Вона легко готується, має ефектний вигляд і дозволяє проявити фантазію з начинкою. Ми обрали класичне поєднання запеченого цукіні з кремом із кешʼю, але за бажанням можна додати шпинат, мʼяту, базилік чи навіть песто. Інгредієнти (на 8 шматків): Для тіста: цільнозернове спельтове борошно — 150 г (1¼ склянки); сіль — ½ ч. л.; кокосова олія (рафінована, тверда) або веганське масло — 75 г; крижана вода — 75 мл (¼ склянки + 1 ст. л.); яблучний оцет — 1 ч. л.; рослинне молоко — для змащування; дукка або суміш подрібнених горіхів із насінням для посипання — за бажанням. Для начинки: кешʼю (замочені у гарячій воді на 30 хв) — 150 г; лимонний сік — 2 ст. л.; цедра лимона — 1 шт.; мигдальне молоко — 120 мл (½ склянки); печений часник — 4 зубчики або 1 сирий; сіль — ½ ч. л.; чорний перець — ¼ ч. л.; біла місо паста — 1 ч. л.; мʼята або базилік жменя — за бажанням; цукіні — 2 шт.; оливкова олія — 1–2 ч. л. Для прикрашання (за бажанням): подрібнені підсмажені горіхи (фундук, мигдаль) — жменя; песто або оливкова олія — трохи. Приготування: Приготуй тісто. У блендері або вручну змішай борошно, сіль і тверду олію до стану крихти. Додай воду з оцтом поступово, змішай ложкою або ножем, не вимішуючи. Сформуй кулю, загорни в плівку та охолоди в холодильнику мінімум на 30 хв. Зроби начинку. Злий воду з кешʼю. У блендері збий кешʼю, лимонний сік і цедру, мигдальне молоко, часник, сіль, перець, місо та зелень до кремової консистенції. Підготуй цукіні. Один цукіні наріж тонко кільцями, обсмаж або запечи до підрумʼянення. Інший наріж сирим тонко — ці скибочки підуть поверх галети. Збери галету. Розігрій духовку до 200°C. Розкачай тісто у коло на аркуші пергаменту. Виклади крем з кешʼю в центр, залишивши краї вільними (~5 см). Зверху — скибочки сирого цукіні, посоли. Загорни краї тіста всередину, змасти рослинним молоком, посип дукахом або насінням. Випікай 35–40 хвилин, поки тісто не стане золотистим. Прикрась. Виклади зверху підсмажений цукіні, посип горіхами, додай трохи песто або кілька крапель олії. Галета чудово смакує і теплою, і кімнатної температури — ідеальний варіант для пікніка, фуршету чи обіду в саду. Можна готувати заздалегідь і просто розігріти перед подачею. І на завершення — ще трошки веганських страв  для натхнення. Якщо хочеш продовжити готувати просто, смачно й по-весняному, зазирни у нашу добірку Веганські весняні рецепти: легко і з натхненням . Смачної і світлої Пасхи!

Світ відеоігор давно перестав бути просто розвагою. Це простір, у якому формуються уявлення про добро і зло, розгортаються філософські дилеми, й дедалі частіше — обговорюються теми соціальної справедливості, фемінізму чи екології. Ігри не лише віддзеркалюють реальність, а й формують цінності  мільйонів гравців та гравчинь. Але одне питання в ігровій індустрії досі лишається майже невидимим — експлуатація тварин . Чому в іграх, де геймер_ки можуть змінювати хід історії та рятувати цілі цивілізації, майже ніколи не постає вибір: експлуатувати тварин — чи дати їм свободу? Разом із веган_ками-інді-розробни_цями (це розробни_ці відеоігор, які створюють ігри незалежно від великих компаній і мають творчу свободу) ми дослідили, як відеоігри репрезентують (чи ігнорують) етичне ставлення  до тварин. ТВАРИНИ ЯК РЕСУРС: ЯК ІГРИ ВІДТВОРЮЮТЬ ДОМІНАНТНУ КУЛЬТУРУ Питання ставлення до тварин виходить за межі ігрових рішень — воно стосується культури, етики та уявлень про тварин у суспільстві. Це свідчить про те, наскільки глибоко вкорінене ставлення до тварин як до ресурсу. Якщо тобі цікаво глибше зрозуміти, чому суспільство досі сприймає тварин як ресурс, і як це можна змінити — проходь наш безплатний курс « Веган-експрес ». Навіть у миролюбних іграх — фермах, симуляторах, побудовах міст — «вирощування» тварин часто прирівнюється до виробництва їжі чи інших ресурсів. Грав_чині можуть створити справедливу утопію, де всі мають дім і воду, але водночас там буде корівник, у якому постійно доять молоко, або мʼясна лавка, як звична частина локації. У багатьох симуляторах тварини вписані в логіку прибутку: чим більше курок — тим більше яєць, а отже — очок, монет чи ресурсів. У такий спосіб, на перший погляд, мирна гра може підкріплювати уявлення про тварину як ресурс . «Людське суспільство ще не позбулося всіх жахливих речей, і експлуатація тварин залишається нормалізованою. Відеоігри, як частина культури, не просто розважають — вони передають знання, формують норми та цінності» , — зазначає інді-розробник і веган Віктор Василик. ВЕГАНСЬКІ АЧІВКИ: ПРОСТІР ДЛЯ АЛЬТЕРНАТИВ Усе більше розробни_ць додають досягнення за проходження ігор без насильства над тваринами . Це можуть бути окремі гілки сюжету, спеціальні місії або приховані ачівки* — маленькі відзнаки за етичний вибір в межах ігрового процесу. У The Forest  грав_чиня може отримати  досягнення «Vegan» , якщо пройде гру без вбивства тварин. У Green Hell  — ачівку «Vegan!»  дають тим, хто здолає суворе виживання без продуктів тваринного походження. У The Sims 3: University Life  можна обрати вегетаріанську дієту — це змінює не лише харчування, а й поведінку персонажа. Також сіми-вегетаріан_ки живуть довше, ніж звичайні сіми. Але наскільки ефективним є такий інструмент? «Нагороди за веганське проходження не завжди працюють на користь — якщо вони подані як надто складні або виняткові, це може створити хибне уявлення, ніби веганство — це щось важке чи обмежувальне» , — застерігає Віктор Василик. Ліза Маслова, веганка, геймерка та інді-розробниця, теж не ідеалізує ачівки. На її думку, вони зачіпають лише вузьку аудиторію: «Це інструмент впливу не на всіх гравців, а тільки на так званих "ачівкодр***рів", для яких ігрові досягнення можуть бути можливістю пережити певний досвід без експлуатації тварин. Водночас це може показати не необхідність бути веган_ками, а опцію веганства, і це, на мою думку, є доволі слабким посилом, оскільки сприйняття веганства як опції, а не обов'язку, дозволяє гравцю сказати "ок, це цікаво і це можливо, але це не для мене"» . Іншими словами, ачівки — це радше «пасивний» інструмент. Вони відкривають опцію, але не завжди спонукають до глибшого переосмислення. Особливо якщо гра не пояснює, чому такий шлях важливий, і не створює емоційного зв’язку з тими, кого цей вибір стосується. Веганські ачівки  зазвичай орієнтовані на тих, хто вже поділяє етичні переконання — це радше спосіб залучити веган_ок до гри, ніж інструмент, який допомагає невеган_ам переосмислити своє ставлення до тварин. Утім, для тих, хто тільки починає цікавитися веганством або щойно зробив перші кроки, такі опції можуть бути справді цінними. Вони допомагають побачити, що веганський шлях  можливий навіть у віртуальному просторі — і це закріплює переконання, додає впевненості. У цьому сенсі гра стає не просто розвагою, а частиною особистої трансформації. КОЛИ ТВАРИНИ — НЕ РЕСУРС, А ГЕРОЇ Глибший рівень залучення починається тоді, коли грав_чиня не просто обирає етичну опцію  — а коли сама стає тією істотою, чия вразливість і голос опиняються в центрі гри. Це — принципово інший досвід. «Це ігри, де гравець має змогу відчути себе на місці тварини. Коли людина грає за тварину як персонажа з власними цілями та переживаннями, з’являється глибше розуміння, співпереживання та емпатія, — пояснює Віктор Василик. — Протягом гри саме інтереси тварини виходять на перший план, тому будь-яка експлуатація чи насильство над нею засуджується». Є ігри, які не просто дозволяють керувати персонажем — вони дають змогу прожити досвід іншої істоти, з її страхами, потребами й обмеженнями. Грав_чиня втілюється в іншу форму життя, бачить світ її очима, відчуває її вразливість. Один із найсильніших прикладів — Stray , де ми граємо за кота, що намагається вижити у постлюдському технократичному місті. Для інді-розробниці Лізи Маслової ця гра — вдалий приклад антиантропоцентричного підходу , коли гра дозволяє побачити події очима не людини, а тварини: «Це має куди більший вплив, ніж ачівка за “веганську” гру в умовному RimWorld. На мою думку, куди ефективнішим є досвід, який дарують ігри, що не мають опції невеганського проходження, або мають його за основний, проте дають “штрафи” за експлуатацію тварин». Подібний ігровий досвід  може бути глибоко трансформативним: у ситуації, де немає кнопки «використати», насильство не просто неможливе — воно неприйнятне емоційно. Ліза Маслова зауважує, що більшість невеган_ок у грі поводяться так само як і в реальному житті — «за звичкою». Вони не задумуються про наслідки дій у віртуальному просторі, якщо гра не ставить їх у ситуацію етичного вибору  або не викликає дискомфорту. Саме тому ігрові світи, що не нормалізують насильство, можуть провокувати справжні зміни — змушуючи грав_чиню побачити й переосмислити знайомі дії. І саме в цьому полягає потенціал відеоігор : вони здатні не лише відображати ставлення до тварин, а й змінювати його. Не через лекцію чи мораль, а через досвід, емпатію, через нову перспективу — не господаря, а співмешканця. ІГРИ, ДЕ ВЕГАНСТВО — НЕ ВИБІР, А НОРМА Окрему увагу заслуговують ті ігри, в яких навіть не стоїть питання: експлуатувати тварину чи ні. Тут просто немає такої можливості — бо весь геймплей побудований навколо співжиття, ненасильства та турботи про довкілля. Це не винятки, а приклади того, якою може бути інша геймерська етика. Ліза Маслова уклала Steam-добірку (це тематичний список ігор, сформований користувач_кою на платформі Steam) таких ігор — повністю веганських у сенсі геймдизайну. Ось декілька з них: Terra Nil : Стратегія, в якій грав_чиня відновлює зруйновані екосистеми, перетворюючи безплідні землі на квітучі природні ландшафти. Гра звертає увагу на екологічній реставрації та сталому розвитку. Himno : Медитативний 2D платформер, де відсутні бої чи насильство. Грав_чиня досліджує атмосферні локації, насолоджуючись спокійною музикою та візуальним стилем. Meadow — A Shelter Game : Масова багатокористувацька онлайн-гра, де учасни_ці втілюються в різних тварин і взаємодіють між собою через емоції та жести. Гра зосереджена на дослідженні відкритого світу та спілкуванні без використання слів. Повний список веганських ігор, рекомендованих Лізою Масловою, доступний на її Steam-кураторській сторінці . НЕ ЛИШЕ МЕХАНІКИ, А Й ЦІННОСТІ Веганські механіки  в іграх мають значення, але ще важливіше — те, як гра подає ці рішення та які цінності стоять за ними. Коли гра не лише дозволяє уникнути насильства , а й пояснює, чому це важливо — вона стає інструментом зміни, а не просто платформою для вибору. Інді-розробник Віктор Василик звертає увагу, що веганські цінності  можуть органічно інтегруватися у будь-який жанр — якщо розробни_ці дійсно замислюються над тим, що транслює їхня гра: «Не потрібно створювати спеціальні “веганські ігри” — краще зробити цікаву, популярну гру, а вже в ній додати механіки розвитку емпатії до тварин, декілька речень глузду й трохи навчального матеріалу». Гра, що змушує грав_чиню задуматися — чому певна дія здається дискомфортною, чому шкода тварину навіть у віртуальному світі — може мати більший вплив, ніж десятки поверхневих «етичних опцій». Адже не механіка, а зміст формує ставлення. «Щоб змінювати ставлення до тварин, потрібен комплексний підхід. Наявність досягнення чи нагороди не дає гравцю повного розуміння — необхідно говорити про проблеми та пояснювати, чому це важливо» , — додає Віктор. І саме тут на перший план виходить відповідальність розробни_ць. Створюючи світ, вони формують не лише ландшафти чи геймплей — вони моделюють уявлення про норму. І коли в цій нормі є місце для емпатії до тварин , це може бути першим кроком до ширших культурних змін. ВІД ГРАВ_ЧИНЬ ДО РОЗРОБНИ_ЦЬ: ЗМІНИ ЗНИЗУ Хоч великі студії поки рідко порушують тему прав тварин , зміни вже починаються — і часто вони приходять знизу. Від інді-розробни_ць, які самі є веган_ками. Від грав_чинь, які ставлять незручні запитання, створюють модифікації або залишають рецензії, що висвітлюють етичні проблеми. «Пишіть рецензії, діліться думками з розробни_цями. Вони мають знати, що вам важливо, які емоції викликає гра, і які цінності ви поділяєте. Без діалогу не буде змін — ігрова індустрія, як і будь-яка інша сфера, розвивається завдяки зворотному зв’язку від свідомих людей» , — наголошує Віктор Василик. Модифікації — ще один інструмент. Веганські спільноти  нерідко створюють альтернативні шляхи проходження, додають опції ненасильницької взаємодії  або замінюють контент, що суперечить етичним переконанням. Віктор відзначає, що подібні ініціативи зазвичай сприймаються позитивно, якщо не порушують ліцензійні умови гри: «Будь-яка модифікація сприймається добре, бо це доповнює гру та розширює початкові можливості. Труднощі можуть бути тільки, якщо розробники не передбачали модифікації, і ви це робите незаконним шляхом» . Утім, веганська позиція  досі часто стикається з нерозумінням у геймерській спільноті. Віктор Василик згадує, що хоч особисто не мав конфліктів через свої етичні переконання, нерідко стикався з несмішними й стереотипними жартами про веганів і веганок. Це вказує на те, наскільки глибоко закріплені упередження — і водночас підкреслює важливість репрезентації  в ігровій культурі. Розробни_ці поступово стають відкритішими до таких запитів — і це не випадковість. Зростає кількість грав_чинь, для яких етика має значення, а також кількість самих розробни_ць, які поділяють ці переконання. Ліза Маслова це підтверджує: «Так, безумовно такі тенденції є. В тому числі через зростання веганської спільноти, адже веган_ки теж можуть займатися розробкою ігор». Водночас вона підкреслює, що поки це радше поодинокі приклади: «Наразі я бачу саме тенденцію до того, що додаються опції веганського проходження, в той час як ігри, сфокусовані виключно на веганському проходженні, все ще є винятком». Зміни повільні, але вони вже в процесі. І саме грав_чині — як учасни_ці спільнот, як автор_ки модів (це люди, які створюють модифікації (моди) до існуючих відеоігор, змінюючи або доповнюючи ігровий процес), як голос у відгуках — можуть бути тим каталізатором, який зробить веганське бачення частиною ігрової норми , а не винятком. ІГРОВА КУЛЬТУРА, ЩО ЗМІНЮЄ РЕАЛЬНІСТЬ Попри свою розважальну природу, відеоігри дедалі частіше беруть на себе роль культурного коментаря. Вони формують і транслюють уявлення про світ — з усіма його конфліктами, нормами та несправедливостями. Але коли йдеться про ставлення до тварин , ігрова індустрія досі здебільшого мовчить. «Відеоігрова індустрія демонструє увагу до інклюзивності та соціальної відповідальності, однак майже нічого до прав тварин» , — зазначає Віктор Василик. Причина цього — не лише у браку етичної рефлексії . Якщо у суспільстві тварин сприймають як ресурси — те саме ми побачимо й на екрані. Саме тому зміни в іграх тісно пов’язані зі змінами в культурі загалом. І все ж відеоігри мають унікальну силу. Вони дають грав_чині не лише побачити, а пережити інший досвід. Вони можуть вчити емпатії  не через моралізаторство, а через дію, досвід, відчуття. І саме тому — вони можуть стати простором переосмислення. Щоб це сталося, потрібні розробни_ці, готові закладати у свої ігри інші цінності. Потрібні грав_чині, які ставлять питання і не погоджуються на насильство — навіть якщо воно «віртуальне». Потрібна критика, модифікації, фідбек, спільнота. Поки великі студії зволікають із етичними змінами , саме свідомі розробни_ці, незалежні твор_чині та веганські спільноти можуть створювати ігри, де емпатія — частина геймплею, а всі істоти мають цінність, а не лише користь для людини.

Якщо ти вже втоми_лася щодня вигадувати, що взяти на обід, ця добірка саме для тебе. Веганам та веганкам часто непросто знайти збалансовану і поживну їжу в кафе біля роботи, а домашні веганські обіди  — це не лише економія, а й впевненість у якості продуктів. Ці страви добре зберігаються в контейнері, швидко готуються та збалансовані за білками, жирами й вуглеводами. БОУЛ ІЗ КІНОА ТА НУТОМ Боул — ідеальне рішення для збалансованого обіду . Кіноа та нут забезпечують організм повноцінним рослинним білком  і дарують відчуття ситості, а авокадо та насіння додають корисних жирів. Яскраві кольори та різноманітні текстури роблять страву апетитною та допомагають їй довго залишатися свіжою. Інгредієнти: кіноа (відварена) — ½ склянки; нут (відварений або консервований) — ½ склянки; авокадо — ½ шт.; морква (натерта) — ½ шт.; шпинат або мікс-салатів — 1 жменя; насіння гарбуза — 1 ст. л.; соус тахіні — 1 ст. л.; лимонний сік — 1 ч. л.; сіль, перець — до смаку. Приготування: Виклади всі інгредієнти в контейнер шарами або в окремих секціях. Полий соусом тахіні, змішаним із лимонним соком. Перед вживанням перемішай. ФАЛАФЕЛЬ ІЗ СОУСОМ ТАХІНІ Фалафель — це не лише смачна страва, аще й чудове джерело рослинного білка . Він зручний для транспортування, добре зберігається та смачний навіть у холодному вигляді. Щоб зробити обід ще більш поживним, додай до фалафелю соус тахіні та свіжі овочі, а за бажанням — загорнути його в лаваш. Інгредієнти: сухий нут (замочений на ніч) — 1 склянка; зелень (кінза або петрушка) — ½ пучка; часник — 2 зубчики; цибуля — 1 шт.; кумин — 1 ч. л.; борошно — 2 ст. л.; сіль, перець — до смаку; олія для смаження — 2 ст. л. Для соусу тахіні: кунжутна паста (тахіні) — 2 ст. л.; лимонний сік — 1 ст. л.; вода — 2 ст. л.; сіль — до смаку. Приготування: Подрібни нут, зелень, часник і цибулю в блендері до стану густої маси. Додай кумин, сіль, перець і борошно, добре перемішай. Сформуй невеликі кульки та обсмаж їх на олії до золотистого кольору. Для соусу змішай тахіні з лимонним соком, водою та сіллю. Поклади фалафель у контейнер, додай нарізані овочі та подавай з соусом. Фалафель можна їсти самостійно або загортати в лаваш із зеленню та хумусом. Дізнайся більше про традиційні веганські страви  з усього світу та історію рослинного харчування в цій статті . СЕНДВІЧ ІЗ ХУМУСОМ ТА ЗАПЕЧЕНИМИ ОВОЧАМИ Якщо потрібно щось швидке та ситне, цей сендвіч — ідеальний варіант. Хрусткий цільнозерновий хліб, ніжний хумус і ароматні запечені овочі створюють гармонійне поєднання смаків. Такий обід добре зберігається та не втрачає своєї текстури, якщо загорнути його в папір. Інгредієнти: цільнозерновий хліб — 2 скибки; хумус (класичний або з паприкою) — 2 ст. л.; баклажан — 2 скибки; кабачок — 2 скибки; болгарський перець — ½ шт.; оливкова олія — 1 ч. л.; сіль, перець — на смак. Приготування: Запікай овочі 15 хвилин при 200°C із краплею олії. Намаж хумус на хліб, виклади овочі. Якщо береш сендвіч у контейнері, загорни його в папір, щоб не розмок. САЛАТ ІЗ СОЧЕВИЦЕЮ ТА ГРАНАТОМ Швидкий і свіжий салат, який легко приготувати за 10 хвилин. Сочевиця насичує білком і клітковиною, гранат додає приємну кислинку, а рукола робить смак більш виразним. Завдяки тому, що тут немає інгредієнтів, які швидко псуються, страва легко зберігається  кілька годин у контейнері. Інгредієнти: червона сочевиця (відварена) — ½ склянка; гранатові зерна — 2 ст. л.; рукола або шпинат — 1 жменя; червона цибуля (нарізана) — ¼ шт.; оливкова олія — 1 ст. л.; лимонний сік — 1 ч. л.; сіль, перець — на смак. Приготування: Змішай всі інгредієнти у контейнері. Полий олією та лимонним соком. Перемішай перед подачею. СМАЖЕНИЙ РИС ІЗ ТОФУ ТА ОВОЧАМИ Якщо тобі потрібно щось поживне, що легко розігріти , смажений рис із тофу — чудове рішення. Вчорашній варений рис ідеально підходить для цієї страви, бо не злипається. Тофу забезпечує білком, а овочі додають яскравих смаків і текстур. Інгредієнти: варений рис (краще вчорашній) — 1 склянка; тофу — 100 г; морква — ½ шт.; зелений горошок — ¼ склянка; соєвий соус — 1 ст. л.; кунжут — 1 ч. л.; рослинна олія — 1 ст. л. Приготування: Обсмаж тофу до золотистості. Додай овочі та рис, смаж 5 хвилин. Влий соєвий соус, посип кунжутом. РОЛИ З АВОКАДО, ОГІРКОМ І ТОФУ Якщо хочеш щось легке, але поживне, спробуй зробити домашні овочеві роли. Це чудова альтернатива класичним суші, яка не вимагає складних інгредієнтів . Авокадо дає ніжну текстуру, огірок додає хрумкості, а тофу забезпечує білком. Роли зручно брати із собою, бо вони не розтікаються та легко поміщаються в контейнер. Інгредієнти: листи норі — 2 шт.; відварений рис для суші або рис Жасмін — 1 склянка; рисовий оцет — 1 ст. л.; авокадо — ½ шт.; огірок — ½ шт.; копчений або маринований тофу — 100 г; соєвий соус — для подачі. Приготування: Змішай гарячий рис із рисовим оцтом і дай йому охолонути. На лист норі виклади тонкий шар рису, залишаючи 2 см вільного краю. Додай смужки авокадо, огірка та тофу. Акуратно скрути рол, змочивши край водою для фіксації. Наріж на порційні шматочки та склади у контейнер. ТОМАТНИЙ СУП ІЗ ЧЕРВОНОЮ СОЧЕВИЦЕЮ Якщо є можливість розігріти обід, візьми із собою цей густий і насичений суп. Він містить багато рослинного білка , зігріває та добре насичує. Завдяки сочевиці суп виходить кремовим, а томати додають приємної кислинки. Найкраще зберігати його в термосі або контейнері, що герметично закривається. Інгредієнти: червона сочевиця — ½ склянка; томати (подрібнені) — 400 г; цибуля — 1 шт.; часник — 2 зубчики; овочевий бульйон або вода — 2 склянки; оливкова олія — 1 ст. л.; зіра — ½ ч. л.; сіль, перець — до смаку. Приготування: Обсмаж цибулю та часник на олії до м’якості. Додай томати, сочевицю, спеції та бульйон. Вари 20 хвилин на слабкому вогні, поки сочевиця не стане м’якою. За бажанням перебий суп блендером або залиш шматочками. КАРТОПЛЯНІ КОТЛЕТИ З ГРИБАМИ Якщо хочеться чогось ситного та простого, картопляні котлети — чудовий вибір. Вони гарно тримають форму, не розмокають і смакують навіть холодними. Гриби додають насиченого смаку, а завдяки паніруванню котлети залишаються хрусткими. Інгредієнти: картопля (відварена) — 3 шт.; гриби (печериці або гливи) — 150 г; цибуля — 1 шт.; борошно або панірувальні сухарі — 2 ст. л.; рослинна олія — 1 ст. л.; сіль, перець — до смаку. Приготування: Подрібни гриби та цибулю, обсмаж до випаровування рідини. Розімни картоплю, змішай з грибами та спеціями. Сформуй котлети, обваляй у паніруванні. Обсмаж на олії до золотистого кольору. ГРЕЧАНИЙ САЛАТ З ОВОЧАМИ ТА ГОРІХАМИ Гречка — це чудове джерело білка та заліза , яке добре насичує. У цьому салаті вона поєднується зі свіжими овочами та горіхами, що додають хрусткості. Завдяки оливковій олії всі смаки гарно розкриваються. Інгредієнти: варена гречка — ½ склянки; болгарський перець — ½ шт.; помідори чері — 5-6 шт.; волоські горіхи — 1 ст. л.; оливкова олія — 1 ст. л.; лимонний сік — 1 ч. л.; сіль, перець — до смаку. Приготування: Наріж перець і помідори, змішай з гречкою. Додай подрібнені горіхи та заправ олією з лимонним соком. Перед вживанням перемішай. ЕНЕРГЕТИЧНІ БАТОНЧИКИ З ФІНІКАМИ ТА ГОРІХАМИ Якщо часу на повноцінний обід немає, можна взяти із собою корисний перекус. Ці батончики дадуть багато енергії завдяки горіхам і фінікам, а ще їх легко приготувати  без випікання. Вони не розтікаються, не кришаться та довго зберігаються. Інгредієнти: фініки — 10 шт.; мигдаль або волоські горіхи — ½ склянки; вівсяні пластівці — ¼ склянки; какао — 1 ст. л.; кокосова стружка — 1 ст. л. Приготування: Подрібни всі інгредієнти в блендері до липкої маси. Виклади на пергамент і сформуй пласт товщиною 1 см. Постав в холодильник на 1 годину, потім наріж батончиками. Ці десять страв допоможуть тобі завжди мати смачний, поживний і збалансований обід. Вони легко зберігаються, не потребують складного приготування та чудово підходять для ланч-боксу. Якщо хочеш ще більше ідей для зручних і смачних обідів, заглядай у нашу рубрику « Готуємо » — там знайдеш веганські страви  для будь-якої нагоди: ситні ланчі, легкі перекуси, зігріваючі супи та навіть десерти, які легко взяти із собою!

У сучасному світі масова культура  відіграє вирішальну роль у формуванні трендів, зокрема й щодо тварин. Ми постійно бачимо на екранах та у соціальних мережах собак та котів певних порід, що з часом створює масовий попит.  Люди часто «заводять» тварин через їхню популярність у медіа. Проте за цим приховуються серйозні наслідки як для тварин, так і для суспільства загалом. Від редакторки : ми не підтримуємо використання термінів «заводити», «господарі»/«власники» щодо тварин-компаньйонів, адже вони закріплюють уявлення про тварин як про власність людини. Коректніше говорити «опікун_ки тварин», «pet-parents», «прихистити», «усиновлення» тощо — це допомагає змінювати ставлення до тварин навіть на мовному рівні. У цьому матеріалі ми зберігаємо неточну лексику («заводити» собак/котів), щоб підкреслити її зв’язок із об’єктним ставленням до тварин. ЯК МАСОВА КУЛЬТУРА ФОРМУЄ ПОПИТ НА ТВАРИН Кіно, серіали, соцмережі та реклама можуть швидко зробити певну породу популярною. Наприклад, після виходу мультфільму, а пізніше фільму «101 далматинець» багато сімей захотіли «завести» далматинів , а «Гра престолів» спричинила бум на сибірських лайок , схожих на «лютововків» із серіалу. Те ж саме відбулося з мопсами, французькими бульдогами та коргі після їхньої популяризації в інтернеті та серед знаменитостей. Чому розводити тварин-компаньйонів погано — детально розповіли у цьому матеріалі . Коли селебріті з’являються з певною породою, аудиторія наслідує їх, створюючи шалений попит, а заводчики та заводчиці  швидко реагують на цю тенденцію, збільшуючи розведення . Крім знаменитостей, величезний вплив мають блогери та блогерки, що постять фото з «модними» тваринами, підвищуючи їхню привабливість серед підписни_ць. Впливові персони не завжди усвідомлюють відповідальність, яку вони несуть, коли просувають певні породи як аксесуари чи елементи способу життя. Однак такі тенденції мають негативні наслідки. Збільшення попиту часто призводить до безвідповідального розведення , тварин утримують у жахливих умовах, змушуючи їх народжувати постійно. Крім того, коли тренд минає, багато власників і власниць усвідомлюють, що не можуть доглядати за тваринами через особливість породи, і залишають їх у притулках або навіть на вулиці. ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ: ЯК ЛЮДИ ПОЧАЛИ ВИВОДИТИ ПОРОДИ Породи тварин  почали створювати ще тисячі років тому для практичних потреб. Наприклад, у середньовічній Європі собак розводили для охорони, полювання та пастушої роботи. Гончі собаки використовувалися для переслідування диких тварин, вівчарки допомагали пасти так званих свійських тварин, а мастифи охороняли власність. З часом розвиток міст призвів до появи декоративних порід, які заводили представни_ці вищого прошарку суспільства як символ статусу. У XIX столітті почався активний відбір і стандартизація порід . Були створені перші кінологічні клуби, які визначали чіткі критерії для порід, і почалася комерціалізація  розведення. Проте саме в XX столітті, завдяки розвитку масової культури та маркетингу, породисті тварини  стали частиною моди. Якщо раніше собак та котів розводили для певних функцій, то тепер це стало питанням престижу, переслідуванням естетичних вподобань та стилю життя. ЩО ЗАДАЄ МОДУ НА ПЕВНІ ПОРОДИ? Медіа та знаменитості безпосередньо впливають на популярність тварин, часто несвідомо створюючи тренди на певні породи. Їхні прихильники намагаються наслідувати їхній вибір, що лише підсилює попит на породистих тварин. Наприклад, мопси стали популярними завдяки фільмам та зіркам, які часто їх «заводять», а французькі бульдоги стали улюбленцями соцмереж і знаменитостей, таких як Леді Гага. Породисті тварини є й у багатьох інших зірок. Хʼю Джекман  протягом 12 років також мав французького бульдога, а зараз у нього помісь пуделя. Різ Візерспун  є власницею кількох бульдогів та лабрадора, а Шакіра  має мініатюрного пуделя. Окремі породи стають популярними завдяки культурним явищам. Наприклад, коргі  набули великої популярності завдяки британській королівській родині та численним мемам в інтернеті, а після виходу серіалу «Друзі»  зріс попит на сфінксів, а Дженіфер Еністон  у житті є опікункою шнауцера та лабрадора. ЩО НЕ ТАК ІЗ ПОРОДИСТИМИ ТВАРИНАМИ? Поширена думка, що породисті тварини  — це ознака здоров’я, але реальність зовсім інша. Штучне селекційне розведення  призводить до серйозних проблем. Багато порід страждають від генетичних хвороб. Наприклад, бульдоги та мопси  мають проблеми з диханням через вкорочені морди, а німецькі вівчарки  часто страждають на дисплазію суглобів. Через генетичні особливості та відбір за зовнішністю, а не за здоров’ям, деякі породи живуть значно менше, ніж безпородні тварини. Власники та власниці також часто стикаються з високими витратами на ветеринарний догляд, адже породисті тварини  частіше хворіють. ПРОБЛЕМИ МАЛЬТІПУ: ЧОМУ ЦЕ НЕ ПОРОДА? Мальтіпу  — це гібрид мальтійської болонки та пуделя, який став надзвичайно популярним завдяки своїй маленькій статурі та пухнастій зовнішності. Однак важливо розуміти, що це не порода, а «дизайнерська» суміш, яка не має стабільних генетичних характеристик. Через те, що мальтіпу не є офіційно визнаною породою, неможливо передбачити, якими будуть їхні розміри, характер або здоров'я. У багатьох випадках ці собаки можуть страждати на спадкові хвороби обох батьківських порід, включаючи проблеми з зубами, серцем і колінами. Крім того, через свою популярність вони часто стають жертвами безвідповідальних заводчиків і заводчиць, які намагаються заробити, розмножуючи цих собак у жахливих умовах. Реєструйся та дізнавайся чому важливо відмовитися від підтримки бізнесу з розведення тварин на нашому безплатному курсі «Веган-експрес» . ЯК ПРАЦЮЮТЬ ЗАВОДЧИ_ЦІ? Бізнес на розведенні тварин орієнтований на прибуток , а не на добробут тварин . Люди, які заробляють на продажі породистих тварин, ставлять власні інтереси вище за їх потреби. На жаль, це призводить до масової експлуатації, жорстоких умов утримання та збільшення кількості безпритульних тварин. Багато розплідників утримують собак і котів у тісних клітках , де вони позбавлені нормального простору, належного догляду та соціалізації. Самок змушують постійно народжувати, що виснажує їхній організм і призводить до передчасного старіння та хронічних захворювань. Деякі тварини стають «непридатними» для продажу через фізичні вади чи невідповідність стандартам породи — таких цуценят і кошенят можуть викидати або присипляти. Цуценят і кошенят часто забирають від матерів занадто рано , що негативно впливає на їхній розвиток і психіку. Раннє відлучення від матері може призводити до страху, тривожності та проблем із поведінкою в дорослому віці. У зоомагазинах продають тварин, які проходять через довгі подорожі в жахливих умовах, часто без їжі, води та ветеринарного контролю. Попит на «домашніх улюбленців» значно менший за пропозицію , через що мільйони тварин залишаються без домівок. У світі щороку від 5 до 10 мільйонів  собак і котів присипляють через відсутність опікунів і опікунок. Переповнені притулки не можуть врятувати всіх безпритульних тварин, а заводчики і заводчиці лише загострюють проблему, продовжуючи розведення. Через комерційний інтерес вони не враховують реальні наслідки своєї діяльності, а головною жертвою цього бізнесу залишаються самі тварини. АЛЬТЕРНАТИВА РОЗВЕДЕННЮ ТВАРИН Замість підтримки індустрії розведення варто розглянути можливість усиновлення . Тварини з притулків такі ж люблячі, як породисті, і вони потребують дому. Усиновлення дає шанс на нове життя  тим, хто вже постраждав від людської байдужості. Крім того, це допомагає зменшити перенаселення безпритульних тварин і не підтримувати заводчиків і заводчиць, які часто ставляться до тварин як до товару. Також варто поширювати інформацію  про проблему безвідповідального розведення, щоб змінити ставлення суспільства до цієї проблеми. Багато людей не усвідомлюють, що купівля породистої тварини підтримує систему експлуатації та сприяє зростанню кількості бездомних собак і котів. Однак усиновлення — це відповідальне рішення , яке потребує підготовки. Перш ніж прихистити собаку, важливо розуміти, які виклики на вас чекають і як створити комфортні умови для нового члена родини. Детальніше про це читайте у нашій статті . Динаміка популяцій порід: як змінюється кількість собак і котів Наукові дослідження свідчать, що популяції породистих тварин змінюються відповідно до суспільних тенденцій та впливу медіа. Наприклад, дослідження  у Великій Британії показує, що швидке зростання попиту на певні породи собак впливає на добробут тварин і загальну структуру популяції. Це підтверджує висновок, що масова культура та мода можуть призвести до сплесків народжуваності окремих порід, а потім до їх різкого зниження, коли інтерес згасає. Інше дослідження  вказує на стрімке зростання популярності дизайнерських гібридів , таких як мальтіпу. Це підтверджує, що люди дедалі більше цікавляться новими екзотичними варіаціями собак, проте такі тренди можуть створювати ризики для здоров’я тварин, адже їх розведення часто проводиться без належного контролю. Дані також свідчать, що окремі породи мають природні цикли популярності . Наприклад, у дослідженні  аналізували зміни у ветеринарних клініках Великої Британії та виявили, що породи, які колись були у тренді, поступово зникають зі статистики звернень. Це свідчить, що мода на тварин  дійсно має короткочасний ефект, що негативно впливає на тварин. Таким чином, популяція певних порід змінюється через суспільні тенденції, рекламні кампанії та соціальні тренди. Проте за цим приховані ризики перенасичення ринку певними породами, генетичні проблеми  та збільшення кількості тварин у притулках після спаду популярності. Мода на тварин  — це тимчасове явище, яке має довготривалі наслідки для їхнього здоров’я та життя. Замість того, щоб слідувати трендам, варто мислити відповідально: допомагати безпритульним тваринам і відмовлятися від підтримки заводчиків і заводчиць.

Веганство — це не лише моральний вибір, а й логічний крок у розвитку суспільства. І навіть у детермінованому* світі ми маємо його зробити. Чи справді ми контролюємо свої вчинки, чи вони зумовлені біологією, генами та соціальними обставинами? Ідеї нейробіолога Роберта Сапольскі ставлять під сумнів свободу волі, що може послаблювати відчуття особистої відповідальності та мотивацію діяти. Якщо наші рішення визначені наперед, чи можна говорити про етичний вибір? Чи справедливо засуджувати жорстокість, якщо люди діють відповідно до своїх внутрішніх «налаштувань»? У статті розглядаємо, чому повний детермінізм * — це пастка, як веганство пов’язане зі свободою волі та чому навіть у межах детерміністського світогляду етика залишається важливою. * Детермінізм — це філософська концепція, згідно з якою всі події, включно з людськими вчинками, визначені попередніми причинами й не можуть відбуватися інакше. Вона стверджує, що кожне явище є результатом певного ланцюга причин і наслідків, які неможливо змінити. ЧОМУ ІДЕЯ ПОВНОГО ДЕТЕРМІНІЗМУ — ЦЕ ПАСТКА Заперечення свободи волі нерідко сприймається як науковий факт. Однак на практиці цей аргумент часто використовується для виправдання власних звичок: якщо поведінка людини повністю визначена зовнішніми факторами, то відповідальність за вчинки знімається. У такій логіці насильство, експлуатація та дискримінація постають лише як наслідки біологічних і соціальних процесів, що розгортаються незалежно від волі людини. Але якщо це справді так, чому тоді існують моральні норми  та закони? Чому суспільство вимагає справедливості та засуджує жорстокість? Насправді наші дії залежать від багатьох чинників, але ми здатні до рефлексії. Людина може аналізувати власні вчинки, робити висновки та змінювати поведінку. А це означає, що етичний вибір  можливий. ВЕГАНСТВО ТА СВОБОДА ВОЛІ Якщо повністю прийняти ідею детермінізму, то виходить, що харчові звички людей визначені наперед і змінити їх неможливо. Однак практика показує інше: люди здатні переглядати свої переконання та змінювати спосіб життя. Щодня хтось відмовляється від продуктів тваринного походження, хоча виріс у суспільстві, де їхнє споживання вважається нормою. Історія також демонструє, що суспільні уявлення про моральність змінюються: колись рабство  чи дискримінація  здавалися природними, проте сьогодні вони засуджуються. Навіть якщо зовнішні чинники впливають на наші рішення, це не означає, що ми не маємо вибору. Веганство — приклад усвідомленого перегляду цінностей та відповідального ставлення до власних дій. Якщо хочеш дізнатися більше про етичний вибір та перехід на веганство, реєструйся на безплатний курс «Веган-експрес» . Філософ Даніель Деннетт, критикуючи радикальний детермінізм, розвиває ідею компатибілізму  — погляду, згідно з яким свобода волі може співіснувати з причинно-наслідковою зумовленістю. Він вважає, що людина здатна рефлексувати над своїми вчинками та змінювати поведінку, навіть якщо її рішення значною мірою формуються зовнішніми обставинами. Дослідження  також показують, що переконання у відсутності свободи волі може знижувати мотивацію до змін та сприяти пасивності. Це лише підкреслює важливість усвідомлення власної ролі у формуванні майбутнього — як особистого, так і суспільного. ДЕТЕРМІНІЗМ І МОРАЛЬНИЙ ВИБІР Якщо припустити, що наші рішення не виникають у вакуумі, а є наслідком причинно-наслідкових зв’язків, постає питання: чи можемо ми спрямовувати ці зв’язки у морально прийнятний бік? Історія свідчить, що можемо: Рух за скасування рабства докорінно змінив суспільні уявлення, хоча колись рабство вважалося нормою. Жіночий рух сприяв встановленню більш справедливого суспільного ладу, попри тривалий опір. Про жінок, які боролися за права тварин, читай у нашій статті . Екологічні ініціативи впливають на законодавство та культуру споживання. Подібні зміни відбуваються і в ставленні до прав тварин . Усвідомлення наслідків тваринництва сприяє перегляду традицій та норм. Навіть якщо ідея детермінізму частково відповідає дійсності, це не означає, що ми приречені слідувати усталеним практикам. Детермінізм не заперечує можливості змін, а лише вказує на їхню зумовленість. Якщо моральні принципи формуються у процесі соціальної еволюції, ми можемо підтримувати та поширювати ідеї, засновані на емпатії, справедливості та ненасильстві. Історичний досвід доводить, що людство вже стало на шлях гуманізації , співчуття та пошуку справедливості. Від винайдення ліків, що рятують життя, до скасування дискримінаційних практик — усі ці досягнення є результатом усвідомленого вибору . Веганство вписується в цю тенденцію: воно демонструє, що зміни можливі, а прагнення до етичнішого суспільства — це не абстракція, а реальний процес, у якому ми беремо участь.