ЧОМУ ЇСТИ КУРКУ ПРИРОДНО, А СОБАКУ — НІ?

Існує думка, що споживання м'яса та інших продуктів тваринного походження для людини вважається необхідним і природним. Проте не всього м'яса, і не всіх продуктів життєдіяльності тварин. Продовжуючи тему видової дискримінації, дізнаймося чому одне м'ясо людина вважає огидним і неїстівним, а інше залюбки скуштує і до чого тут «карнізм».



Що таке карнізм?

розрізання запеченої курки

Вперше поняття «карнізм» ввела соціальна психологиня Мелані Джой у 2001 році під час роботи над своєю докторською дисертацією. Воно позначає приховану систему вірувань, яка морально виправдовує вживання людиною певних видів м'яса та продуктів тваринного походження. Карнізм є одним із різновидів спесишизму, про який ви можете дізнатися у нашому попередньому матеріалі.


Мелані Джой вважає, що вживання продуктів тваринного походження це вибір, який суперечить людським цінностям. Адже людям на неврологічному рівні притаманне співчуття, чуйність і відчуття справедливості. Мало хто може уявити як їсть котика чи собачку, багато хто обурюється коли бачить кадри жорстокого поводження з тваринами та піклується про домашніх улюбленців. Тож аби їсти тварин, людині необхідні певні захисні механізми, які вбережуть її від когнітивного дисонансу, своєрідна анестезія для почуттів. І тут з'являється карнізм, щоб приспати твою емпатію та вимкнути логіку. Карнізм керується принципами «НПН», які дають людині моральне право споживати та експлуатувати тварин, адже це: «нормально, природно та необхідно».



Як працює ідеологія карнізму

Сьогодні карнізм настільки поширений, що вважається здоровим глуздом і в більшості випадків не піддається сумніву. Саме через це більшість людей сприймають поїдання м'яса як природну даність, а не вибір, який ми робимо щодня. Але по суті карнізм є репресивною системою з такою самою базовою структурою, як патріархат чи расизм. Що це за структура — розгляньмо далі.



Заперечення або невидимість


За даними Продовольчої сільськогосподарської організації на момент 2016 року людство вбиває для своїх потреб в середньому 2 352 тварини на секунду. Це понад 1,2 млрд тварин щотижня: більше ніж померло людей у всіх збройних конфліктах і війнах разом узятих. Надихнувшись цими величезними цифрами, американський розробник під ніком «DK the Human» запустив сайт Killed for Food, який показує кількість тварин, яких вбили заради їжі, за час, що ти перебуваєш на сайті.


Проте такі разючі цифри залишаються поза зором пересічної людини, а все завдяки першому принципу роботи карністичної машини — невидимості. Ферми й господарства, де вирощуються тварини, які підуть в їжу або для інших потреб людини, зазвичай знаходяться у віддалених регіонах, вони закриті для відвідувачів і захищені від сторонніх небажаних гостей. Побачити що коїться у тваринних господарствах звичайній людині майже неможливо. І це не просто збіг обставин або вимоги безпеки, адже співчувати тому, кого ти ніколи не бачив набагато важче.


В історії є чимало прикладів, як працює принцип невидимості і як він притуплює співчуття у людей. Ті ж гетто, які створювались в період розквіту нацистської Германії, мали на меті відділити групу людей, зробити їх життя менш помітним для оточення, а згодом і менш цінним.



Виправдання

найсильніша людина в світі веган Патрік Бабумян

Звісно, самої невидимості було б замало для підтримання системи, тому на допомогу приходять виправдання. Люди привчені вірити в те, що еволюціонували, щоб їсти м'ясо та що воно їм необхідне для виживання. Це твердження підкріплюється різними інституціями, включаючи релігію, мас-медіа та навіть родинне коло. Попри те, що вже доведено, що людина може отримувати достатню кількість макро- і мікроелементів, вживаючи лише рослинну їжу, переконання в необхідності споживання м'яса зберігається.


Наприклад, існує «білковий міф», що транслює необхідність в раціоні білків саме тваринного походження для фізичного здоров’я та сили. Але при цьому один з найсильніших людей світу — веган.



Когнітивне викривлення

приготування страви в духовці

Найкращий спосіб побачити когнітивне викривлення, яке підкріплюється ідеологією карнізму — провести мисленнєвий експеримент, запропонований Мелані Джой:

«Уяви, що ти знаходишся на званій вечері в оточені інших гостей. Всі очікують на основну страву й відчувають приємний аромат, що лине з кухні. Нарешті господар_ка виносить розкішне пряне рагу. Воно виглядає казково і просто неймовірне на смак. Коли в тебе знову повертається дар мовлення, ти, звісно, хочеш дізнатись рецепт цієї божественної страви. «Звісно, розповім із задоволенням», — відповідає господар_ка. — «Для початку тобі знадобиться два кілограми добре замаринованого м'яса золотистого ретривера».

А викривлення полягає в тому, що якби господар_ка замість «золотистого ретривера» сказав_ла «яловичина», то ані подиву, ані відрази людина не відчула б. Хоча м'ясо в тарілці залишилось м'ясом, але змінюється ставлення до його походження на діаметрально протилежне. Звісно, у кожної культури є свої табу і, наприклад, у Китаї поїдання собачого м'яса не буде сприйнято як щось незвичне чи неправильне. А в Індії навпаки — більш прийнятним буде з'їсти собаче м'ясо, ніж яловичину. Та спільним залишається те, що людина умовно поділяє тварин на «їстівних» і «неїстівних», і цікаво, що цей розподіл зумовлений саме культурою.


Коли нам пропонують м'ясо тварини, яку ми вважаємо «неїстівною», то ми одразу уявляємо живу істоту і, співпереживаючи їй, будемо відчувати відразу при єдиній думці, що її можна їсти.


Повернувшись до експерименту з вечерею, пригадаймо момент, коли ти подумки куштував_ла страву, смак якої тобі подобався, а дізнавшись про те, з яких інгредієнтів її приготували, скоріш за все, відчув_ла відразу. Тепер, коли в голові з'явилася постать життєрадісного ретривера, який бігає полем за м'ячиком, то виникають такі емоції як тривога за собаку та співпереживання.


Відсутність огиди до поїдання певних видів тварин не передається разом з генами від батьків, а є набутим явищем. Це результат століттями ретельно структурованої системи переконань, яка дає зелене світло на вживання деяких тварин у їжу без будь-якого емоційного та психологічного дискомфорту. Це психічне оніміння саме по собі не є чимось поганим і навіть допомагає людині функціонувати в небезпечному й мінливому світі, поратися з болем і розпачем, якщо людина сама стає жертвою. Але воно приймає неадекватну та небезпечну форму, коли використовується задля потурання насильству.



Захист від карнізму

жінка тримає на руках маленьке ягня

Поінформованість й усвідомлення того, як ідеологія карнізму впливає на твоє світосприйняття вже є потужним захистом. Він має вплив тільки якщо є прихованим, коли ми не помічаємо алогічність та абсурдність деяких наших переконань. Але щойно захисні механізми карнізму стають видимими (розуміння як «їжа» потрапляє до нас на тарілку), то відмовитись від цього знання чи забути — дуже важко. Відмова сприймати світ крізь призму карнізму з часом призведе до більш усвідомленого вибору їжі й до переосмислення того, що саме ми вважаємо «їжею».


Доєднуйся до нашого безплатного курсу «Веган-експрес», щоб дізнатись більше про права тварин та особливості організації життя без експлуатації.

Зареєструватись на курс

Впевнись, що email вказано коректно.

arrow&v

Маєш запитання? Напиши нам на пошту course@veganexpress.org