Довгий час уявлення про те, що риби мають «трисекундну» пам’ять, а молюски неспроможні до складної поведінки, формували ставлення людини до цих істот як до примітивних.
Сьогодні ми бачимо велику кількість досліджень, які доводять, що риби мають довготривалу пам’ять і можуть навчатися, а восьминоги — розв'язувати складні задачі та навіть використовувати камені, мушлі та інші предмети. Відомий випадок восьминога Інкі, який зумів втекти з акваріума, використовуючи дренажну трубу, підкреслює їхню виняткову здатність до планування та орієнтації в просторі. Можливо, їхній світ набагато складніший і цікавіший, ніж ми припускали.
В минулому ми вже розглядали неймовірно розвинений внутрішній світ корів і курей у статті «Все, що потрібно знати про інтелект корів і курей». Тож сьогодні розгляньмо, як саме наукові відкриття змінюють наше розуміння про здібності риб та інших водних мешканців та як це впливає на наше ставлення до них.
НОВІ УЯВЛЕННЯ ПРО ІНТЕЛЕКТ РИБ
Довгий час риб сприймали як істот, що діють виключно за інстинктами. Але риби виявляють дивовижні когнітивні здібності, які часто залишаються непоміченими.
Використання інструментів: губан і його камінь
Серед найцікавіших відкриттів у поведінці риб — їхнє вміння використовувати інструменти для отримання їжі. Наприклад, чорноплямистий губан (Choerodon schoenleinii), як з’ясувалось, використовує каміння, щоб розбити мушлі молюсків. Дослідження, опубліковане в Springer показало, що ці риби здатні спостерігати за навколишнім середовищем і вибирати для досягнення мети відповідні об'єкти. Уяви, губан хапає молюска та пливе до вибраного каменя, після чого кілька разів кидає свою здобич, поки мушля не розіб’ється. Це не випадкова дія, а продумане використання ресурсів.
Пам’ять і просторове мислення: як риби створюють когнітивні карти
Дослідження золотих рибок (Carassius auratus) спростувало міф про їхню «трисекундну» пам’ять. У рамках експерименту, описаного в роботі «Історія пам’яті риб», риб навчали проходити складний лабіринт в кінці якого їх чекав смачний обід. Після навчання їх залишили на тиждень, а потім повернули до тієї ж задачі. Виявилося, що риби не лише пам’ятали правильний шлях, але й могли адаптуватися до змін, якщо маршрут змінювали.
Це дослідження довело, що золоті рибки створюють когнітивні карти середовища — внутрішні моделі, які дозволяють їм орієнтуватися. Вони запам’ятовують розташування об’єктів і шляхів, що є критично важливим для виживання в дикій природі. Наприклад, це може допомагати повертатися до місць, де є запаси їжі або можна сховатися від хижаків.
Соціальна співпраця: мурени й групери на спільному полюванні
Важко таке уявити, але факт — різні види морських мешканців можуть об’єднуватись задля вдалого полювання. Так мурена і групер створюють ефективний тандем і демонструють приклад складної взаємодії. Мурени хижі риби, що належать до родини муренових, а групери — великі хижі риби з родини серранових, що мають масивну статуру, міцні щелепи й потужний укус. У дослідженні «Спільне полювання груперів і мурен» науковці описують, як групери використовують специфічні сигнали, щоб повідомити муренам про здобич, яка сховалася у тріщині. Мурена, гнучка і вузька, пірнає в укриття, витравлюючи здобич, яку групер потім ловить.
Це не просто поведінковий шаблон, а складна координація дій, яка показує здатність риб аналізувати ситуацію і реагувати відповідним чином. Така кооперація раніше вважалася характерною лише для соціальних ссавців, тобто тварин, що живуть у складних соціальних групах, співпрацюють і взаємодіють для досягнення спільних цілей, таких як захист, полювання або виховання потомства (як от вовки, слони чи примати).
Емпатія в підводному світі: риби даніо-реріо
Емоційна чутливість риб — ще одна маловідома сторона їхньої поведінки. У дослідженні «Інтелект, чуттєвість та етика риб» дослідники виявили, що різновид риб даніо-реріо змінюють свою поведінку, коли помічають підвищення рівня стресу в інших риб. Цей процес у рибок регулюється за допомогою нейропептиду вазотоцину, який є аналогом окситоцину у ссавців. Коли одна рибка демонструє ознаки страху, інші стають обережнішими, що свідчить про наявність механізмів соціального навчання та чутливості до емоційного стану представників свого виду.
Вазотоцин відіграє ключову роль у регулюванні соціальної поведінки, підкреслюючи, що риби можуть проявляти форми емпатії, які раніше асоціювалися лише з більш соціальними тваринами. Це може слугувати аргументом для протесту проти експлуатації підводних мешканців як бездушних істот, підкреслюючи, що їхній внутрішній світ набагато складніший, ніж ми могли уявити.
ВОСЬМИНОГИ: ГЕНІЇ СЕРЕД МОЛЮСКІВ
Восьминоги мають унікальний інтелект і їх надзвичайні фізіологічні особливості ставлять їх в один ряд із найрозумнішими представниками тваринного світу. Вони демонструють не тільки складну поведінку, але й унікальні способи взаємодії з довкіллям.
Незалежні «мізки» у кожному мацаку
Восьминоги володіють унікальною нервовою системою, в якій більша частина нейронів розташована не в мозку, а в мацаках (щупальцях). У дослідженні «Центральний контроль мацаків у Octopus vulgaris» виявили, що кожний мацак восьминога діє як незалежний «мозок». Мацаки можуть виконувати складні завдання автономно — наприклад, шукати їжу, ухилятися від перешкод або навіть взаємодіяти одне з одним.
Ця здатність дозволяє восьминогам бути надзвичайно гнучкими у своїй поведінці. Це унікальне створіння, яке може одночасно досліджувати кілька різних місць, використовуючи свої «мізки-мацаки». Кожний мацак здатний самостійно приймати рішення, але водночас вони координуються центральним мозком для досягнення спільної мети.
Когнітивна гнучкість і здатність до навчання
Восьминоги не лише фізично унікальні, але й надзвичайно розумні. У дослідженні, опублікованому в журналі Current Biology, вчені продемонстрували, що ці молюски можуть вирішувати складні завдання, наприклад, відкривати контейнери з їжею, використовуючи різні механізми. Спочатку це займало багато часу, але після кількох спроб вони значно скорочували час виконання, демонструючи когнітивну гнучкість та здатність вчитися методом спроб і помилок.
Такі здібності підкреслюють складність їхнього інтелекту та ставлять під сумнів етичність їх використання у гастрономії, наукових дослідженнях і розвагах. Восьминоги, як і багато інших високоінтелектуальних істот, заслуговують право на існування без експлуатації. Визнання цих прав є важливим кроком до формування суспільства, яке поважає та захищає усі форми життя, особливо тих, чий розум і здатність до адаптації ми тільки починаємо розуміти.
ДЕЛЬФІНИ ТА КОСАТКИ: КУЛЬТУРОТВОРЦІ ОКЕАНУ
Дельфіни та косатки — унікальні серед морських ссавців своєю інтелектуальною та соціальною поведінкою. Їхнє життя пронизане складними соціальними зв’язками, культурними традиціями та дивовижними когнітивними здібностями. Це дозволяє їм взаємодіяти із середовищем і одне з одним на рівні, що раніше вважався характерним лише для людини.
Складна мова дельфінів
Дельфіни афаліни (Tursiops truncatus) використовують унікальні сигнатурні свисти як індивідуальні імена для ідентифікації один одного. Кожен дельфін формує свій власний свист у ранньому віці, і цей звуковий сигнал залишається з ним протягом усього життя. Згідно з дослідженням, опублікованим у Proceedings of the Royal Society B, «сигнатурні свисти» відіграють ключову роль у соціальній організації дельфінів.
Дослідники виявили, що дельфіни не лише впізнають свої свисти, але й реагують на них навіть після тривалої розлуки. Під час експерименту вчені відтворювали записані сигнатурні свисти різних дельфінів, і ті, кому належали ці звуки, відповідали на них, демонструючи дивовижну здатність до довготривалої пам’яті. Це відкриття свідчить про те, що дельфіни здатні підтримувати соціальні зв’язки навіть на значних відстанях, використовуючи свої «імена» для комунікації.
Ще цікавіше, що дельфіни можуть імітувати сигнатурні свисти інших членів групи, особливо близьких їм особин. Така здатність до імітації допомагає зберігати контакт у складних умовах морського середовища, підкреслюючи ключову роль цих сигналів у забезпеченні соціальної згуртованості.
Самосвідомість дельфінів: дзеркало як доказ
Дельфіни демонструють ще одну дивовижну когнітивну здатність — самосвідомість. У дослідженні, опублікованому в Proceedings of the National Academy of Sciences, вони успішно пройшли тест із дзеркалом, що вважається класичним методом перевірки самосвідомості у тварин. Науковці наносили на тіла дельфінів мітки в місцях, які ті не могли побачити без дзеркала. Після цього дельфіни підпливали до дзеркала і починали активно досліджувати свої мітки, демонструючи розуміння, що відображення належить їм.
Це дослідження свідчить про високий рівень когнітивної рефлексії дельфінів і підтверджує, що вони належать до небагатьох видів, здатних усвідомлювати власне «я». Така самосвідомість раніше вважалася притаманною лише людям і великим приматам.
Культура можлива навіть під водою
Косатки та інші китоподібні демонструють складну форму культури, яка включає передачу поведінкових навичок і вокальних «діалектів» від одного покоління до іншого. У статті Culture in Whales and Dolphins підкреслюється, що різні популяції косаток мають свої унікальні способи комунікації, які передаються через соціальне навчання, а не генетично. Кожна група використовує специфічний набір звуків — діалект, що є своєрідним «акцентом» цієї групи.
Косатки також навчають молодших спеціалізованим технікам полювання. Наприклад, деякі групи біля узбережжя Аргентини використовують метод викидання на берег, щоб ловити морських левів, тоді як інші популяції спеціалізуються на ловлі риби чи акул. Ці відмінності у поведінці є яскравим прикладом того, як культура впливає на спосіб життя та виживання популяцій.
Важливо відзначити, що ці культурні традиції не лише збагачують соціальне життя китоподібних, але й відіграють важливу роль у формуванні групової ідентичності. Такі знахідки підкреслюють, що культура — це не лише привілей людини, а універсальне явище, здатне розвиватися навіть у середовищах, настільки віддалених від нашого, як глибини океану.4
Попри всі ці відкриття, що демонструють високий рівень інтелекту та культури китоподібних, вони досі стають жертвами людської жорстокості. Дельфінів і косаток виловлюють для утримання в неволі, а в деяких країнах й для споживання в їжу. Традиційний промисел досі існує в Японії, на Фарерських островах і в інших регіонах, де м’ясо морських ссавців вважається «делікатесом».
Дізнатись детальніше про гостроту проблеми можна із документального фільму «Морська змова» (Seaspiracy), який привернув увагу до масштабів знищення морського життя, включаючи дельфінів і косаток.
А знаєш, які з наземних тварин не менше вражають своєю емпатією та розумом? Свині! Їхні когнітивні здібності та соціальна поведінка дивують не менше, ніж у морських мешканців. Більше про це можна дізнатися в статті «Особистість, емпатія та інтелект свиней». Ці тварини заслуговують не лише на захоплення, але й на життя та захист.
РАКОПОДІБНІ: НЕВИДИМІ ЖЕРТВИ КУЛІНАРНИХ ТРАДИЦІЙ
Поряд із дельфінами та косатками, ракоподібні, такі як омари та краби, також заслуговують на нашу увагу та співчуття. Традиційно їх варять живцем, вважаючи, що це «покращує» смакові якості м'яса. Однак сучасні наукові дослідження свідчать про те, що ці істоти здатні відчувати біль і страждання.
Дослідження, опубліковане в Journal of Experimental Biology, продемонструвало, що краби здатні навчатися уникати больових стимулів, що свідчить про їхню здатність відчувати біль.
У 2018 році уряд Швейцарії заборонив варіння раків живцем, визнавши їх здатність відчувати біль. Подібні заходи були прийняті й у Великій Британії. У 2021 році британський парламент розглянув законопроєкт, який визнає омарів, крабів та інших ракоподібних істотами, що відчувають біль.
Симбіоз і розумні стратегії виживання
Ракоподібні демонструють не лише здатність відчувати біль, але й складну поведінку, що свідчить про розвинений інтелект. Дослідження, опубліковане в eScholarship, показало, що креветки виду Alpheus frontalis вступають у симбіотичні відносини з ціанобактерією Moorena bouillonii. Ці креветки використовують ціанобактерію для створення захищених укриттів, які забезпечують безпеку від хижаків.
Такий тип симбіозу не лише підвищує виживання креветок, але і є ознакою їхньої здатності ефективно використовувати ресурси навколишнього середовища для досягнення своїх цілей. Це підтверджує, що навіть такі, на перший погляд, прості істоти мають складні поведінкові моделі та здатність до адаптації, що є свідченням високого рівня когнітивного розвитку.
ЧОМУ КОГНІТИВНІ ЗДІБНОСТІ ВОДНИХ ТВАРИН ВАЖЛИВІ?
Когнітивні здібності водних тварин демонструють нові горизонти розуміння складності їхнього життя. Вони допомагають не лише виживати, але й формувати соціальні зв’язки, передавати знання, адаптуватися до змін та створювати власну культуру. Визнання інтелектуальних і соціальних здібностей риб та інших водних створінь допомагає нам зрозуміти, що ці тварини, так само як ми, відчувають, навчаються, співпрацюють і навіть проявляють емпатію. Суспільство поступово починає цінувати життя усіх живих істот — наземних чи підводних. Переходь на веганство, адже кожна тварина заслуговує на життя та повагу.
Дізнайся більше про права тварин та важливість відмови від їхньої експлуатації в різних індустріях, на нашому безплатному курсі «Веган-експрес».
Comments