ПОРОДИСТІ КОТИ: ЩО ХОВАЄТЬСЯ ЗА ПОПУЛЯРНИМИ ПОРОДАМИ

8 серпня відзначається Всесвітній день котів. Але і без спеціальної дати, майже кожен день у стрічці Instagram спостерігається парад пухнастиків: шотландські висловухі з круглими очима, елегантні сфінкси, величні мейн-куни та симпатичні малята регдол зі смішними вусами, що стирчать у різні боки. Усі ці образи мають на меті викликати захоплення, але варто зазирнути трохи глибше й картинка стає не такою приємною.

Ми вже розповідали чому розведення тварин-компаньйонів, це частина експлуатаційної системи, яка суперечить принципам етичного способу життя. А сьогодні хочемо глибше зануритись у болючу тему породистих котів. Чому їхнє розведення це суто бізнес, і які хвороби зазвичай приховані за «елітною» зовнішністю, розбираймось далі.

ЧОМУ ПОЧАЛИ ВИВОДИТИ ПОРОДИСТИХ КОТІВ

Коти живуть поруч із людьми вже понад 10,000 років і все починалось як взаємовигідне співіснування. Люди забезпечували котам постійне джерело харчування, а коти захищали людські врожаї від гризунів. Але потроху коти ставали все ближче і в ХІХ столітті відбувся поворот, коли їх перестали сприймати просто як хатніх помічників і перетворили на предмет естетичного колекціонування, як от вази, картини чи меблі.

У 1871 році в Crystal Palace у Лондоні відбулась перша виставка котів, після чого почалася мода на «унікальних» тварин. Треба було якось виділитися серед десятків однакових пухнастиків, тож вирішили, чому б не створити кота «породистим»? Почали з того, що шукали тварин із незвичайними мутаціями — великі круглі очі, надкороткі лапи, сплюснуті мордочки, незвичний колір шерсті, або навіть повна відсутність шерсті.

Щоб закріпити ці ознаки, котів схрещували між собою, і часто дуже близьких родичів: брата з сестрою, мати з сином. Таке споріднене схрещування називається інбридингом. У природі воно майже не зустрічається, бо загрожує накопиченням шкідливих мутацій, але в умовах виставкової гонитви це стало нормою.

Так почала формуватися ідеологія порід, що радували людське око, але зовсім не оптимальних з точки зору здоров’я. На той момент ніхто особливо не цікавився, чи може тварина дихати нормально з короткою мордою, чи болить їй через неприродну будову лап, чи вона взагалі здатна до нормального життя. Головним була відповідність стандарту.

У ХХ столітті породисті коти перетворилися на атрибутику, так само як породисті собаки, коні, і навіть карликові свинки. Завести перса чи сіамця означало підкреслити «вишуканість» смаку, долучитися до елітарного клубу. Згодом до цього додався маркетинг: сертифікати, чемпіонати, родоводи, онлайн-магазини з кошенятами. Ринок породистих котів став повноцінною частиною капіталізму, де тварина є товаром, а кожна можлива мутація це потенційна комерційна фішка. Етика споживання тут давно не на часі, як і питання про життя без експлуатації.

Але плата за такі фішки дуже висока: обмежений генофонд, інбридинг, вади, хвороби. Якщо у природного, «вуличного» кота генетичне різноманіття дозволяє уникнути спадкових патологій, то в чистопородних тварин усе інакше. Їхня «краса» часто є побічним продуктом порушень розвитку.

ПОРОДИСТІ КОТИ ТА ЇХ ХВОРОБИ

Перська кішка

Персів сьогодні впізнають за короткою мордою і пухнастим тілом. Але так званий брахіцефальний тип морди ніяка не краса, а хронічна проблема. Як пише професор Gunn-Moore, до 25% перських кошенят помирають до 8 тижнів життя, часто через родові ускладнення (дистоцію), які напряму пов’язані із неприродною формою черепа.

Окремою серйозною проблемою для перських котів є полікістоз нирок — спадкова хвороба, яку виявляли у 30–40% представників породи у Великобританії. Цей генетичний дефект призводить до поступового розвитку хронічної ниркової недостатності, спричиняє біль і значно скорочує тривалість життя тварини.

Також через деформації черепа у персів часто спостерігається аномальне розташування зубів, що ускладнює жування. До того ж сплюснута морда створює проблеми із диханням, деякі коти хриплять навіть у спокої, бо не можуть нормально вдихнути повітря через вузькі носові ходи. Це яскравий приклад, як зовнішній вигляд, сформований людиною, став важливішим за комфорт і добробут тварини.

Скотіш-фолд (висловухий кіт)

Складені вушка — фішка скотіш-фолдів, але ця «фішка» є ще й ознакою серйозної патології. Як показало дослідження Takanosu, саме мутація, яка відповідає за форму вух, викликає остеохондродисплазію, генетичне порушення розвитку хрящів і кісток.

Таке порушення, не просто невеличкий косметичний дефект, а болючий стан, коли у тварин викривляються лапи, виникають хронічні болі у хвості й хребті, обмежується рухливість. Найгірше, що навіть породисті коти з лише однією копією мутованого гена хворіють. Через це породу офіційно не визнають такі організації, як GCCF (Керівна рада любителів котів Великої Британії) та FIFe (Міжнародна фелінологічна федерація). Але попри це, котів продовжують розводити і продавати, бо вони виглядають «дуже мило».

Бірманська кішка

Бірми виглядають аристократично, маючи округлі мордочки та шовкову шерсть. Але саме селекція цих округлих форм могла спричинити порушення обміну речовин. Цукровий діабет ІІ типу — ще один наслідок селекції. Як показало дослідження Rand і співавторів, бірманські коти мають у 3–4 рази вищий ризик розвитку діабету, ніж інші породи.

Але діабет — не єдине захворювання, яке зустрічається у бірманців. До таких ще відносять неврологічний синдром болю в обличчі. Тварини можуть дряпати морду до крові, бо не здатні терпіти хронічний біль. Проте зв’язок цього синдрому з інбридингом досі активно досліджується.

Мейн-кун

Мейн-куни справжні гіганти серед котів, і саме їхня вага та розміри часто стають фоном для серйозних генетичних хвороб. Найпоширеніша з них гіпертрофічна кардіоміопатія, спадкове захворювання серця, при якому стінки серцевого м’яза потовщуються і знижують його ефективність.

До 30% мейн-кунів у Великобританії можуть бути носіями цього гена. FAB (Бюро з питань добробуту котів, з 2013 року інтегроване в організацію International Cat Care) навіть запровадило спеціальну програму для виявлення хвороби й виключення уражених тварин з розведення. І хоча ця програма давала свої результати, та це не скасовує головного питання: якщо для тварини ризик захворіти вищий просто через те, що вона породиста, чи варто це підтримувати взагалі?

Ще одна проблема породи мейн-кун — спінальна м’язова атрофія, генетичне порушення, при якому зникає іннервація м’язів задніх кінцівок. Це призводить до ослаблення або навіть паралічу, що значно погіршує якість життя тварини.

Менкс (кіт без хвоста)

Менкси відомі своєю незвичайною зовнішністю з коротким або повністю відсутнім хвостом. Такий вигляд є наслідком летальної домінантної мутації гена M, що впливає на формування хребта й спинного мозку.

Ця мутація спричиняє низку важких порушень:

• Спина біфіда — коли кістки хребта не закриваються належним чином і оголюють спинний мозок, що може призвести до паралічу або нетримання.

• Дисплазія хребта — неправильне формування хребців, через що тварина може кульгати, «підстрибувати» замість ходити, або мати деформовані лапи.

• Нетримання сечі й калу, випадіння прямої кишки, постійні інфекції й запалення шкіри.

• У найтяжчих випадках — відсутність частини спинного мозку, що несумісно з життям.

  
  

На сьогодні не існує ефективної програми селекції, яка б зменшила прояви цієї мутації. Адже саме вона створює «фірмовий» вигляд породи. Тому поки існує попит на таких котів, існуватимуть і високі ризики для їхнього здоров’я й добробуту.

І це тільки деякі із популярних порід котів, які ми розглянули, що постійно мучаться, від особливостей своєї «краси».

«ЗДОРОВЕ КОШЕНЯ З ДОКУМЕНТАМИ». РЕАЛЬНІСТЬ РОЗПЛІДНИКІВ

Породистість це ще й велика індустрія експлуатації, і як будь-який прибутковий бізнес, вона вміє тримати фасад. Але за словами «сертифіковане» і «відповідальний заводчик» часто ховається зовсім інше.

Ветеринарна змова?

Може здатися, що ветеринарки й ветеринари мали би бути першими, хто попереджає про генетичні ризики породистих котів, але часто цього не відбувається. Чому?

• Економічна залежність. Частина прибутку клінік якраз породисті клієнти, які регулярно приходять з ускладненнями: діабет, гіпертрофія серця, остеохондродисплазія.

• Суспільний тиск. Коли ти кажеш власни_ці мейн-куна, що кіт може померти від вродженої хвороби серця, це звучить ніби ти ставиш під сумнів її вибір породи. Саме тому цю тему часто обходять, щоб не образити і не зіпсувати ілюзію «елітної» породи.

• Відсутність протоколів скринінгу. Досі у більшості країн, зокрема в Україні, немає обов’язкових перевірок на спадкові хвороби для розплідників.

  
  

Те саме стосується й інших тварин, яких виводять під «потреби» людини: собак із надкороткими лапами, курей із неприродно великими грудками, корів із надмірною лактацією і все це про експлуатацію. Якщо тема тобі відгукується, проходь онлайн-курс «Веган-експрес». Там зібрані факти, дослідження й приклади, які допоможуть розібратись, як працює система використання тварин і які є етичні альтернативи.

Чорні розплідники

Так звані «котячі фабрики», це такі собі «цехи», де тварин тримають у тісних клітках, без ветеринарного нагляду й часто в антисанітарії. Самки народжують у кожен цикл — знову й знову, поки не виснажуються. А потім їх просто викидають або присипляють.

У 2024 році Petful опублікували матеріал про такі «ферми» у США: коти з інфекціями, паразитами, деформаціями, породисті коти, що жили у власних екскрементах, а помирали у кімнатах, повних трупів. 323 тварини були вилучені, 177 — приспано через стан здоров’я.

У ЄС ситуація не краща. Євродепутат Kosma Złotowski у квітні 2025 звернувся до Єврокомісії щодо масштабної проблеми нелегальних розплідників у Європі, які обходять закон, не ведуть медичні обліки, не перевіряють тварин на хвороби та працюють лише на прибуток. Такі «ферми», окрім їх просто жахливої неетичності і жорстокості, загрожують і людям, через поширення зоонозів (хвороб, що передаються від тварини до людини).

Кошенята продаються через інтернет, потрапляють у зоомагазини й виглядають, на перший погляд ідеально. Але часто вже через кілька тижнів нова родина везе улюбленця до ветеринар_ки з різними інфекціями та хронічними захворюваннями.

ТОЖ НАВІЩО ЗАРАЗ ПОРОДА?

Перші власни_ці персів і сіамів у Європі були не випадкові люди, а аристократи, колонізатори, буржуазія, які хотіли демонструвати свою «обраність» через рідкісну, екзотичну тварину. Порода була маркером класу, так само як дорогі тканини чи фамільний сервіз.

А далі почався маркетинг, масова культура, інстаграм і реклама, які перетворили кота на аксесуар. Індустрія пород виросла у повноцінну капіталістичну машину: бренди кормів для «шотландців», виставки, титули, документи, сертифікати, одяг і різні аксесуари. Як завжди, на жаль, гроші стали головною рушійною силою.

Але можна й інакше! Любов це турбота, тож найкращий вибір — свідоме ставлення. Не той, де ти шукаєш «родослівну», а той, де ти дивишся в очі і бачиш живу істоту, не сертифікат.

В Україні щороку тисячі котів залишаються без дому. Частина з них — жертви тих самих «породних експериментів»: не підійшли за кольором, хворіють, перестали бути милими для інстаграму. Але переважна більшість це коти без «породи».

Але варто пам’ятати: адопція — це не порятунок заради себе, не «емоційне рішення» на хвилі милого відео чи імпульсу. Взяти кота — означає взяти відповідальність на роки. І ця відповідальність не зникає, коли тварина виростає, хворіє або змінює поведінку. Покинути тварину — найгірше, що можна з нею зробити.

Твій вибір має починатися не з бажання мати кота, а з готовності бути поруч. Це турбота, яка не шукає вигоди й не залежить від кольору шерсті чи форми морди. Це не про породу — це про повагу до життя.

Саме звичайні безпородні коти не проходили селекційного тиску, інбридингу і мутацій «для краси», тож мають різноманітний генофонд, адаптативніший імунітет і кращу якість життя. Обираючи кота не для статусу, не як забаганку, а за зв’язком, ти не просто допомагаєш тварині знайти домівку. У першу чергу ти звільняєш себе від участі в системі, яка роками перетворює життя маленьких і прекрасних істот на безкінечні страждання.