СВІТ РИБ: ЩО ДОКАЗУЄ НАУКА І ЧОГО НЕ ХОЧЕ БАЧИТИ ЛЮДИНА

Ми часто говоримо про корів, свиней чи курей. Про те, як вони турбуються про своїх малюків, впізнають людину, реагують на біль. Ці тварини здаються нам «своїми» — і співпереживати їм легше. Але коли мова заходить про риб, щось ніби вимикається: немає звуків, немає міміки — і ніби немає болю.

Та саме риби — найбільш експлуатовані тварини на планеті. Щороку їх вбивають до двох трильйонів. Біль риб рідко стає об’єктом суспільної уваги, але він цілком реальний і вимірюваний, так само як і інтелект риб.

Ми підготували цей матеріал, щоб нагадати: риби — такі ж живі істоти, як і всі інші. Вони відчувають, пізнають світ і можуть жити своїм життям — якщо ми дамо їм шанс. Якщо хочеш дізнатись чому риба та морепродукти не по вегану, читай матеріал тут.

РИБИ, ЯКІ ВМІЮТЬ РОЗРІЗНЯТИ ЛЮДЕЙ

Звикли думати, що когнітивні здібності — це про мавп, ворон чи собак. А риби? «У них же ні памʼяті, ні привʼязаності…» — часто можна почути. І дарма.

У 2024 році дослідниці з Max Planck Institute провели унікальний польовий експеримент у Середземному морі. Вони хотіли перевірити, чи здатні дикі риби розрізняти окремих людей просто у відкритій воді — без акваріумів і кліток.

І ось як це відбувалося:

• протягом 12 днів одна з дослідниць годувала дві групи диких риб — обладу чорнохвосту і морського спара;

• інша дослідниця з’являлася неподалік, але без їжі;

• потім обидві пірнали одночасно, але в різному спорядженні й пливли в протилежні боки.

Спочатку риби не знали, за ким плисти. Але вже за кілька днів чітко обирали ту, що приносила їжу. Навіть ті риби, які долучалися пізніше, навчалися, спостерігаючи за іншими. Деякі, що отримали прізвиська «Берні», «Касі» чи «Лефт Гамп», демонстрували стабільне впізнавання людини.

Коли ж дві дайверки вдягнули однакове спорядження, ефект зник. Це показує: риби орієнтуються на кольори, візерунки, дрібні деталі — так само як ми шукаємо знайоме обличчя в натовпі.

І важливо: мова не про рідкісних тварин. Облада чорнохвоста і морський спар — види риб, яких активно виловлюють і їдять. Ті самі риби можуть вчитися, вміють розпізнавати людей, робити вибір і навіть навчати інших. Це ще раз доводить: ми знаємо про них набагато менше, ніж думаємо. І точно недостатньо, щоб вирішувати, хто «розумніший» чи «важливіший». І тим більше — щоб виправдовувати думку, що рибі «все одно».

БІЛЬ РИБ І ЯК ЙОГО ПОРАХУВАЛИ

Уявлення про те, що риба помирає «швидко і безболісно», — одне з найміцніших у нашій культурі. Але нові дослідження доводять: це радше зручний міф, ніж реальність.

У 2025 році міжнародна команда дослідни_ць опублікувала у Scientific Reports ґрунтовну роботу про те, що саме переживає райдужна форель під час забою через задуху на повітрі — метод, який досі найпоширеніший у рибній промисловості.

Лабораторних експериментів не проводили: натомість зібрали всі наявні дані про поведінку риб при нестачі кисню, зміни мозкової активності, гормони стресу й реакції на знеболювальні. Потім усе це проаналізували за допомогою Welfare Footprint Framework — інструменту, що дозволяє оцінити не просто факт болю, а його силу й тривалість.

Результати приголомшують: одна форель у середньому відчуває близько 10 хвилин болю, перш ніж помирає. В окремих випадках агонія триває до 22 хвилин. Якщо рахувати не по рибі, а по кілограму філе — це 24 хвилини болю на кожен кілограм. Це можна порівняти з болем від серйозної травми — але без жодного знеболення, нагляду чи навіть визнання того, що це страждання взагалі існує.

Чому це важливо? Бо тема болю риб досі лишалася десь на периферії етичних дискусій та прав тварин. А тепер уперше є чітке, виміряне підтвердження: страждання риб — не здогад і не перебільшення, а біологічно, поведінково й нейрофізіологічно доведений факт.

Сьогодні більшість риб усе ще вбивають через повільну асфіксію, а інколи — навіть заморожують живцем. І мало що змінюється, бо риби досі залишаються «невидимими». Їх не сприймають як істот, здатних відчувати біль — можливо, тому що їх не «чути». Але іноді достатньо просто побачити.

Наприклад, актор Хоакін Фенікс став веганом після того, як у дитинстві побачив, невимовний біль риб під час забою. Він не зміг змиритися з їх стражданням — і ця сцена стала для нього поворотною.

Тож дослідження переклало їхній біль на мову, яку люди розуміють: цифри й факти. І тепер більше не можна сказати «ми не знали». Залишається головне питання: що ми будемо з цим робити?

Хочеш зрозуміти більше про права риб та інших тварин, етичний вибір і вплив індустрій — приєднуйся до нашого безплатного курсу «Веган-експрес». Тут усе по суті: базові знання, факти й прості кроки до світу без експлуатації.

НАЙМАСОВІШЕ ВБИВСТВО, ПРО ЯКЕ НЕ ГОВОРЯТЬ

Риби не просто здатні відчувати біль. Їх не просто вбивають жорстокими методами. Вони — найчисельніші жертви експлуатації серед усіх хребетних на планеті. Організація Fishcount.org.uk багато років поспіль збирає та аналізує дані про кількість убитих риб — як у промислі, так і в аквакультурі. І ці оцінки справді шокують.

Щороку люди виловлюють і вбивають від 1,1 до 2,2 трильйона (!) диких риб. Так, трильйона — це не помилка й не друкарська хиба. Це більше, ніж усе населення Землі, помножене на сто. І до цієї цифри додається ще від 78 до 171 мільярда риб, вирощених на фермах — у тісноті, без природного середовища, яких також вбивають для споживання.

Кожна з цих риб може переживати до 20 хвилин болю, перш ніж її тіло перетвориться на стейк чи суші. І жодна з них не має ані законного, ані морального захисту.

Ці дані — лише перші спроби хоча б приблизно порахувати те, що десятиліттями ніхто не рахував. Бо риб майже ніколи не вбивають поштучно: їх міряють вагами, тоннами, ящиками. Їхнє життя розчинене у статистиці.

Fishcount також звертає увагу на ще одну «невидиму» категорію — feed fish, риби, яких не споживають безпосередньо. Їх перемелюють на борошно, щоб годувати інших тварин на фермах або вирощувати лосося. Це «невидимі всередині системи невидимих» — і їх теж сотні мільярдів щороку.

ЧАС ПОМІЧАТИ БРАТІВ І СЕСТЕР НАШИХ ВОДНИХ

Ця тиша навколо теми риб дозволяє не помічати одну з наймасовіших форм експлуатації тварин у світі. У рекламі, етичних дискусіях чи навіть у багатьох вегетаріанських практиках риби рідко з’являються як істоти, що відчувають. Їх зазвичай зводять до одного слова — «морепродукти».

Але цифри змінюють картину — і от перед нами:

• не абстрактний «ресурс», а мільярди живих істот;

• наймасовіше вбивство, зафіксоване в межах одного біологічного класу;

• і кожна з цих істот могла б просто жити, якби ми дали їй таку можливість.

---

Риби, як живі істоти, не мають бути винятком. Просто про них ми знаємо менше, говоримо рідше й частіше ігноруємо. Але наука крок за кроком розширює наше уявлення: про їхню чутливість, здатність до навчання, соціальну поведінку й біль, який вони переживають. Більше про дивовижні здібності морських мешканців читай у нашому матеріалі «Морські друзі: розумніші, ніж здаються».

Це не привід для провини. Це запрошення подивитися уважніше. І, можливо, змінити кут зору — там, де раніше було просто слово «морепродукти», побачити когось, хто міг би жити своє краще життя.