10 тисяч років тому відбулася «сільськогосподарська революція», яка забезпечила можливість заснування великих людських суспільств та інтенсивного сільського господарства. Однак, у зв'язку з нашим перебуванням в ері антропоцену, коли людина має значний вплив на земну екосистему, все більше стає актуальним питання про вплив тваринництва на планету та людей.
Згідно з Ювалем Ноа Харарі, автором книги «Sapiens: Коротка історія людства», одомашнення тварин може бути найважливішим технологічним кроком в історії людства, що дозволило створити «великі людські суспільства, засновані на інтенсивному сільському господарстві та складній політичній організації». Однак, він також підкреслює, що тваринництво може мати темну сторону та виявитися найбільшою помилкою в історії людства.
Чому? Розбиратимемося у сьогоднішньому матеріалі.
ЦІНА ШВИДКО ЗАСВОЮВАНОГО БІЛКА
Оскільки перехід від добування їжі до її виробництва відбувся відносно недавно в нашій еволюційній історії, є ознаки, що наша біологія ще не наздогнала цей процес. Починаючи приблизно з 12 000 р. до н.е. в кількох частинах світу люди почали переходити на харчування, засноване на одомашнених рослинах і тваринах. Це передбачало маніпуляції з природним ландшафтом для полегшення інтенсивного виробництва харчових продуктів, включаючи вирубку лісів, будівництво колодязів та зрошувальних каналів. Зміни природних ландшафтів змінювали й флору з фауною місцевості, наражаючи людей на небезпеку зараження. Хвороби швидше поширювались через збільшення щільності населення, частішими стали хвороби через паразитів, що живуть у воді.
Великі поселення помножили й без того складну проблему утилізації відходів життєдіяльності людини та забезпечення незабрудненою водою. Домашні тварини, включаючи велику рогату худобу, овець, кіз, свиней, курей і коней, стали резервуарами зоонозних хвороб. А життя в тісному контакті із ними призвело до зараження патогенами й появи нових для людини хвороб, які стали на багато тисячоліть основними вбивцями людства — грипу, туберкульозу, малярії, чуми, сифілісу та віспи.
Проте не варто думати, що це стосується лише давніх віків, темних часів середньовіччя і перших кроків індустріалізації, коли медицина ще не вміла боротись з поширенням цих хвороб.
Епідемія ВІЛ\СНІД, що нажахала людство у другій половині 20 сторіччя також з’явилась через поїдання м’яса шимпанзе, які були носіями вірусу імунодефіциту мавп (SIV).
Та як тільки ВІЛ\СНІД було більш-менш приборкано, з’явилась нова пандемія — Covid-2019. Однією з версій появи у людини цього захворювання було споживання м’яса летючих мишей у Китаї. Проте нещодавно міжнародна група експертів з вірусів заявила, що вони знайшли генетичні дані на ринку в Ухані, які пов’язують коронавірус із єнотоподібними собаками, які там продаються. Це може бути доказом того, що найстрашніша пандемія за століття могла бути викликана інфікованою твариною, якими незаконно торгували на цьому ринку.
Які ще нас очікують пандемії, викликані зоонозними патогенами — велике питання і, на жаль, поки що питання часу.
ПИТНА ВОДА СТАЄ ЦІННІШОЮ ЗА НАФТУ
ООН прогнозує, що вже до 2050 року приблизно 5 млрд населення планети стикнеться з нестачею води. Такий невтішний прогноз зробили через все більше розгортання кліматичних змін і не раціональне використання водних ресурсів та їх забруднення. У період між 2001 і 2018 роками UN-Water повідомляла, що 74% усіх стихійних лих пов’язані з водою (повені та посухи). І поки що спостерігається лише загострення ситуації.
Одна з галузей, куди «утікає» вода — тваринництво. Виробництво м'яса потребує значно більшої кількості води, ніж виробництво овочів. IME (Інститут інженерів-механіків) Великої Британії стверджує, що для виробництва 1 кг м’яса потрібно від 5 000 до 20 000 літрів води, тоді як для виробництва 1 кг пшениці — від 500 до 4 000 літрів.
По-перше, потрібна велика територія для того, щоб вирощувати зернові культури та траву, якими харчуються сільськогосподарські тварини. Для утримання тварин звісно також потрібна територія. Крім того, тварин необхідно поїти та мити, тож вода продовжує «утікати».
По-друге, безпосереднє виробництво м’яса, яке поїде до супермаркетів, також потребує багато водного ресурсу, який споживається і забруднюється. Чим більше людей стає на планеті, тим бруднішим і сумнішим бачиться наше майбутнє. Адже якщо не передивитись свої погляди на споживання і харчування, є вірогідність, що в недалекому майбутньому доведеться передивлятися свої погляди на любов до питної води.
ТВАРИНИ ТЕЖ ПУКАЮТЬ: ВПЛИВ НА КЛІМАТ
Тваринництво є основним джерелом викидів парникових газів, і його внесок у зміну клімату зростатиме зі збільшенням світового попиту на продукти тваринного походження. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН резюмує, що сільське господарство і тваринництво другий за масштабами постачальник парникових газів в атмосферу — 18%. Це більше, ніж весь транспортний сектор Землі.
Проте такі суттєві жертви заради їжі не окупаються, адже за даними дослідника сфери сільського господарства та навколишнього середовища з Оксфордського університету, Джозефа Пура тваринництво забезпечує лише 18% необхідних людині калорій та 37% протеїну. А от для досягнення цього необхідно використати близько 83% всієї аграрної ділянки. Тож, прямо кажучи, людство може зваритись живцем у найближчому майбутньому лише за 18% добової норми їжі.
В той час, як відмова від промислового тваринництва може звільнити територію розміром із Китай, США, Австралії та країн ЄС разом узятих. Та поки розробляються стратегії сталого використання ресурсів, які пропонує наша планета, від кожно_ї залежить, який слід ми залишаємо по собі.
Результати дослідження, опубліковані в журналі Nature, показують позитивний вплив рослинного харчування на клімат. Перехід на вегетаріанську або веганську дієту може суттєво зменшити викиди парникових газів. Було виявлено, що середні викиди парникових газів на одну людину на рік становлять:
для м'ясоїдів — 7,19 тонни вуглецю;
для пескетаріанців — 3,91 тонни вуглецю;
для вегетаріанців — 2,89 тонни вуглецю;
для веганів — 1,49 тонни вуглецю.
Отже, звіт демонструє, що люди, які харчуються рослинною їжею, допомагають зменшити кількість парникових викидів, зменшуючи таким чином свій вплив на зміну клімату.
СУМНІВНА ПЕРЕВАГА ВЕЛИКОЇ СІЛЬГОСП РЕВОЛЮЦІЇ
Велика перевага виникнення сільського господарства і тваринництва над полюванням і збиральництвом полягає в тому, що воно дає змогу виробляти надлишки їжі. Але сільське господарство непостійне. Коли погода несприятлива або рослини та тварини хворіють, мисливці-збирачі переходять на інше місце із доступним джерелом їжі. Цього неможливо зробити в сільськогосподарських товариствах, які покладаються на невеликий вибір харчових продуктів, вирощуваних у великих масштабах.
Тому збережені надлишки їжі, необхідні для виживання сільськогосподарських суспільств, бажано контролювати. Фактично, нещодавні дослідження показують, що стародавні суспільства, які мали більший надлишок їжі, як правило, мали вищі показники нерівності.
Робочі ролі також змінились і стали менш гендерно нейтральними. Як правило, чоловіки виконували більшу частину польової роботи, тоді як жінки мали виховувати дітей і займатись домашнім господарством. Не виробляючи їжу (а отже й не контролюючи її), жінки стали громадянами другого сорту. А ще більше поглибило розрив у нерівності гендерних ролей частота народження дітей. Якщо мисливці-збирачі народжували дитину в середньому кожні 4 роки, то більш ситі осілі фермери в середньому раз на два роки.
Оскільки хтось повинен був контролювати надлишки їжі, виникла необхідність розділити суспільство на ролі, які підтримували цю ієрархію. Були придумані ролі адміністратора, слуги, священника та воїна. Солдат був особливо важливий, оскільки сільське господарство було нежиттєздатним порівняно з полюванням і збиральництвом. Його мінливість, за іронією спонукала до більшої міграції в сусідні землі в пошуках ресурсів та воєн за ці ресурси з сусідніми групами. Захоплення рабів також було важливим, оскільки землеробство та тваринництво було важкою працею, і потребувало більше людського ресурсу.
Хоча якість життя сучасної людини помітно покращилася, рівень нерівності в суспільстві — ні. Багато людей на Землі все ще живуть у неймовірно суворих умовах, попри безпрецедентний рівень багатства в розвинених країнах. Хоча б взяти різницю між середньою тривалістю життя в Японії та Сьєрра-Леоне: 83 роки проти 50. Це розрив у 40%! Та ця нерівність стосується не лише людей, а й тваринного світу. Хочеш дізнатись про видову дискримінацію і як вона вплинула на стосунки між людиною та твариною, читай у нашому блозі.
ЩО БУДЕ ДАЛІ?
Дослідивши різні аспекти впливу сільського господарства, видно, що негативний вплив поширюється не тільки на здоров'я людини чи екологію, а навіть на соціальну і гендерну нерівність. Починаючи одомашнювати тварин понад 10 тисяч років тому, людство не було готове до такого швидкого розвитку подій та появи проблем, які й досі потребують адекватного вирішення: пандемії, війни, екологічна криза, нестача води й соціальна нерівність.
Єдиний раціональний шлях подолання екологічної проблеми та величезного соціального розриву зараз — зменшення попиту на тваринні продукти. Ще більше цікавої та корисної інформації про життя без експлуатації дізнавайся, пройшовши короткий онлайн-курс «Веган-експрес».
Comments