Пошук на сайті

У попередньому матеріалі ми відповіли на питання «чи відчувають біль комахи?». Сьогодні розглянемо не менш розповсюджений міт, що нібито рослини теж відчувають біль. Шеф-кухар Євген Клопотенко в одному з інтерв’ю зауважив: «Вбивати буряк — погана тєма!» Пояснень в стилі: «Рослини не можуть відчувати болю, оскільки не мають центральної нервової системи та мозку» не завжди достатньо, аби переконати скептиків. Бо «ти ж не буряк, тому не можеш знати!» За допомогою наукових досліджень ми поставимо остаточну крапку в нескінченних дискусіях. P.S. під час підготовки цього тексту жоден буряк не постраждав. ЩО ТАКЕ БІЛЬ? Біль — це неприємне фізичне відчуття, що спричинене травмою чи хворобою. Люди, тварини на інші живі істоти здатні сприймати біль через сенсорні нервові клітини, які також обробляють наш дотик, нюх, зір, смак і слух. Рецептори болю, що присутні в більшості тканин тіла, реагують на шкідливі або потенційно шкідливі стимули. Ці стимули передають повідомлення через нервові клітини до головного та спинного мозку. У випадку, якщо мозок «зчитує» повідомлення як загрозу, він створює відчуття болю, щоб спрямувати увагу на цю частину тіла, аби «пом’якшити» небезпеку. Приміром, якщо ти вдаришся мізинцем об ніжку ліжка, то зв’язок створить стимул, який надсилається через нервові клітини до мозку, що «ухвалює» рішення про те, що ти відчув_ла біль у мізинці. Надалі ти будеш уникати таких ризикових дій і не будеш торкатися пальця, який болить, що дасть йому змогу швидше загоїтися. Варто наголосити, що біль — не лише фізична реакція, а суб’єктивна емоція. Завдяки цьому тварини також можуть відчувати складні емоції, такі як біль, страх, гнів чи смуток. Коли у корови забирають теля одразу після народження, вона може переживати такий самий емоційний біль, як і мати, в якої забрали немовля. ЩО «ВІДЧУВАЮТЬ» РОСЛИНИ? Рослини — живі організми найрізноманітніших форм: кущі, дерева, трави, мохи та папороті. У природі існує близько 400 тисяч видів рослин, яких з кожним днем стає все більше завдяки науковим відкриттям. 80% біомаси Землі — це рослини. Ми завдячуємо їм своїм існуванням, адже вони надають нам притулок, забезпечують чистим повітрям та створюють красу довкола нас. Водночас ми вживаємо рослини в їжу, вирубуємо ліси для будівництва, та й взагалі не завжди турбуємося про їхні «почуття». А чи варто? Попри те, що немає наукового підґрунтя стверджувати зі 100% впевненістю, що рослини відчувають біль, розберімо дослідження з цієї теми й дізнаймося, що ж взагалі можуть «відчувати» рослини. Рослини «кричать» під час стресу У грудні 2019 року дослідники встановили, що рослини видають пронизливі звуки коли відчувають загрозу. Протягом певного часу науковці записували звукові хвилі рослин (на ультразвукові мікрофони) тютюну та помідорів у трьох станах: сухому, зрізаному та нормальному. Згідно з результатами, рослини починали випромінювати ультразвук від 20 до 100 кілогерців, коли ті перебували в стані стресу — були зрізані або висихали. Ці результати змушують задуматися над тим, що рослини можуть мати «почуття», оскільки справді «кричать» під час стресу. Рослини «відчувають» коли їх їдять У 2014 році дослідники встановили, що рослини збільшують свою хімічну реакцію на вібрацію листя, викликану жуванням гусениці. Під час експерименту гусениць розмістили на рослинах із назвою Arabidopsis, а тоді використали лазери з відбивальними матеріалами, щоб виміряти рух листя як реакцію на жування гусениці. Одній групі рослин транслювали записи вібрацій, де живляться гусениці, іншій групі відтворювали тишу. Таким чином було встановлено, що рослини, які слухали звуки вібрацій під час жування, продукували більше гірчичного масла, яке не до вподоби комахам. Так рослини «вмикали» захисний механізм під час виявлення загрози. Рослини можуть спілкуватися одне з одним 1983-го року вийшла друком стаття, в якій дослідники встановили ознаки спілкування між кленами, що реагували на навмисне зрізання листя. Через 52 години після видалення 7% площі листя шляхом розривання, серед групи саджанців клену було виявлено збільшення показників фенольних сполук та синтезу. Відтак науковці апелювали до того, що рослини можуть виділяти хімічні речовини як форму спілкування задля попередження інших рослин про загрозу, тобто як реакцію на біль. Ця стаття спровокувала багато дискусій та суперечок, бо ранні дослідження не можна було відтворити. Пізніше у статті 2014 року «Нестабільна комунікація між рослинами, що впливає на травоїдність: метааналіз» зазначалося, що науковці знайшли 48 добре відтворених досліджень від 1983 року. Метааналіз підтримав загальну гіпотезу про те, що резистентність зростає для осіб з пошкодженими сусідами. Однак, як і вагома кількість інших досліджень, у висновку дослідники заявили, що для узгодженості результатів необхідні провести додаткові тести з поправкою на змінні середовища. Адже всі вищезгадані дослідження проводили у лабораторії, а не в природі, що може бути фактором при аналізі зв’язків між рослинами. Ще одним аргументом проти цієї теорії є те, що в спілкуванні між рослинами була відсутня взаємність. Тобто, під час атаки травоїдних тварин, рослина випромінювала повідомлення іншим, але немає доказів того, що інші рослини спілкувалися з випромінювачем. Це свідчить, що реакція випромінювача — повідомлення чи трансляція попередження, а не «крик про допомогу». І ЩО? Попри вібрацію, попереджувальні сигнали чи в прямому сенсі цього слова «крик», нам конче необхідно ще багато чого дізнатися про світ рослин. Ці приклади демонструють, що рослини здатні реагувати на загрозу, але зовсім інша справа — наділяти їх інтелектом. Адже, біль — це відчуття, яке охоплює ґрунтовний зв'язок між подразниками, рецепторами, клітинами та центральною нервовою системою. Тварини здатні відчувати біль, оскільки сприймають його свідомо. Головний та спинний мозки змушують нас усвідомлювати біль, що, своєю чергою, є суб’єктивною реакцією, яка заснована на складних емоціях. Приклади виділення рослинами хімічних речовин та звуків без обробки центральною нервовою системою, є реакцією стимулу. Це схоже на ситуації, коли рослини реагують на подразники від води, сонця чи ґрунту. Такі стимули можна порівняти з технологіями: згадай, як реагує дверний дзвінок, коли ти натискаєш на кнопку, або як блимає твій телефон, коли сідає батарейка. Це не емоції, оброблені інтелектом, а відповіді на подразники. ЧИ ВІДЧУВАЮТЬ РОСЛИНИ БІЛЬ? В науковій спільноті досі немає одностайної думки про те, чи відчувають рослини біль в тому розумінні, яке ми в це вкладаємо. Однак професорка біології Елізабет Ван Волкенбург пояснює, що всі живі організми сприймають і реагують на болючі дотики, але рослини не сприймають і не «відчувають» біль так само як тварини, оскільки у них немає нервової системи та мозку. Справді, один із методів вимірювання болю — дослідження механічного реагування організму на подразники навколишнього середовища, однак воно не охоплює поняття, яке ми зазвичай розуміємо під болем. Важко зрозуміти, як рослина може відчути біль, якщо не має мозку та нервів. Крім того, рослини не мають больових рецепторів, що означає, що вони не можуть відчувати біль, так само як люди чи тварини. Проте не можна дати остаточного висновку, покладаючись лише на цю деталь. Адже науковій спільності відомі фантомні болі у кінцівках, навіть за відсутності больових рецепторів. Наприклад, після ампутації кінцівки. На думку дослідниці Рейчел Зоффнесс, феномен фантомного болю в кінцівках говорить про те, що навіть попри важливість рецепторів у передачі болю з різних частин тіла, зрештою біль утворюється у мозку: «Біль обробляється багатьма частинами мозку», — написала Зоффнесс у статті Psychology Today за 2019 рік, — зокрема в лімбічній системі, яка відома як «центр емоцій вашого мозку». Як ми вже зазначали, біль — це індивідуальний досвід людини, яка переживає та відчуває біль. У цій суб’єктивності науковцям складно точно описати, задокументувати та вимірити цей досвід. Попри це, вчені не заперечують факт його існування, а власний звіт є одним з основних способів оцінити біль. Висновок науковців полягає в тому, що оскільки у рослин відсутні нервова система та мозок — вони не можуть констатувати, що рослини й справді відчувають біль. Тобто анатомічно рослини не здатні відчувати біль. +1 АРГУМЕНТ Навіть якщо припустити той факт, що колись вчені зможуть встановити та довести те, що рослини відчувають біль, так само як і тварини, то використання цього аргументу як виправдання споживання тварин в їжу не є логічним. Адже для отримання м'яса, молока та яєць потрібна неабияка кількість тих самих рослин, для того, щоб відгодувати тварин. Розраховано, що «на кожен 1 кг виробленого високоякісного тваринного білка фермерським тваринам згодовують близько 6 кг рослинного білка» — про це свідчить дослідження «Стійкість м’ясних і рослинних дієт і навколишнього середовища». Згідно зі статистикою, набагато більше рослин вбивають, щоб нагодувати тварину, щоб потім вбити та з’їсти, аніж коли споживають рослини в їжу напряму. 98% врожаю сої, вирощеної в США, використовується для відгодівлі сільськогосподарських тварин. ЩО МИ МОЖЕМО ЗРОБИТИ? Рослини мають зовсім інші рівні існування на відміну від людей і тварин. Не можна заперечувати, що існує моральна різниця між рослинами, тваринами та іншими формами життя завдяки фактору відчуття. Немає жодних обґрунтованих доказів, які б доводили, що рослини свідомо реагують на зовнішні подразники, як і немає значних доказів щодо їх можливості відчувати біль чи емоції. Разом з тим, нелюдські тварини, такі як риби, плазуни, земноводні, птахи, комахи тощо, є розумними, свідомими та мають суб’єктивний досвід, як і люди. Тварини, на відміну від рослин, можуть відчувати негативні емоції — біль та страждання, чи позитивні — радість і щастя. Саме ти можеш зробити свій внесок в те, щоб тварини відчували більше любові та ніколи не страждали. Реєструйся на наш безплатний 7-дениий курс «Веган-експрес» та дізнавайся більше про те як більше не шкодити тваринам.

Комахи — невіддільна частина життя будь-якої людини. Ми зустрічаємо їх на вулиці чи вдома, досліджуємо на городі, живемо пліч-о-пліч впродовж сотень років. Однак ми не лише співіснуємо з цими маленькими тваринами, а й активно їх винищуємо. Так, наприклад, внаслідок осушення боліт, вирубки лісів та збільшення кількості пасовищ, масово скорочуються популяції комах. З початку 1960-х лише у Новій Зеландії кількість молі у лугах зменшилася на 60%, а на пасовищах — на 90%. А популяція комах у Пуерто-Рико знизилася на 98%. Окрім того, що істоти помирають через нас випадково, люди ще й активно борються з цими «шкідниками», використовуючи отрути й інсектициди. Навіть «Продовольча та сільськогосподарська організація ООН» (FAO) заявляє, що комахи — екологічна альтернатива тваринного мʼяса та можливість уникнути продовольчої кризи. Команда «Кожної Тварини» вважає, що все вищезазначене — це лише результат споживацького ставлення до комах та неосвіченості окремих людей. Ми переконані, що комахи, як і будь-які інші тварини, потребують захисту та підтримки. Адже веганство — це філософія, в основі якої лежить повна відмова від продуктів тваринного походження та їх експлуатації: їжі (мʼясо, риба, молоко, яйця, мед та інше), речей з натуральної вовни, шовку, хутра тощо, розваг (дельфінарії, цирки, зоопарки). Вегани та веганки роблять цей вибір з етичних міркувань. Ми не хочемо спонсорувати страждання тварин, вживати продукти вбивства та виправдовувати експлуатацію інших мешканців планети. А більше про причини перейти на веганство ти можеш прочитати тут. ПРАВО НА ЗАХИСТ Співчувати корові, у якої відбирають теля або норці, яку збираються вбити заради хутра, легше, аніж тарганам на кухні або мушкам, які залітають у кімнату. Проте комахи теж живі істоти, які страждають від людського впливу та стають жертвами експлуатації. Ми часто недооцінюємо цих маленьких тварин і хибно вважаємо їх шкідниками та паразитами. Однак вони запилюють до 90% квіткових рослин, борються зі шкідливими організмами та є невіддільною частиною ланцюга живлення. БІЛЬ У КОМАХ У попередніх матеріалах ми вже розповідали тобі про страждання з якими стикаються кури, про біль, який відчувають тварини під час забою та про постійні знущання з корів. Це вчергове доводить те, що ПТП (продукти тваринного походження) — це продукти жорстокості до тварин. І комахи — не виключення. З’являється все більше досліджень, які доводять, що вони дійсно відчувають біль, але одноголосного висновку серед вчених досі немає. Відчуття болю у комах досліджували вчені Лондонського університету королеви Марії. У висновку науковці зазначають, що комахи реагують на подразники, небезпеку та демонструють ноцицептивні (больові) реакції. Так, наприклад, тютюновий хробак починає вигинатися, коли його чіпають, метелик якнайшвидше летить геть, а жук Золота черепаха — змінює свій яскравий колір на темно-червоний. Також у дослідженні 2019-го року йдеться про те, що плодові мушки (дрозофіли) відчувають хронічний біль навіть через довгий час після отримання травми. Під час дослідження вчений пошкодив нерв у нозі мушки. Після того, як травмована нога зажила, інші кінцівки дрозофіли стали гіперчутливими. Це доводить, що тіло захищає комаху від повторного каліцтва, «вмикаючи» захисні механізми. Комахи, як і тварини та люди, відчувають біль, живуть з його наслідками та приймають чи уникають його. Однак комахи не лише відчувають біль, вони готові його терпіти, якщо отримають за це вагому «нагороду». Це було доведено на прикладі бджіл. В експерименті комахам запропонували 2 годівнички: у першій був 40% цукровий розчин, у другій — рідина з нижчою дозою сахарози. Бджоли надали перевагу першій посудині. Далі вчені нагрівали більш привабливу годівничку до 55° C, щоб перевірити чи залишаться комахи терпіти біль через якісніше частування. Бджоли продовжували споживати більш солодкий розчин, навіть попри дискомфорт. Однак незручності під час дослідів — не єдине з чим стикаються ці комахи. Про страждання бджіл через бджільництво ми розповідали тут. Переходь та дізнавайся більше. ЧИ ЗДАТНІ КОМАХИ ВІДЧУВАТИ ЕМОЦІЇ? Нам складно уявити засмученого комара, піднесеного метелика чи радісну мушку. Однак безхребетні дійсно мають спектр певних емоцій, хоч і не такий широкий, як у нас з тобою. Тож розгляньмо, що можуть відчувати комахи більш детально. У дослідженнях часто зустрічаються висновки, що бджоли радісно дзижчать, коли знаходять щось приємне або впадають у відчай, коли не можуть позбутися неприємних речей. Вони радіють, лякаються, зляться та реагують на біль так само як інші тварини. Скотт Ведделл, професор нейробіології Оксфордського університету, встановив, що дрозофілові мушки наслідують інших особин та вчаться один в одного (вони навіть можуть мати друзів та ворогів). А таргани взагалі дуже соціальні істоти, які утворюють групи та завжди тримаються разом. Почуття та емоції допомагають комахам правильно реагувати на ситуації, виживати та розмножуватися. Наприклад, голод змушує безхребетних зосередитися на пошуку їжі, а гнів — підштовхує протистояти агресії. Так, наприклад, вуховертка (усім відома, як «щипавка») прикидається мертвою, коли відчуває загрозу. Комахи не лише емоційні, а й розумні. Мурахи знаходять в навколишньому середовищі різні предмети й використовують їх для своїх потреб, а бджіл можна навчити додавати та віднімати. ЯК ЛЮДИ ВПЛИВАЮТЬ НА КОМАХ ТА ШКОДЯТЬ ЇМ? Загалом популяція комах різко скорочується і понад 40% їх видів знаходяться на межі вимирання. Це призводить до руйнівних наслідків для людини: зникнення сільськогосподарських культур, порушення балансу в ланцюгу живлення тощо. Тому так важливо піклуватися про комах та захищати їх від людського впливу. Тим паче, що сама Анджеліна Джолі закликає нас з тобою це робити. Знання про те, що відчувають комахи, допоможе вберегти тварин не лише від страждань, а й від вимирання. Адже їх часто розцінюють як шкідників та паразитів або взагалі не помічають. Так, наприклад, тільки в США щороку труять інсектицидами 3,5 квадрильйона комах (це 15 нулів!), а під колесами авто в Нідерландах помирає 2 трильйони особин. Масштаби вбивства членистоногих тварин навіть важко уявити чи порахувати. Комах труять, випадково вбивають на фермах та полях, роздушують, калічать або їдять. Останнє, до речі, все частіше пропонують як гуманну заміну мʼяса. Однак нам це здається недопустимою альтернативою. Тримай декілька порад від команди «Кожної Тварини», які допоможуть тобі жити в гармонії з комахами: Слідкуй за порядком вдома й не створюй сприятливих умов для розмноження комах. Ці маленькі істоти зазвичай люблять тепло, вологу та залишки їжі; Для відлякування жуків та мушок використовуй ефірні олії. Комахи не люблять різкі запахи, тому швидко дадуть тобі спокій. Спреї з отруйними речовинами покалічать або змусять безхребетних тварин помирати довгою й болісною смертю, уникай їх використання; Якщо в кімнату залетіла мушка чи метелик — злови комаху великою склянкою та випусти на вулицю. Цей метод працює також із жуками та павуками. Проте будь дуже обережн_ою, не пошкодь крила чи лапки комахи; Висади на клумбі квіти, які полюбляють бджоли. Це можуть бути: бегонії, хризантеми, дзвіночки тощо. Так ти створиш сприятливі умови для комах та підтримаєш їх в епоху екологічної кризи та масштабних забудов. А ще проходь 7-денний безплатний курс «Веган-експрес» та дізнавайся про те, чому веганство — це важливо та доступно. Кожен з нас може зробити світ кращим та жити в мирі з тваринами й комахами!

Разом з веганством до нашого життя в комплекті приходить й нове «хобі» — читання етикеток зі складом на товарах. Продукти тваринного походження можуть бути присутні в найнеочікуваніших смаколиках: молочний жир у чорному шоколаді, молочна сироватка в грибних консервах, кармін у полуничному джемі, казеїн у соєвому напої й так далі. А буває і так, що не побачивши у самому складі нічого не веганського, звертаєш увагу на доповнення після переліку інгредієнтів: «може містити сліди молока/ яєць/ риби тощо». Чи все ще підходить такий товар веганам і веганкам? У цій статті розберемось, чому «може містити сліди» не робить продукт не веганським, та що взагалі означає ця примітка. ЩО ОЗНАЧАЮТЬ «СЛІДИ» НА ЕТИКЕТЦІ? Варто зауважити, що, наприклад, примітка «може містити сліди молока» не означає невпевненість виробника в складі його продукту. Склад має бути завжди незмінним та відповідати переліку вказаних на етикетці інгредієнтів. Позначка про можливість вмісту тих чи інших продуктів додається, в першу чергу, для алергіків.Саме тому окрім продуктів тваринного походження, тут зустрічаються й позначки про можливі сліди горіхів, сої, злакових, селери та інших рослинних продуктів. Ця примітка свідчить про можливість ненавмисного забруднення продукту тим чи іншим інгредієнтом. Для людей з харчовою непереносимістю та алергією ця інформація вкрай важлива — навіть маленька концентрація алергену може викликати реакцію організму. Позначка про можливі «сліди» додається у наступних випадках: Використання одного й того самого обладнання для виробництва різних продуктів. Наприклад, в приміщенні цеху виробляють веганський чорний шоколад та не веганський з коров’ячим молоком. Навіть ретельне очищення та дезінфекція не можуть гарантувати, що мікрочастинки інгредієнтів, що використовувалися попередньо, не потраплять у продукт без їхнього вмісту через обладнання. Зберігання на одному складі різних інгредієнтів також робить вірогідним перехресне забруднення. Простіше за все проілюструвати це на прикладі зберігання горіхів. Ти, ймовірно, купуючи горіхи та сухофрукти на вагу, зустрічав_ла, що, приміром, у пакеті з кеш’ю може зустрітись один інший горішок — мигдаль, арахіс тощо. Так і на виробництві, навіть при ретельному контролі сировини не можна бути на 100% впевненими, що десь не заховається зайвий інгредієнт. ЕКСПЕРТНА ДУМКА ПРО «СЛІДИ» Організація Vegan society, яка реєструє маркування Vegan для виробників не стверджує, що продукти, зареєстровані під Vegan Trademark, підходять для людей з алергією на певні продукти тваринного походження: «Це залежить від стандартів, досягнутих окремими виробниками. Ліцензійна угода вимагає від компаній підтвердити, що вони прагнуть мінімізувати перехресне забруднення продуктами тваринного походження, наскільки це можливо. Тому веганські продукти можуть містити попередження про тваринні алергени». УКРАЇНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ПРО «СЛІДИ» В українському законодавстві немає чіткого визначення в яких межах концентрація інгредієнта вважається «слідами». Єдине, що можна стверджувати, що «сліди» — це ненавмисне потрапляння того чи іншого інгредієнта у кінцевий продукт. Але тут ми стикаємось з лазівкою у законодавстві, завдяки якій виробник може не розписувати повний склад «складного інгредієнта, … якщо він становить менш як 2% обсягу готової продукції». «Чорний шоколад», «кондитерський жир» та інші складні (багатоскладові) інгредієнти, які не мають розписаного у дужках повного складу, варто додатково перевіряти. Такі компоненти можуть бути не веганськими. Навіть якщо їх не позначено жирним шрифтом (або виділено в інший спосіб), як того вимагає законодавство щодо алергенів, вони можуть включати молочні чи інші продукти тваринного походження. У таких випадках рекомендуємо уточнити у виробника повний склад продукту. ВИРОБНИКИ ТА ПОВНИЙ СКЛАД ПРОДУКТУ З «підступним» інгредієнтом у складі нещодавно стикнулись активістки «Кожної Тварини», коли робили закупки для збору веган-пайків для бійців та бійчинь ЗСУ. На перший погляд, арахісова паста з чорним шоколадом та вишнею від «ТОМ» не містить в складі не веганських компонентів. Але якщо зайти на сайт виробника і почитати повний склад, то виявиться, що до неї додають молочну сироватку. Бренд не вказав на етикетці повний склад чорного шоколаду та не виділив сироватку як алерген, проте зазначив, що паста «може містити сліди мигдалю, кеш’ю, фісташки та волоського горіха». На питання організації щодо невідповідності складу, представники «ТОМ» послалися на норму Статті 13 (п. 1 ч. 3) Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів»: «Допускається ненадання переліку інгредієнтів складного інгредієнта у таких випадках: 1) якщо склад складного інгредієнта визначений у нормативно-правовому акті або, за його відсутності, в національному стандарті та якщо він становить менше 2 відсотків обсягу готової продукції». Тобто, з одного боку, вони зазначили ймовірні «сліди» алергенів, яких може навіть не бути, а про наявність фактичного інгредієнта не проінформували, принаймні безпосередньо на пакуванні арахісової пасти. Натомість на сайті складний інгредієнт прописали, що може свідчити про бажання виробника убезпечити себе від судових позовів. Адже навіть така незначна кількість інгредієнтів в продукті може викликати алергічну реакцію. Тож навіть якщо норма має виключення щодо обов'язковості цього маркування, то елементарна турбота про споживача не залишить сумнівів щодо їх убезпечення. Проте не варто думати, що всі продукти приховують несподіванки у вигляді не веганських компонентів. Зазвичай виробники розписують всі наявні інгредієнти, навіть багатоскладові, до прикладу, у дужках. А вивчати з чого складаються харчові продукти — це пізнавально, дає краще розуміння своїх харчових звичок та допомагає вибудувати повноцінний поживний раціон. Ставайте веган_ками заради тварин та мерщій перевіряти етикетки продуктів, веганського у магазинах більше, ніж може здатися, на перший погляд. А щоб було простіше розібратись зі складниками на етикетках, реєструйся на курс «Веган-експрес», на якому за 7 днів ти дізнаєшся все про вибір веганського у магазинах, отримаєш добірки етичної продукції, приклади рослинних раціонів на день та знайдеш відповіді на найпоширеніші питання про веганство.

Існує думка, що споживання м'яса та інших продуктів тваринного походження для людини вважається необхідним і природним. Проте не всього м'яса, і не всіх продуктів життєдіяльності тварин. Продовжуючи тему видової дискримінації, дізнаймося чому одне м'ясо людина вважає огидним і неїстівним, а інше залюбки скуштує і до чого тут «карнізм». Що таке карнізм? Вперше поняття «карнізм» ввела соціальна психологиня Мелані Джой у 2001 році під час роботи над своєю докторською дисертацією. Воно позначає приховану систему вірувань, яка морально виправдовує вживання людиною певних видів м'яса та продуктів тваринного походження. Карнізм є одним із різновидів спесишизму, про який ви можете дізнатися у нашому попередньому матеріалі. Мелані Джой вважає, що вживання продуктів тваринного походження це вибір, який суперечить людським цінностям. Адже людям на неврологічному рівні притаманне співчуття, чуйність і відчуття справедливості. Мало хто може уявити як їсть котика чи собачку, багато хто обурюється коли бачить кадри жорстокого поводження з тваринами та піклується про домашніх улюбленців. Тож аби їсти тварин, людині необхідні певні захисні механізми, які вбережуть її від когнітивного дисонансу, своєрідна анестезія для почуттів. І тут з'являється карнізм, щоб приспати твою емпатію та вимкнути логіку. Карнізм керується принципами «НПН», які дають людині моральне право споживати та експлуатувати тварин, адже це: «нормально, природно та необхідно». Як працює ідеологія карнізму Сьогодні карнізм настільки поширений, що вважається здоровим глуздом і в більшості випадків не піддається сумніву. Саме через це більшість людей сприймають поїдання м'яса як природну даність, а не вибір, який ми робимо щодня. Але по суті карнізм є репресивною системою з такою самою базовою структурою, як патріархат чи расизм. Що це за структура — розгляньмо далі. Заперечення або невидимість За даними Продовольчої сільськогосподарської організації на момент 2016 року людство вбиває для своїх потреб в середньому 2 352 тварини на секунду. Це понад 1,2 млрд тварин щотижня: більше ніж померло людей у всіх збройних конфліктах і війнах разом узятих. Надихнувшись цими величезними цифрами, американський розробник під ніком «DK the Human» запустив сайт Killed for Food, який показує кількість тварин, яких вбили заради їжі, за час, що ти перебуваєш на сайті. Проте такі разючі цифри залишаються поза зором пересічної людини, а все завдяки першому принципу роботи карністичної машини — невидимості. Ферми й господарства, де вирощуються тварини, які підуть в їжу або для інших потреб людини, зазвичай знаходяться у віддалених регіонах, вони закриті для відвідувачів і захищені від сторонніх небажаних гостей. Побачити що коїться у тваринних господарствах звичайній людині майже неможливо. І це не просто збіг обставин або вимоги безпеки, адже співчувати тому, кого ти ніколи не бачив набагато важче. В історії є чимало прикладів, як працює принцип невидимості і як він притуплює співчуття у людей. Ті ж гетто, які створювались в період розквіту нацистської Германії, мали на меті відділити групу людей, зробити їх життя менш помітним для оточення, а згодом і менш цінним. Виправдання Звісно, самої невидимості було б замало для підтримання системи, тому на допомогу приходять виправдання. Люди привчені вірити в те, що еволюціонували, щоб їсти м'ясо та що воно їм необхідне для виживання. Це твердження підкріплюється різними інституціями, включаючи релігію, мас-медіа та навіть родинне коло. Попри те, що вже доведено, що людина може отримувати достатню кількість макро- і мікроелементів, вживаючи лише рослинну їжу, переконання в необхідності споживання м'яса зберігається. Наприклад, існує «білковий міф», що транслює необхідність в раціоні білків саме тваринного походження для фізичного здоров’я та сили. Але при цьому один з найсильніших людей світу — веган. Когнітивне викривлення Найкращий спосіб побачити когнітивне викривлення, яке підкріплюється ідеологією карнізму — провести мисленнєвий експеримент, запропонований Мелані Джой: «Уяви, що ти знаходишся на званій вечері в оточені інших гостей. Всі очікують на основну страву й відчувають приємний аромат, що лине з кухні. Нарешті господар_ка виносить розкішне пряне рагу. Воно виглядає казково і просто неймовірне на смак. Коли в тебе знову повертається дар мовлення, ти, звісно, хочеш дізнатись рецепт цієї божественної страви. «Звісно, розповім із задоволенням», — відповідає господар_ка. — «Для початку тобі знадобиться два кілограми добре замаринованого м'яса золотистого ретривера». А викривлення полягає в тому, що якби господар_ка замість «золотистого ретривера» сказав_ла «яловичина», то ані подиву, ані відрази людина не відчула б. Хоча м'ясо в тарілці залишилось м'ясом, але змінюється ставлення до його походження на діаметрально протилежне. Звісно, у кожної культури є свої табу і, наприклад, у Китаї поїдання собачого м'яса не буде сприйнято як щось незвичне чи неправильне. А в Індії навпаки — більш прийнятним буде з'їсти собаче м'ясо, ніж яловичину. Та спільним залишається те, що людина умовно поділяє тварин на «їстівних» і «неїстівних», і цікаво, що цей розподіл зумовлений саме культурою. Коли нам пропонують м'ясо тварини, яку ми вважаємо «неїстівною», то ми одразу уявляємо живу істоту і, співпереживаючи їй, будемо відчувати відразу при єдиній думці, що її можна їсти. Повернувшись до експерименту з вечерею, пригадаймо момент, коли ти подумки куштував_ла страву, смак якої тобі подобався, а дізнавшись про те, з яких інгредієнтів її приготували, скоріш за все, відчув_ла відразу. Тепер, коли в голові з'явилася постать життєрадісного ретривера, який бігає полем за м'ячиком, то виникають такі емоції як тривога за собаку та співпереживання. Відсутність огиди до поїдання певних видів тварин не передається разом з генами від батьків, а є набутим явищем. Це результат століттями ретельно структурованої системи переконань, яка дає зелене світло на вживання деяких тварин у їжу без будь-якого емоційного та психологічного дискомфорту. Це психічне оніміння саме по собі не є чимось поганим і навіть допомагає людині функціонувати в небезпечному й мінливому світі, поратися з болем і розпачем, якщо людина сама стає жертвою. Але воно приймає неадекватну та небезпечну форму, коли використовується задля потурання насильству. Захист від карнізму Поінформованість й усвідомлення того, як ідеологія карнізму впливає на твоє світосприйняття вже є потужним захистом. Він має вплив тільки якщо є прихованим, коли ми не помічаємо алогічність та абсурдність деяких наших переконань. Але щойно захисні механізми карнізму стають видимими (розуміння як «їжа» потрапляє до нас на тарілку), то відмовитись від цього знання чи забути — дуже важко. Відмова сприймати світ крізь призму карнізму з часом призведе до більш усвідомленого вибору їжі й до переосмислення того, що саме ми вважаємо «їжею». Доєднуйся до нашого безплатного курсу «Веган-експрес», щоб дізнатись більше про права тварин та особливості організації життя без експлуатації.

Усі ми змалечку неодноразово чули, що риба та морепродукти багаті Омега-3 і вітаміном D. Буцім-то вони є відносно дієтичними продуктами та легко перетравлюються. Люди, які не бажають підтримувати насильство над фермерськими тваринами, часто вважають рибу й морепродукти альтернативою. Звісно, співчувати тваринам, схожим на нас, легше, ніж рибам та іншим жителям водоймищ, морів і океанів. Та чи справді ссавці суттєво відрізняються своєю чутливістю від риб? У цій статті ми спробуємо розібратись, як масова відмова від вживання риби, молюсків та ракоподібних пов’язана із новітніми дослідженнями про чутливість риб, чому рибальство є загрозою іншим видам водних тварин, а також з’ясуємо, чи їдять вегани й веганки рибу та морепродукти. НЕВЖЕ РИБИ, ЯК І МИ, ЗДАТНІ ВІДЧУВАТИ БІЛЬ? Чутливість морських тварин до болю доводять, приміром, дослідники з Техаського університету в Арлінгтоні. В ході дискусії 2021 року вони дійшли висновку, що те, що у нервовій системі риб немає спеціальних ділянок обробки болю, ще не означає, що вони не можуть його відчувати. Науковці аргументують це тим, що люди, у яких були уражені ці ділянки, все одно відчувають біль. Тобто мозок певним чином компенсує здатність розпізнавати біль для підтримання інстинкту самозбереження. Результати іншого дослідження 2021 року при Державному університеті Сан-Франциско показали, що восьминоги теж здатні реагувати на больові стимули й виявляти при цьому афективний стан (відповідь на дію подразників, що виявляється у певних симптомах чи поведінці), як і ссавці. Головоногі намагались тікати й оминати місце, де їм вводили спеціальні ін’єкції, а також розрізняли біль за інтенсивністю. При цьому, після введення анальгетиків, афективний стан тамувався. Давніше дослідження, проведене ще у 2007 році у Великобританії, також показало, що кісткові риби мають системи ноцицептивної (больової) обробки, тож можуть відчувати як біль, так і стрес. Та й взагалі у Великобританії усвідомлення чутливості риб, молюсків та ракоподібних вийшло на державний рівень. Про це свідчить визнання урядом кальмарів, восьминогів, десятиногих ракоподібних, омарів, крабів та креветок такими, що відчувають не лише біль і стрес, а й радість і задоволення. У своєму рішенні уряд спирався на більше як 300 досліджень у цій галузі. У Нідерландах усвідомлення чутливості водних тварин теж змусило декого замислитись над етичністю. В Амстердамі — місті, де ринків з продажу лобстерів та крабів найбільше в країні, міська рада вирішила з 2021 року заборонити продаж цих морських тварин з міркувань захисту їх прав. Тобто з кожним роком етичний аспект у споживанні водних тварин набуває розголосу. Тобто не тільки риби відчувають біль, а й восьминоги, омари, лобстери, краби та інші тварини, що мешкають у воді. І це одна з відповідей на питання, чому вегани та веганки не їдять рибу. Тож вегетаріанство це коли не вживають м'ясо (в тому числі водних тварин). Пескетаріанство — коли в раціоні залишають «морепродукти». А от веганство — життєва філософія, яке відстоює права усіх тварин, в тому числі мешканців водойм/морів/океанів. ПАРАЗИТИ, КАЛІЦТВО ТА СМЕРТНІСТЬ НА РИБНИХ ФЕРМАХ Мало хто з нас бачив, яким насправді є життя риби та морських мешканців до того, як вони потраплять на прилавок магазину. Розслідування, проведене благодійною організацією Compassion in World Farming International на 22 шотландських лососевих фермах, показало, що рибу тримають у тісних підводних клітках, що унеможливлює їх природну міграцію, призводить до високої смертності через нудьгу, стрес, каліцтво і хвороби. Чверть риби гине ще до забою, а на оприлюднених знімках риба без очей чи клаптів плоті, адже їх живцем виїдають паразити. Крім цього, на рибних фермах активно використовують хімію й медикаменти, які потрапляють у навколишнє середовище, і, як наслідок, через тарілку в наш організм. Згадаймо акваріуми у супермаркетах, які кожен і кожна з нас бачили хоча б раз у житті. Велика кількість риби перебуває у тісному замкненому просторі, подеколи разом із мертвою чи скаліченою рибою. Згадаймо агонію, в якій перебуває риба, коли її виловлюють, як куплена вона задихається у пакеті, а потім ще декілька годин лежить у холодильнику і повільно в муках помирає. І чи не кожн_ій з нас було її шкода (P.S.: нормальна реакція, яку ми придушуємо нав’язаним «що зробиш, така її доля»). РИБАЛЬСТВО ЯК ЗАГРОЗА ІНШИМ ТВАРИНАМ Окрім того, що рибу розводять на фермах, її ще й масово виловлюють. Одним з методів промислового рибальства є тралінг: величезні тенета тягнуть дном, затягуючи на своєму шляху не лише певний вид, а й інших морських мешканців. Показовим було дослідження Ради захисту природних ресурсів (NRDC) 2014-го року, внаслідок якого з’ясувалось, що близько 650 тисяч морських ссавців, зокрема китів і дельфінів, щороку гинуть, потрапивши на гачок чи заплутавшись в тенетах та іншому рибальському знарядді. Практично всі випадково виловлені тварини гинуть. У статті «Oceana», американського фонду охорони всесвітнього океану, зауважують, що таке агресивне промислове рибальство завдає колосальної шкоди біорізноманіттю тварин і рослин, що проживають на дні водойм. Тралінг вщент руйнує корали та губки, які є прихистком і місцем розмноження багатьох видів. Рибки, молюски, морські черепахи та змійки, яким вдалось вижити, стають дуже вразливими. Отож за систематичного розорення океанського дна ми маємо усі шанси втратити певні види водних тварин. Більше про те як сучасне рибальство впливає на нашу планету можна дізнатись в фільмі SEASPIRACY / МОРСЬКА ЗМОВА (2021). МІСІЯ «ВРЯТУЙ ВОДНИХ МЕШКАНЦІВ» Кожен і кожна можуть долучитись до захисту морських та інших тварин, які, між іншим, такі ж мешканці нашого великої домівки — Землі. Просто відмовся від них. І ось тут виникає логічне питання: «А чим замінити рибу?» На щастя, кулінарія зайшла надто далеко у своєму розвитку, тож, щоб відчути подібний смак і отримати необхідні поживні речовини, зовсім не обов’язково їсти рибу. Люди цінують «морепродукти» за високий вміст білка та Омега-3. Але це не єдине джерело жирних кислот, а білку — тим паче. Аби задовольнити потребу організму у поживних речовинах, які люди отримують з морепродуктами та рибою, радимо звернути увагу на такі продукти: морські водорості або олію водоростей – велика кількість омега-3 та рибний смак гарантований; льон у вигляді олії чи насіння. Просто заправляй олією страви, додавай мелене лляне насіння у каші чи смузі. Цупке насіння краще перетравиться і віддасть організму усі свої вітаміни та мінерали; насіння чіа та волоські горіхи, які також чудово смакують у смузі чи салатах. Приємно радує і те, що крім Омега-3, ці продукти містять у собі багато білка, вітаміни групи B, залізо, магній, фосфор та багато клітковини. Насіння льону, чіа, волоські горіхи та водорості точно покращать стан шкіри, зміцнять кістки та імунітет. Проте якщо все одно виникають якісь побоювання, варіантом стануть веганські харчові добавки на рослинній основі, такі як довголанцюгові Омега-3 жирні кислоти DHA та йод. А ось тим, хто скучив саме за смаком (хоча насправді далеко не всі люди люблять рибу), радимо звернути увагу на веганське сашимі — аналог червоній рибі на інгредієнтах рослинного походження. В Україні таку продукцію виготовляє Wanted Vegan та GreenGo. Більш бюджетним варіантом будуть нехитрі рецепти з водоростями норі. Ти здивуєшся, але якщо правильно замаринувати в них і соєвому соусі моркву, тофу чи навіть кавун, можна отримати схожий рибний присмак і консистенцію. Такі рецепти легко знайти за запитом на кшталт «веганський тунець» або «веганські шпроти». До речі, у нашому Веган-гіді ти також знайдеш рецепт неШпротів і тофу-риби, тому ласкаво просимо;) У нашому блозі ти також знайдеш пояснення, чому веган_ки не їдять й інші продукти тваринного походження, зокрема м’ясо. Дізнавайся більше та ставай веганом та веганкою. А щоб шлях до веганства був простим — записуйся на безплатний 7-денний курс «Веган-експрес», де можна краще зрозуміти принципи веганства, дізнатись походження тих чи інших продуктів та отримати практичні поради як змінити життя тварин на краще.

Багато хто вважає, що всі вегани та веганки схиблені на своєму здоров’ї. Наче ми обов’язково маємо вживати виключно корисну їжу, займатися спортом, не мати шкідливих звичок і взагалі бути прикладом для наслідування. Безперечно, турбота про власне здоров’я приносить велику користь та закладає міцний фундамент твого щасливого майбутнього. Але чи дійсно веганство передбачає повну відмову від ваших повсякденних, та не завжди корисних, звичок? Будемо розбиратися в цій статті. ВЕГАНСТВО ТА ТУРБОТА ПРО ВЛАСНЕ ЗДОРОВ'Я В одному з наших матеріалів ми вже писали, що одна з причин ставати веган_кою — це здоров’я. Адже велика кількість міжнародних діабетичних асоціацій та міністерств охорони здоров’я визнають вегетаріанство, зокрема веганство, поживними та збалансованими дієтами, що мають ряд переваг для вашого самопочуття та можуть запобігати розвитку певних видів захворювань. Крім того, ці дієти підходять людям на будь-якому життєвому етапі: від немовлят, вагітних жінок, людей похилого віку до спортсмен_ок. Особливо поєднання рослинного раціону (що складається переважно з цільних продуктів) із фізичними навантаженнями позитивно позначається на вашій витримці/продуктивності, сприяє гарному самопочуттю та зміцнює імунітет. В іншій статті про веганство та здоров’я ми спростували найбільш розповсюджені міфи про шкоду веганства, де пояснили чому не варто його боятися. Зазначимо, що для того, аби отримувати всі необхідні макро- та мікронутрієнти з веганського раціону, необхідно його балансувати. Переконайтеся, що ваше харчування забезпечує вас надійними джерелами надходження вітаміну D, йоду, DHA (незамінної поліненасиченої жирної кислоти омега-3), вітаміну А, цинку, а також додатково вживайте вітамін В12, якого немає в достатній кількості у рослинних джерелах. Багато хто займається спортом, бо піклується про своє здоров’я, але це не вимога для того аби бути веганом чи веганкою. Серед всесвітньо відомих спортсмен_ок багато веган_ок, які досягли успіхів у своєму виді спорту і рослинний раціон не став їм на заваді, а навпаки став в пригоді. Англійська крикетистка Меді Вільєрс розповідає, що рослинна їжа допомогла їй підвищити спортивні результати. Бельгійська паверліфтерка Сахюрі Лаліме пишається, що стала веганкою-пауерліфтеркою. У 2021 році на Чемпіонаті Бельгії з важкої атлетики та паверліфтингу вона стала кращою серед жінок у категорії до 63 кг. Мак Данциг, американський боєць змішаних єдиноборств, в інтерв'ю організації РЕТА розповів, що ставши веганом, йому набагато легше було увійти у вагову категорію до 155-фунтів, при цьому не втрачаючи м’язової ваги. Але якщо відійти від теми професійного спорту, адже здебільшого це трохи далеко від звичайних людей (які можуть надавати перевагу бігу чи вуличним прогулянкам, або ж взагалі не займатися фізичною активністю), то причина турботи про власне здоров’я може бути зовсім не на першому місці їх в етичному виборі. Тому далеко не всі вегани й веганки слідкують за калорійною цінністю своєї їжі та купують лише здорові рослинні альтернативи. Тож чим харчуються люди на веганстві, якщо не корисною їжею? ВЕГАНСТВО ТА ПРАВИЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ Рослинний раціон теж буває різним, тому не варто судити про користь такої дієти, спираючись на її рослинні складові. Адже навіть веганська їжа може містити в собі шкідливі жири, велику кількість цукру, холестерину та інших нездорових компонентів. Але навіть якщо ти вживаєш «некорисну» рослинну їжу — ти не перестаєш від цього бути веганом чи веганкою. Так, навіть на полицях магазинів можна знайти перероблені веганські страви, напівфабрикати, солодощі чи багаті жиром м’ясні аналоги. Існує багато пабліків, які шукають прості та звичні веганські продукти у магазинах та супермаркетах, щоб полегшити нам життя. Їх ти можеш знайти у нашому «Веган-гіді». Мало хто знає, що, до прикладу, батончик «Гулівер», деякі закуски «Пікнік», велика кількість чорного шоколаду різних марок, пряники «Північні» від «Київхлібу» і безліч інших продуктів є веганськими. Тобто для того, аби бути веган_кою зовсім не обов’язково відмовлятися від улюблених смаколиків та ставати фіто-няшкою. Бути здоровим чи здоровою, обираючи для себе правильне харчування — свідомий вибір кожної людини. Тож не варто засуджувати когось за бажання харчуватися тими веганськими продуктами, якими йому або їй хочеться. Багато веганів і веганок готують вдома. Якщо ти теж — шукай цікаві рецепти в нашому довіднику, а ще велику кількість рецептів смачних і поживних веганських страв і десертів можна знайти у «Інді Сінді». Деякі рослинні страви, особливо у закладах, де складно перевірити кількість білків/жирів/вуглеводів, не відрізняються корисністю, але від того не стають менш смачними чи не веганськими. Якщо ти любиш балувати себе і ходити їсти у ресторани чи в точки веганського фаст-фуду — ми теж вже все зробили за тебе. Просто клацай сюди та знаходь локації смаколиків поблизу тебе. Не варто забувати, що веганство — це не лише не споживання тварин у їжу, а й відмова від їх експлуатації. Це стосується й індустрії одягу та взуття, сфери розваг та тестування побутової хімії та косметики на тваринах. Саме тому вегани та веганки, які стають на шлях ненасилля і так роблять багато для збереження життів мільярдів тварин на рік, тому не треба докоряти собі за людські бажання перекусити після шостої вечора та забігти в улюблений веганський стріт-фуд. ВЕГАНСТВО ТА АЛКОГОЛЬ Дискусійне, та не менш цікаве питання: чи вживають вегани та веганки алкоголь? Складно сказати за всіх, але багато член_кинь веганської спільноти все ж відмовляються від цієї поганої звички. Знову ж таки, це особистий вибір. Це зовсім не означає, що всі без винятку вегани та веганки ведуть абсолютно тверезий спосіб життя і вимушені відмовляти собі у проводженні дозвілля з друзями та подругами таким чином. Але що робити, якщо після тяжкого робочого дня, чи на день народження або у відпустці хочеться випити келих вина? Відповідь проста: алкоголь «по-вегану» існує, але не весь. Є декілька причин, через які алкогольні напої можуть бути невеганськими: Перша. До спиртних напоїв можуть додавати інгредієнти тваринного походження на фінальному етапі їх приготування. У складі лікерів або пива можуть бути молочні компоненти, а до деяких коктейлів можуть додавати мед або яйця. Про те чому мед — невеганський продукт ми писали раніше, так само і про яйця. Крім того, у складі алкогольних напоїв можна знайти таку неочевидну невеганську складову як кармін — це червоний барвник, який видобувається з комах. На другому місці неетичного алкоголю — механіка його виробництва. Це означає, що для фільтрування рідини можуть використовувати продукти тваринного походження: яєчні білки, желатин, риб'ячий клей, мушлі, молочні продукти, альбумін, хітин, а також кісткове вугілля. Їх часто застосовують при виготовленні алкоголю, але на жаль, немає вимоги від виробників вказувати це на етикетці. Саме тому, щоб перевірити бренд чи конкретну продукцію необхідно додатково звертатися до виробника та питати про практики, які вони застосовують під час виробництва своєї алкогольної продукції. Але не думайте, що на веганстві потрібно зовсім відмовитися від вживання алкоголю. Зазвичай, міцні напої, які проходять через дистиляцію під час виготовлення, є веганськими. Як-от горілка, бренді, джин, віскі, текіла та ром. Також існує перелік відомих пивних брендів, які виробляють веганські напої — «Heineken», «Budweiser», «Corona», чеський «Staropramen», половина продукції «Guiness» та «Stella Artois» тощо. Деталі складових крафтових видів пива варто уточнювати у броварнях. Мабуть, у супермаркетах ви вже помічали маркування Vegan на пляшках вина? Однак веганським може бути вино і без таких лейблів. Є більша ймовірність зустріти інгредієнти тваринного походження у масовому виробництві, ніж у невеликих виноробнях. Але знайти веганське вино можна й у звичайному магазині, а не тільки в спеціалізованих. Перевірити етичність алкоголь можна в застосунку BevVe (андроїд) або на сайті barnivore.com. ВЕГАНСТВО ТА ПАЛІННЯ Команда «Кожної Тварини» не пропагує тютюнопаління і вважає це шкідливою звичкою, яка несе лише негативні наслідки для вашого здоров’я та підвищує ризик виникнення деяких видів раку. Хоч сигарети рослинного походження, однак переважна більшість їх не веганські. Це пов’язано здебільшого з тим, що багато сигарет перед продажем масовому покупцю тестують на тваринах. Електронні пристрої для тютюнопаління так само тестують на тваринах. Наприклад, компанія IQOS тестує свою продукцію безпосередньо на щурах. Також до складу рідин для вейпінгу можуть входити продукти тваринного походження. Але тестування на тваринах, через видові відмінності з людиною, не є надійним джерелом перевірки безпечності сигарет для людини. Саме тому тестування на тваринах тютюнових виробів та електронних сигарет разом з їхніми інгредієнтами, не вимагається згідно з законодавством США, а також заборонено в Британії, Німеччині та Бельгії. Більше про види тестувань сигарет можна дізнатися у відео Тамари Х’юман. Деякі бренди також можуть використовувати побічні продукти тваринного походження під час виробництва. На жаль, виробники сигарет не зобов’язані розкривати додаткові добавки, які вони використовують. Оскільки технічно вони не харчові продукти, тож їм не потрібно перераховувати всі інгредієнти, які використовуються в їхньому продукті. Це може бути бджолиний віск, мед, сухий молочний жир і кастореум (анальний секрет, який бобри використовують для позначення своїх територій. Використовується для ванільного присмаку). Які марки сигарет є веганськими? Якщо поки ви не в змозі покинути свою шкідливу звичку, то в пригоді стануть наступні марки веганських сигарет, які не тестуються на тваринах і не містять продуктів тваринного походження: West Davidoff Gauloises Manila Brookfield Black Hawk Dockers JBR Red Bull Denim Allure Route 66 Turner А ці марки варто уникати, адже вони 100% не веганські: Samson Lucky Strike Westpoint Winchester Camel Chesterfield Optima Boston Kent Memphis Dunhill Pall Mall На жаль, невеганські бренди все ще переважають на ринку. Тому краще, все ж таки, обійтися без них, щоб уберегти своє здоров’я та життя тварин. Сподіваємося, що наша стаття допоможе тобі подивитися під іншим кутом на веганство та пояснити його різноманітність. Перш за все, веганство — це про тварин, а в іншу чергу — турбота про власне здоров’я та довкілля. Обирати спорт та здоровий спосіб життя — вибір кожної окремої людини. Не забувай, що бути веганом чи веганкою не радикальний крок, і що ти сам чи сама вирішуєш з чим ти в змозі впоратися, бо веганство передбачає відмову від продуктів тваринного походження та експлуатації тварин настільки, наскільки це практично здійснено. Дізнатися більше про галузі, де помирають та страждають тварини можна у нашому безплатному 7-денному курсу «Веган-експрес».

Багатьом відома дискримінація за ознакою раси, етносу, гендеру чи орієнтації. Ми й досі зіштовхуємося з цими явищами навіть у XXI столітті. Та чомусь так мало говорять про ще один вид дискримінації — видову дискримінацію або спесишизм. Вважаємо, що про це варто говорити частіше та голосніше, адже пригніченою групою тут є всі біологічні види на планеті за виключенням Homosapiens. І, на жаль, голосу їх не чутно. ТРОШКИ ІСТОРІЇ Вперше поняття видової дискримінації започаткував в 1970-тих роках британський психолог Річард Райдер. Надихнувшись книгою Рут Харрісон «Тваринні машини», яка піддавала критиці інтенсивне фермерство, він разом з невеликою групою аспірантів Оксфордського університету почав активно виступати проти використання тварин для досліджень. Саме в цей час в одному з його листів колегам з’являється термін спесишизм. В есеї під назвою «Експерименти над тваринами» Райдер використовує термін, щоб підкреслити нелогічність дослідників, які проводять експерименти на тваринах. Адже, з одного боку, науковці обґрунтовували релевантність експериментів на деяких видах тварин (людиноподібні мавпи, свині та ін.) через їх схожість до людей. Проте водночас захищали моральність цих експериментів, через відмінність тварин (когнітивні та розумові здібності) від людини. Саме цю нелогічність і дискримінацію за ознакою видової приналежності, Річард оформив у термін спесишизм. Реальної популярності концепція здобула завдяки філософу Пітеру Сінгеру. В 1975 році вийшла друком його книга «Визволення тварин», де Сінгер визначав спесишизм як «упередження або упереджене ставлення на користь представників власного виду, нехтуючи інтересами представників інших видів» та прирівняв його до расизму й сексизму. Проте звідки у людини уявлення про свою перевагу над природою? УКОРІНЕННЯ УЯВЛЕННЯ ПРО ПАНУВАННЯ Здається, що протягом усієї історії людства, особливо в західній цивілізації, люди завжди вважали себе домінантним видом. Від Арістотеля (що вважав, що рослини створені для тварин, а тварини для людей) і Рене Декарта (наприклад, теза, що «тварина — машина» яка не відчуває болю, не має почуттів) до Мартіна Хайдеггера (антропоцентрична метафізика суб'єктивності), філософська думка просякнута антропоцентризмом — ідеєю, що всесвіт обертається навколо людини та для людини. Американська історикиня Лін Уайт припускає, що зародження антропоцентризму почалося з десакралізації природи. Язичництво винаходило своїх богів, одухотворяючи природу. Тож язичники поважали флору та фауну, багато хто з богів мали зовнішність або характер тої чи іншої тварини. Проте перехід до монотеїстичних релігій, як-то християнство чи юдаїзм, нівелювало божественність природи. Дика природа стала чимось другорядним, чимось меншовартісним, що існує лише для задоволення людських потреб. Це сформувало антропоцентричні та утилітарні погляди й призвело до нормалізації байдужого ставлення до почуттів тварин, відкриваючи моральну можливість експлуатувати природу у своїх цілях. Так само деякі інші історики «винуватицею» зародження та укорінення антропоцентричного світогляду вважають більшою мірою грецьку філософію, яка лише стала фундаментом для розвитку монотеїстичних релігій, де єдиним богом стає чоловік. Тисячоліттями в людини культивувалось відчуття божественності, укорінюючи уявлення про правомірність людського панування на землі. Френсіс Бекон вважав, що підкорення природи, не приносить нікому шкоди, тож немає причин обтяжувати себе неприємними почуттями провини. А коли почав набирати обертів технічний прогрес, підкорення природи, зокрема й тварин, стало розглядатись як один зі способів самовираження та самоствердження. Екофілософ Юджин Харгроув стверджує, що розвитку антропоцентризму посприяла наука. А саме її відмежування від гуманітарних цінностей, які могли заважати досягти максимально об'єктивних результатів. Заради наукового прогресу гуманітаріїв витіснили на околиці наукового простору на довгі тисячоліття. Тільки в середині двадцятого сторіччя науковці та гуманітарії знов почали шукати спільну мову, завдяки появі та активному розвитку активістського руху за права різних пригнічених груп людей, тварин та природи в цілому. КРИТИКА СПЕСИШИЗМУ Оскільки спесишист_ки виправдовують використання тварин для їжі у дослідах і для розваг, їхніми меншими розумовими здібностями та нібито меншими стражданнями, Пітер Сінгер висуває припущення, що «цей же аргумент дає підставу використанню людських немовлят — можливо, сиріт — або людей із серйозною розумовою відсталістю». Концепція когнітивних відмінностей та інтелекту різних біологічних видів пояснює чому ця різниця визначає неоднаковість ставлення до різних видів. Спесишизм досить сильно розвинувся стосовно тих видів тварин, які експлуатуються частіше. Наприклад, кури та інші птахи вважаються «простуватими» видами. А все тому, що люди схильні сприймати види, схожі на себе, як більш «розумні» та «розвинені», а види, які зовнішньо далекі до людей (наприклад комахи чи молюски), сприймаються як нижчі та менш розвинені істоти. На додаток, на нас впливає хибне уявлення, що види з маленьким мозком нібито нерозумні та менш усвідомлені, ніж види з великим мозком. Маленький мозок та різні когнітивні здібності птахів не означають, що ці види «неповноцінні», але так, вони обробляють інформацію іншими способами, відмінно від ссавців. Фізичні та когнітивні відмінності між нами та ними є основою для спесишизму. Так само колір шкіри та жіноча стать можуть бути підставою для расизму та сексизму відповідно. Спеціаліст з когнітивної етології та професор Марк Бекофф стверджує, що існує безліч відмінностей у поведінці видів, але вони не повинні сприйматися як «неправильні» або «правильні», а також не мають визначати цінність суб’єкта та його/її положення. Бекофф наголошує, що у дослідженнях пізнання тварин «приматоцентричний та людиноцентричний спесишизм», заважає прийняттю адекватних рішень щодо поводження з тваринами. Наприклад, тест із дзеркалом, який визначає здатність тварини візуально впізнавати себе, є вкрай антропоцентричним і передбачає, що тільки ті тварини, які впізнають себе, є свідомими істотами, які заслуговують на гуманне ставлення. Таким чином, вищі тварини — це ті, кого ми антропоморфізуємо (уподібнюємо до людини, проєктуючи на тварину чи рослину свої фізичні й інтелектуальні властивості) і в яких ми можемо бачити своє відбиття, а нижчі тварини — це ті, які фізично та когнітивно відрізняються і можуть викликати огиду, страх чи інші негативні почуття. Якщо змінити уявлення, що тварини не мають свідомості, на уявлення, що свідомість тварин інакша ніж у людини, то спесишизм стає просто набором слабих виправдань експлуатації тварин. ПОДОЛАННЯ СПЕСИШИЗМУ Американський філософ Том Ріган у своїй роботі «На захист прав тварин» зауважує, що захист прав тварин має бути заснований не на почуттях та стражданнях, а на їх моральних правах. Для Рігана кожна жива істота є «суб'єктом життя», яка відчуває цінність свого життя, всупереч своїм інтелектуальним чи фізичним можливостям. Тому кожен «суб'єкт життя» має невіднятне право на повагу, любов і прийняття, та право не бути використаним для задоволення чиїхось потреб. Інший американський вчений-юрист Гері Франсіоне також вважає, що проблема спесишизму полягає у відношенні людей до тварин, як до власності. Через це люди можуть вважати цілком «гуманним» відношення до тварин, яке б вважалось катуванням відносно людини. Тож єдиний спосіб повернути тваринам свободу та добробут — розглядати їх не як товар чи ресурс, а як істот, які мають свої інтереси на цій планеті, не пов'язані з людськими потребами. Тож XXI сторіччя повільно, але впевнено повертає людину до природи, частиною якої вона завжди була. Повертаючи всьому живому цінність, стираючи стіни між нами та іншими живими істотами, ми поступово стаємо більш цілісними. Людина завжди шукала своє місце та призначення у цьому світі. Але тисячоліття пошуків в надрах самої людини все одно привели до місця, де все починалось — до природи. Дізнатись більше про те, як можна жити без експлуатації тварин, безпечно і з задоволенням можна пройшовши наш безплатний курс «Веган-експрес». Хочеш дізнатись більше про те, чому люди стають веган_ками та захищають тварин? Читай історії дівчат про їх шлях до веганства у матеріалі «Веганками не народжуються, ними стають».

Найкраща та найпростіша білкова альтернатива тваринним продуктам — це соєве м'ясо. В цій добірці ми зібрали для тебе п’ять рецептів з цим продуктом як для домашньої вечері, так і для вишуканого застілля. Читай, готуй, пригощай рідних та близьким смачними веганськими стравами, які точно не залишать нікого байдужими! СОЄВА ТУШКОВАНКА ВІД ІНДІ СІНДІ Так-так, у веганів і веганок теж може бути тушкованка! Причому приготувати її можна своїми руками та зробити запасів на декілька місяців наперед, адже вона має довгий термін зберігання. Якщо ти готовий_а зробити виклик своїм бабусі чи дідусю — що ж, поїхали! Етап перший: бульйон Цибуля — 1 шт. Часник — 2 зубчики Морква — 1 шт. Корінь селери (опційно) — як і моркви Чорний перець горошком Духмяний перець горошком Гуньба (фенугрек) Коріандр горошком Паприка пластівцями Лавровий лист Можна додати будь-які улюблені об’ємні спеції, щоб їх легко було процідити та отримати прозорий бульйон. Етап два: соєві битки Соєві битки — 80 г сіль Добре відваріть битки в бульйоні, щоб вони стали ніжними та легко ділились на волокна. Етап три: холодець Бульйон — 1 чашка Олія рослинна рафінована (соняшникова) — 10 г Олія кокосова рафінована — 10 г Копчена паприка або рідкий дим Сухий часник Сіль Агар-агар Потрібний об’єм агар-агару можна дізнатися в інструкції на пакуванні. Зверху на банці з тушкованою утвориться «жирок» з кокосової та соняшникової олії. Перш ніж залити продукт перевірте кількість солі та перцю — це важливо. Викуштуйте на смак як бульйон, так і битки. Баночку з тушкованкою прибрати до холодильника на декілька годин, щоб агар-агар та олія застигли. Детальна інструкція з приготування у цьому відео: ПИРІЖКИ З СОЄВИМ ФАРШЕМ ВІД ІНДІ СІНДІ Пиріжечки як у мами — такі ж смачні, а ще легкі в приготуванні та корисні. Їх можна з’їсти як перекус, або ж пригостити друзів чи подруг, що зненацька завітали до вас у гості. Для тіста: Борошно — 2 чашки Сіль — 1/2 ч. л. Рослинна олія — 1 ст. л. Вода — 2/3 стакана Для начинки: Соєві битки або фарш — 1 пачка (100 г): приготовлені, як в інструкції на пакуванні Часник — 1-2 зубчики Цибуля — 1 шт. Сіль Коріандр Паприка Мелена зіра Копчена паприка Червоний перець Томатна паста — 2 ст. л. Смажити на пательні без олії. Бажано робити пиріжки пласкими (можна додатково обережно пройтись качалкою зверху). Детальна інструкція до приготування у цьому відео: Плейлист з іншими рецептами з соєвим текстуратом від Інді Сінді дивіться за посиланням. СОЄВИЙ ТЕКСТУРАТ З ВАРІАЦІЄЮ СОУСІВ ВІД «ВКУ» Активістка нашої ініціативи «Веганська кухня України» Марго поділилася з тобою простим та смачним рецептом соєвого текстурата, але з «родзинкою». Вона полягає в оригінальних соусах, які ти зможеш обрати за своїм смаком, або ж готувати кожного разу новий! Інгредієнти: Соєвий текстурат Вода або бульйон Соєвий соус Свіжий імбир Яблуко — 1 шт. Паприка Часник Лимонний сік Приготування: Перед приготуванням соєвий текстурат (в формі битків, гуляшу, фаршу, стейків) ставимо в каструлю з підсоленою водою, вмикаємо вогонь, доводимо до кипіння і знімаємо з вогню. Варимо 5-10 хв поки соя не стане м’якою. Для посилення смаку можна використовувати овочевий бульйон замість води. Я зазвичай додаю у воду лавровий лист за 3 хвилини до вимикання вогню. Зливаємо воду і відтискаємо сою від зайвої води (якщо це битки чи гуляш). Маринуємо відварені битки. Маринад (може включати будь-які з цих продуктів, або усі): цибуля ріпчаста, гірчиця в зернах, цукор (можна коричневий), соєвий соус, нарізаний свіжий імбир, терте яблуко, спеції, паприка, часник, оцет або лимонний сік. Маринуємо мінімум 10 хв. Обсмажуємо шматочки разом з маринадом. Можна обсмажити м’ясо ще й у соусі. Соус вершковий: Інгредієнти: Олія рослинна Борошно Молоко соєве Мускатний горіх Сіль, перець Приготування: Муку обсмажуємо до золотистого кольору, додаємо молоко, сіль, спеції, ретельно помішуємо аби не було грудок і варимо до загустіння. В кінці додаємо *харчові дріжджі, щоб отримати сирний смак. Також можна додати рублений шпинат з часником. *Харчові дріжджі мають горіхово-сирний смак, що вдало підсилює смак страв. Додаємо їх до соусів, густих крем-супів, пюре з картоплі чи гороху, до сумішей в оладки чи млинці, посипаємо ними салати або ж другі страви. Соус зелений: Інгредієнти: Пучок петрушки Пучок базиліку чи кінзи за бажанням Тим'ян сушений, орегано Часник — 2 зубчики Сіль, перець чорний на смак Сік лимону — 2 ст. л (свіжовичавлений) Оцет — 1,5 ст. ложки Рослинна олія — 120 мл Чилі перець — 2 слайси Жменя харчових дріжджів Приготування: Все блендеруємо, при необхідності додаємо трохи! води. Соусом можна поливати овочі, каші, салати чи хліб. СОЄВЕ М'ЯСО В ПАНІРУВАННІ Поживна друга страва, яка легко міксується з будь-яким гарніром, що тобі до вподоби, як-от сальса, салати чи каші. Інгредієнти: Соєве м'ясо (текстурат) — 10 шт. Цибуля — ½ шт. Вода — 0,5 л Сіль — 1 ст. л. Зелень та овочі для бульйону (петрушка, часник, селера, морква та ін.) Рослинне молоко — ½ ст. Борошно — ½ ст. Панірувальні сухарі — ½ ст. Олія для смаження Приготування: Закип'ятити воду і додати цілу цибулину, зелень і дрібно нарізані овочі (або ж бульйонний кубик замість цього). Через 10 хвилин додати соєвий текстурат та сіль. Варити 10 хвилин. Потім вийняти шматочки текстурату та дати йому охолонути. Підготувати дві миски: одну із сумішшю борошна та молока, іншу — з панірувальними сухарями. Занурити шматочки текстурату спочатку в рідку суміш, потім в панірувальну. Смажити на олії протягом 2 хвилин з кожного боку. Подавати із сальсою чи салатом. Страва залишається смачною й охолодженою. Можна класти в сендвічі. СОУС «БОЛОНЬЄЗЕ» Веганська альтернатива улюбленої страви. Найкраще смакує із пастою з твердих сортів пшениці. Інгредієнти: Помідори — 3 шт. Соєвий фарш ½ пачки Цибуля — 2 шт. Часник — 1 зубчик Оливкова олія Спеції, базилік та веган-пармезан на свій смак Приготування: В каструлі чи глибокій сковорідці засмажити на оливковій олії часник та цибулю. Додати помідори та тушкувати до м’якості. Додати сухий фарш, тушкувати далі. Додати спеції та сіль. Чому варто відмовлятися від м’яса та заміняти його рослинними аналогами — читайте у нашому матеріалі. Ще більше веганських рецептів ти можеш знайти у нашому безплатному курсі «Веган-експрес». Реєструйся та дізнавайся про веганство, корисні рослинні раціони та багато іншого! Вперед до світу без жорстокості разом 🖤

Побутує думка, що мед має лікувальні властивості, його додають у страви, замінюють їм білий цукор та п’ють з чаєм при застуді. Але чи дійсно він такий корисний і необхідний людині? Чому люди відмовляються від його споживання та як це пов'язано із масовим вимиранням бджіл? А чи їдять вегани мед? Спойлер: ні. Читайте далі у нашому матеріалі чому саме мед не веганський продукт, які є міфи про користь меду та чим його замінити. БДЖІЛ ПІДДАЮТЬ ЖОРСТОКИМ ПРАКТИКАМ Бджоли належать до комах, які, своєю чергою, є класом у царстві тварин. Через брак емпатії до комах, які часто сприймаються як шкідники та паразити, деякі люди не сприймають їх як тварин або живих істот, що потребують захисту та поваги. Дослідження доводять, що бджоли відчувають біль та змінюють свою поведінку, стикаючись із болісними сценаріями. Також зазначається, що вони роблять це подібно до інших тварин, які, як підтверджено, відчувають біль. «Експлуатація бджіл» — для когось може звучати навіть кумедно, бо рій бджіл у вулику зовсім не виглядає так приголомшливо як свині на скотобійнях або ж кури у тісних клітках. Бджіл було вилучено з дикої природи й насильно переміщено у штучні вулики — так виникло бджільництво. Ці комахи — високоорганізовані розумні створіння. В бджіл складна поведінка, як індивідуальна, так і пов'язана з викликами, котрі стоять перед бджолиною спільнотою (колективний сезонний збір меду, догляд за наступним поколінням, передача інформації в рамках спільноти та багато чого іншого). Утримання на пасіках порушує природну для них життєву організацію та завдає шкоди не тільки самим бджолам, але й довкіллю. Бджоли роблять мед виключно для себе і для своєї колонії, це їхня їжа. Від природи їм властиво роїтися (ділити колонію та утворювати нові сім'ї) — щоб уникнути цього, бджолярі нерідко обрізають матці крила. Бджоли, як й інші тварини в м’ясній та молочній індустріях, не проживають свого природного віку. Маток часто вбивають, замінюючи їх на більш продуктивних, таким чином тривалість їх життя скорочується з 6-8 до 2-3 років, обмежуючись так званим продуктивним віком. Бджолярі часто реагують на спалахи хвороб, спалюючи свої вулики — вбиваючи всіх бджіл усередині. Для того, щоб бджоли були не здатні жалити пасічника під час збору меду, фермери викурюють їх димом. Для них дим — це сигнал про пожежу, це викликає в них сильний стрес. Також збирання врожаю з вуликів неминуче розчавлює або травмує деяких бджіл через жорсткий механічний вплив на рамки зі стільниками: відганяють бджіл потужними потоками повітря, б’ють рамки об поверхню тощо. Для комах це надзвичайно небезпечно, бо вони мають крихкі лампки та крильця, які нерідко калічаться через подібні маніпуляції. Дізнатися більше про жорстокі практики, які використовують бджолярі та почути думку експертів можна у відео Тамари Х’юман. Аби довести неетичність бджільництва, розберемось що таке мед та яка технологія його промислового виробництва. МЕД — ДЛЯ БДЖІЛ Мед — це солодкий, густий продукт, який бджоли виробляють з нектару квітів, частково перетравлюючи його. Вже в готовому вигляді вони зберігають його в спеціальних відділеннях у вуликах. Тобто мед — це за визначенням продукт тваринного походження, тому не може бути веганським. Нерідко виробники не сприймають мед як невеганський продукт. На виробах «здорового харчування» буває додають позначку веган на рослинні продукти без цукру, але з медом як підсолоджувач. У «веганських» рецептах в інтернеті також буває присутній мед. Подібне відзеркалює неоднозначність сприйняття меду як невеганського продукту у суспільстві загалом та навіть у веганській спільноті. Складається мед здебільшого з чистого цукру (в першу чергу фруктози та глюкози) та залишкових поживних речовин. Склад меду ідеально підходить для здоров’я самих бджіл, особливо потомства й особливо взимку. Впродовж теплої пори року бджоли заздалегідь запасаються медом, аби взимку, коли немає можливості збирати нектар та пилок з квітів, мати їжу та зберегти життя колонії до весни. Без меду бджоли гинуть, а для людей — це не обов’язковий продукт. Частою практикою на комерційних пасіках є використання білкових і вуглеводних добавок для годування бджіл, заміна меду у вуликах частково або повністю на цукровий сироп. Це призводить до погіршення імунітету у бджіл та збільшення їхньої смертності. Більшість людей не споживає достатньо меду, щоб він був значним харчовим джерелом вітамінів і мінералів. Ти можеш набрати достатню кількість необхідних поживних речовин завдяки різноманітному рослинному харчуванню. Тільки уяви, за все своє життя одна робоча бджола виготовляє всього 1/12 чайної ложки меду! Більшість меду для супермаркетів виробляють промислові пасіки. Індустріальні практики виробництва меду, безсумнівно, погіршують якість життя бджіл та забирають їхні життя. Мед від великих виробників надходить із вуликів, оброблених антибіотиками та синтетичними хімікатами для боротьби зі шкідниками та патогенними мікроорганізмами. Масштабне дослідження, опубліковане в «Science», показало, що 75% зразків, взятих у всьому світі, були забруднені інсектицидами. ВІД БДЖІЛЬНИЦТВА СТРАЖДАЮТЬ ІНШІ ТВАРИНИ Окрім самих бджіл від галузі бджільництва потерпають і птахи. Пасічники вбивають синиць, сорокопудів та щурок золотистих, які через нестачу інших комах, ймовірно спричинену використанням хімікатів, полюють на бджіл. Винищення цих видів порушує харчові ланцюжки тваринного світу та створює загрозу для довкілля. Методи, які використовують для вбивства пернатих вражають своєю жорстокістю — їх спалюють факелами, ловлять сітками та навіть хизуються своєю «здобиччю», вивішуючи трупи птахів на подвір’ях та викладаючи фото та відео у соцмережах. ЧИМ ЗАГРОЖУЄ ВИМИРАННЯ БДЖІЛ? Важливо зазначити, що бджоли вкрай важливі для екосистеми загалом, й особливо для підтримання рослинного різноманіття. Приблизно 90% усіх видів квіткових рослин запилюються комахами — бджолами, осами, джмелями, мухами, метеликами, жуками, мурашками та ін. Від комахозапильних рослин також походить 75% рослинної їжі, яку споживає людство. Альтернативні шляхи запилення, а саме використання дронів та ручне запилення значно менш ефективні у порівнянні з природним запиленням бджолами. Наприклад, такі рослини, як дині та мигдаль, взагалі не можуть давати врожай без запилення бджолами. І хоч за даними Продовольчої та сільськогосподарської організації (FAO) глобальна популяція бджолиних вуликів на пасіках збільшилась на ~45% протягом останніх півстоліття, мова йде лише про медоносних бджіл, а під загрозою вимирання знаходяться дикі бджоли-одинаки та інші комахи-запилювачі. Наприклад, в Сполучених Штатах саме на диких бджіл, згідно з деякими оцінками, припадає приблизно чверть запилення сільськогосподарських культур. Вони життєво важливі для вирощування чорниці, яблук, люцерни, кави та інших культур. Також вимирання бджіл може призвести до зникнення багатьох важливих рослин, без яких важко уявити свій раціон: помідорів, огірків, гарбузів, мандаринів, кави, какао та інших. Тому аргумент деяких пасічників щодо того, що бджільництво допомагає підтримувати кількість популяції бджіл та запобігає їх вимиранню не витримує критики. Люди в погоні за ідеальним медом та продуктивнішими бджолами штучно схрещують їх, що часто може робити їх агресивнішими. Останнім часом з'являється чимала кількість новин з-за кордону та України, коли такі бджоли нападали на інших комах та на людей, зафіксовані навіть летальні випадки. Повернення бджіл до природних умов їхнього існування є складним і дискусійним питанням. Через наслідки розорюваності земель, в тому числі й на потреби тваринництва, та масової вирубки лісів, бджолам стає все складніше шукати собі домівку — в дикій природі бджоли селяться у дуплах дерев. Рішенням може стати відмова від практик експлуатації на пасіках бджіл заради прибутку та робота над їхнім розплідненням з наближенням умов життя до природних. ЯК ВРЯТУВАТИ БДЖІЛ? Зважаючи на жорстокість та неетичність бджільництва, важливо протистояти цим експлуатаційним практикам, уникаючи не тільки меду, а й інших продуктів індустрії, включаючи віск, стільники, бджолиний пилок, маточне молочко та прополіс. А щоб підтримати диких бджіл і хоч трохи запобігти їх вимиранню, ти можеш висадити квітки, які вони полюбляють: айстри, хризантеми, бегонії, петунії тощо. У виборі рослин можна керуватись тим, що бджоли надають перевагу рослинам з сильним ароматом та яскравих кольорів, окрім червоного — улюбленого кольору метеликів. У рецептах мед дуже легко замінити: прикладами низькокалорійних підсолоджувачів є стевія, сукралоза або еритритол; щоб замінити мед у рецепті, в якому потрібна в’язкість, візьми сироп з агави, топінамбура, кленовий, фініковий чи звичайний цукровий; якщо ви хочете отримати поживні речовини з квіток — спробуйте кульбабовий саморобний мед або просто вживайте квіткові чаї. Ставайте веганами та веганками заради усіх тварин, навіть таких крихітних як бджоли — страждання кожної живої істоти рівні, але в наших силах їх мінімізувати. А щоб шлях до веганства був простим, записуйся на 7-денний безплатний курс «Веган-експрес», де ти дізнаєшся більше про філософію веганства, знайдеш відповіді з чого роблять ті чи інші продукти та отримаєш практичні поради, як змінити життя тварин на краще.

У всьому світі щороку офіційно вбивають понад 74 млрд наземних сільськогосподарських тварин і трильйони водних тварин, з яких майже 71 млрд — це кури та понад 1 млрд — свині. І це число, на жаль, лише зростає. Наприклад, в Україні споживання курятини протягом всього 21 століття збільшилося на 528% у порівнянні з показниками 2000 року. Ми вже не раз зазначали, що основна причина, чому веган_ки не їдять мʼясо — етика. Адже споживаючи продукти тваринного походження люди підтримують вбивство. Однак часто заперечують це. Уявімо, що кілер_ка застрелив_ла людину. Ми ж не перестанемо вважати замовника_цю цього вбивства учасником_цею злочину, хай навіть він або вона самого пострілу не робив_ла. Щоб знайти відповідь на питання: «Чи існують гуманні способи вбивства тварин?», розберімося, що взагалі вважають «гуманним». Багато хто вважає «гуманним» забій тварини, який не завдає їй болю, стресу, страху чи страждань. Віряни подекуди переконані, що вбивство за ритуальними правилами (наприклад, кошерний шхита забій у юдеїв_ок чи халяльний забіха забій у мусульман_ок) якраз не призводить до страждань. Він полягає у швидкому перерізанні життєво важливих артерій, коли тварини «безболісно» стікають кров’ю (тварина інколи може бути оглушена до забою). Чи назвали б ми цей процес «гуманним», якби йшлося про життя людей? Чи можна взагалі собі уявити «гуманний» метод вбити того, хто не хоче помирати? В останні роки у тваринництві з’явились нові методи забою тварин, часто можна зіткнутись з поглядом, що начебто вони не призводять до страждань. Однак чи дійсно можливо забрати життя без болю та страждань? Про це піде мова далі. У цій статті ми описуємо методи вбивства та страждання тварин під час них, тому деякі моменти тобі може бути важко читати. Але ми просимо зробити це і поширити матеріал серед знайомих невеганів_ок. Якщо тебе цікавлять причини стати веганом чи веганкою радимо прочитати статтю про це у нашому блозі. МЕТОДИ ВБИВСТВА ТВАРИН Існують такі методи вбивства тварин та свійських птахів: Отруєння газом. Метод, який дозволяє тримати у газовій камері одночасно декілька десятків особин. В останні хвилини життя тварини задихаються, відчувають страх та сильний біль. Окрім цього, не всі особини помирають одразу. Деякі з них потрапляють на етап знекровлення ще живими. Електрична ванна. Живих птахів підвішують за ноги в металеві кайдани на конвеєрну стрічку. Вона рухається до ванни з водою, яка знаходиться під напругою. Коли голова свійської птиці торкається води, струм проходить крізь тіло та оглушує її. На наступному етапі оглушену курку, качку, гуску або індичку чекає механічний ніж, який перерізає шию. Однак цей метод не надійний: деякі птахи не торкаються води та, відповідно, не отримують оглушення. Тому різак може лише поранити шию або взагалі її не зачепити. Це призводить до того, що птиця потрапляє в резервуар для ошпарювання частково або повністю свідомою. Електричні щипці. Великі щипці з електродами розміщують на голові тварини та пускають через них струм. Він одночасно проходить через мозок та серце, щоб спричинити зупинку серця. Однак цей метод має ряд значних недоліків. Оглушення триває лише 20-40 секунд, тому час між ним та безпосереднім вбивством має бути дуже коротким. Також розряд струму може бути занадто слабким або щипці розташують неправильно. У такому випадку тварина може пручатися та відчувати увесь біль від шматування її тіла. Пістолет. Тварину оглушують спеціальною кулею, яка має потрапити прямо в мозок чи шийний хребець, в залежності від виду особини. Також використовують пістолет із висувним стеком по якому проходить струм і вражає нервову систему. Однак для того, щоб влучно поцілити пістолетом у тварину її необхідно міцно тримати та мати великий досвід забою. Саме тому часто недосвідчені робітники_ці бійні промахуються, чим спричиняють тваринам додаткові страждання. Описані вище методи найчастіше зустрічаються на великих скотобійнях, проте на маленьких виробництвах все не набагато краще, а іноді навіть гірше. Адже часто тварин забивають без оглушення, використовують величезний молот, яким трощать череп або проштрикують ножем і залишають стікати кровʼю. Якщо ти морально готовий_а до більш глибоко занурення в тему — пропонуємо подивитися фільми про жорстокість тваринництва та експлуатацію тварин з нашої добірки. Після їх перегляду в оточені все рідше звучить фраза чи важко відмовитися від мʼяса. ВБИВСТВО ТВАРИН. ЗАРАДИ ЧОГО? Страждання тварин і птахів на фермах не обмежуються лише моментом забою. Вони перебувають у постійному стресі та неприродних для себе умовах упродовж всього життя. Курки живуть у тісних клітках, де не можуть навіть розправити крила, свиням виривають ікла та обрізають хвости без знеболювального, а в корів забирають дітей зазвичай одразу після народження заради телятини. Все це та багато іншого сильно травмує психіку тварин і змінює їхню природну поведінку. І різні методи забою не полегшують страждання, як дехто вважає, а лише додають нових. Тим паче, що людині не потрібно вбивати тварин заради мʼяса, адже у світі існує безліч рослинних альтернатив. До речі, про головні причини відмови від мʼяса ми вже розповідали у блозі, якщо ти не читав_ла, швидше переходь за посиланням. Для забою свиней використовують оглушення газом, однак, як ми зазначали вище, цей метод неефективний. Не всі особини одночасно непритомніють, тому часто тварини залишаються у свідомості, коли їх починають шматувати, та відчувають нестерпний біль до останньої хвилини життя. Європейське управління з безпеки харчових продуктів визнало, що цей метод викликає біль, страх і респіраторні розлади у свиней, тому його варто заборонити. Ще гірше, коли свиней проштрикують ножем, навіть не оглушивши, як це було, наприклад, на бангкокській фермі. Там у 2019 році представники «Open Cages UK» відзняли жахливі кадри того, як вбивають свиней на мʼясо. Відео дуже жорстоке, але його потрібно подивитися, щоб краще розуміти, що відчувають і бачать тварини на більшості скотобоєнь у світі, а також усвідомити як саме «свинина» потрапляє до тебе на стіл. Якщо ти готовий_а — переходь за посиланням (на 6 хв 29 с показують момент забою). Працівники ферм штовхали свиней ногами або били тварин шокерами, щоб ті зайшли у вантажівку. На самій бійні тварин різали прямо на очах інших особин без жодного оглушення. Вони помирали від порізів повільно, перебуваючи при тямі. Великих копитних зазвичай «оглушують» спеціальним пістолетом, про який вже згадували вище. Тварину заганяють в металеву коробку, де працівник бійні стріляє їй у голову поміж очі, щоб потрапити у мозок. Після цього тіло прикріплюють за ногу до конвеєра, де його знекровлять. Корова помирає від втрати крові ще до того, як відновиться від оглушення, але це в кращому випадку. У гіршому — тварина приходить до тями й страждає від сильного болю у тілі та голові до самого моменту смерті. До речі, про причини відмовитися від молока ми писали раніше. ВБИВСТВО ЗАРАДИ ХУТРА, ПІР'Я ТА ШКІРИ Коли ми бачимо одяг з написом «з натуральної вовни/шовку/шкіри тощо», то не ототожнюємо це з «процесом його виробництва», який відрізняється не меншою жорстокістю, аніж мʼясна індустрія. Людині не потрібно вбивати тварин заради шкіри та хутра, адже у сучасному світі це не єдиний спосіб зігрітися. Один з улюблених матеріалів невеганів_нок для теплих і мʼяких светрів — вовна. Однак мало хто знає, якою ціною індустрія її отримує. Вівці страждають впродовж всього життя від жорстоких методів стрижки, а потім — помирають у муках. Для їх забою використовують пістолет або електричні щипці. Особливо жорстоким є вбивство хутрових звірів. Для того, щоб не пошкодити «дорогоцінний матеріал» тварин вбивають струмом або газом. Лисицям просовують у рот та анальний отвір металеві стрижні, через які пускають струм. Щоб паралізувати тварину використовують ін’єкції, після яких тварини не можуть рухатися, але продовжують бачити, чути та найголовніше — відчувати біль. Не менше звірі страждають і від общипування. Адже для отримання пірʼя або, наприклад, ангорської вовни матеріал вручну виривають з живих істот. В одному з розслідувань PETA активісти показали, як здирають шкіру зі ще живих пітонів для всесвітньовідомого бренду Louis Vuitton. Також зазначимо, що тварин не лише вирощують в жахливих умовах на фермах, а ще й відловлюють капканами, які металевими «зубами» травмують лапи, хвости та інші частини тіла. Протягом декількох днів безвинна тварина може знаходитися у капкані без їжі, води та з переламаними кістками. ВИЛОВ РИБИ ТА ІНШИХ ВОДНИХ ТВАРИН Щороку люди виловлюють майже 170 млн тонн, так званих, «морепродуктів». Через несхожість нам важко усвідомити рівень жорстокості, яку людина завдає рибам та молюскам. Однак він надзвичайно високий, адже ми дозволяємо собі варити раків живими, викладати рибу, що дихає на прилавки або заморожувати її у морозильних камерах. Під час вилову риби у риболовних сітках часто травмуються дельфіни, черепахи та акули. Серед основних методів вбивства водних тварин виділяють: Живе охолодження — рибу дістають із води й одразу кидають на лід. Там вона замерзає, задихається та довго страждає, тому таку практику визнали негуманною. Газування — введення риби практично в наркоз через насичене вуглекислим газом середовище. Риба при цьому відчуває сильний стрес і намагається врятуватись. Оглушення ударом — рибу б’ють важким предметом по голові або її тілом об стіну чи підлогу, допоки її життєво важливі органи, в першу чергу, мозок не перестане працювати. Електроудар — електричний струм пропускають через воду, щоб викликати подібність до епілептичного припадку у риби. Смерть часто наступає через зупинку серця. Ікедзіме — японський метод вбивства за допомогою шипа, який вводять у мозок. Дуже важко одразу потрапити у правильне місце, тому риби часто страждають від жахливого болю до самої смерті. Асоціація гуманних забоїв вважає, що риба має знаходитися за межами води лише протягом 15 секунд до оглушення. Але, найчастіше, морські та річкові жителі помирають довгою і болісною смертю. Довгий час вчені вважали, що риба не відчуває болю, але сучасні дослідження довели протилежне. ЧИ ІСНУЮТЬ ГУМАННІ СПОСОБИ ВБИВСТВА? Хоча у кожного з нас може бути власне визначення «гуманності», але від нього точно не мають страждати інші істоти. Люди вбивають, калічать, мучать таких самих жителів планети, що як і ми здатні відчувати. Все це робиться лише для задоволення власних примх. Лицемірно заявляти про любов до одних тварин, водночас оплачуючи їхнє вбивство. Жодна норка, лисиця, корова або рак не мають помирати болісною смертю для нашого з тобою смакового чи естетичного задоволення. Тому вважати хоча б якийсь спосіб забою «гуманним» ми не можемо. Однак ми точно можемо разом зупинити та зменшити страждання птахів, інших наземних чи водних тварин. Якщо тобі цікаво як це зробити — реєструйся на безплатний курс «Веган-експрес» від «Кожної тварини». Там ми детально розбираємо, чому варто стати веганом. Адже кожен з нас може зробити внесок у добробут та свободу тварин, просто відмовившись від продуктів тваринного походження.

В умовах великої війни нас часто залякують використанням ядерної чи інших видів зброї. Коли є радіаційна, хімічна чи біологічна загроза — ти не маєш нехтувати заходами з власної безпеки, а тим паче — безпеки твоїх тварин-компаньйонів. Ми поспілкувалися із зоопсихологинею та інструкторкою з дресування Оксаною Галан та лікарями-ветеринарами, які розказали нам про основні правила поведінки опікунів і опікунок під час надзвичайних ситуацій. Далі ділимося з тобою важливими порадами. ЯК ВРЯТУВАТИ ТВАРИНУ ПІД ЧАС РАДІАЦІЙНОЇ АТАКИ? Ось основні дії, які необхідно виконати у разі сигналу радіаційної небезпеки. Одразу зайди в укриття: Підійде будь-яка НАЙБЛИЖЧА закрита будівля, де можна щільно зачинити вікна та двері; За наявності закритого підвалу та/чи бомбосховища, краще ним скористатися; Транспорт НЕ є безпечним місцем укриття, адже дуже погано захищає від радіаційного випромінювання; Забери з собою домашніх тварин. Пам’ятай: найближчі 24 години на вулиці та в незахищених будівлях є найбільш небезпечними; Рекомендовано відійти від зовнішніх стін та дверей; Якщо можливо, вимкни вентилятори, кондиціонери та опалювальні прилади з примусовою подачею повітря, які надходять ззовні. Закрий камінні заслінки; Проведи знезараження: Зніми одяг, в якому ти був_ла на вулиці; Ретельно помий тварину під душем з використанням шампуню чи мила; Під час миття вдягни водонепроникні рукавиці та захисти органи дихання (респіратор, медична маска, за відсутності — закрий органи дихання тканиною); Уникай порізів та подряпин (як себе, так і тварини) для зменшення проникнення радіоактивних часточок всередину; За наявності ран, порізів та подряпин, оброби антисептиком їх краї. Закрий рани та подряпини пластирем чи будь-яким водонепроникним матеріалом під час змивання радіоактивного матеріалу з шерсті та шкіри тварини; Вимий руки й вмий лице після того, як помили тварин. Їжа для тварин: Повністю радіоактивно безпечною є лише їжа, що була закрита (в консервах, пляшках, коробках, зіп-пакетах) Перед відкриттям контейнера з кормом — протри його вологою серветкою чи чистим рушником; також протри миски й килимки для тварин; Помісти використані серветки чи рушник у поліетиленовий пакет або інший контейнер, який закривається. Помісти пакет у недоступне для інших місце. Вода: Використовуй для пиття ТІЛЬКИ бутельовану воду; Важливо: водопровідна вода може бути радіоактивно зараженою, тому її пиття заборонено до надання офіційного дозволу з боку державних органів влади. Водночас цю воду можна використовувати для знезараження шкіри, адже концентрація радіоактивних речовин там невисока; Вода, яка на момент викиду радіації була в бойлері чи туалетному бачку, є чистою від радіоактивних речовин; Кип’ятіння води НЕ знижує її забруднення радіонуклідами! Організуй туалет для домашніх тварин вдома: У перші 24 години після викиду радіації та до отримання офіційного дозволу від органів державної влади, утримайся від виходу на вулицю разом з тваринами або без них. Це може призвести до зараження радіоактивними речовинами. Тому необхідно організувати туалет для тварин всередині будівлі. В якості матеріалу для абсорбції виділень використай наповнювач для туалету (якщо такий вже є в будівлі на момент викиду радіації) або папір, такий як газети або книги. Фізіологічні виділення тварин, які були піддані радіоактивному випромінюванню, можуть містити радіоактивні речовини. Тому після сечовиділення та/або дефекації тварини, якомога швидше заміни матеріал абсорбції, використовуючи рукавички та захищаючи органи дихання. Рукавички та використаний матеріал для абсорбції поклади у поліетиленовий пакет або інший герметичний контейнер. Потім пакет або контейнер збережи у місці, недоступному для інших, подалі від людей та тварин. Чи можна давати тваринам йод? Попри історію катастроф на АЕС в Чорнобилі (1986) та «Фукусімі-1» (2011) в Японії, і наявності рекомендацій приймання йоду для людей, досі немає жодних міжнародних протоколів щодо йодопрофілактики домашніх тварин. Проте, враховуючи наукові дані, просимо тебе ознайомитися з наступними фактами: Калію йодид може зменшити вплив радіації ЛИШЕ на щитоподібну залозу. Даний препарат не здатний зменшити радіоактивний вплив на інші органи; Калію йодид НЕ ДАЄ 100% захисту від радіоактивного йоду; Найбільший ефект калію йодид має при його вживанні ДО моменту радіоактивного надходження радіоактивної хмари, чи протягом короткого часу після (протягом 4-х годин); Радіація має найбільш серйозний вплив на молодих тварин, що перебувають в стадії активного росту; Калію йодид може призводити до побічних ефектів, таких як алергічні реакції, блювота, діарея, втрата апетиту, ураження серця. У високих дозах, даний препарат може спричинити смерть; Повторне приймання калію йодиду через 24 години можливий ЛИШЕ після офіційної заяви органів влади. За рекомендації прийняти повторну дозу йоду людям від органів влади, можна повторити введення тварині. Отже, спираючись на результати досліджень, можна надати наступні рекомендації використання Калію йодиду для домашніх тварин, якщо: Є офіційне оповіщення від органів влади щодо йодопрофілактики у людей (за можливості отримати таке сповіщення); Тварина перебувала чи перебуває в зоні впливу радіації; З моменту надходження радіоактивної хмари пройшло не більше 4-х годин; Вік тварин становить: для собак дрібних та середніх порід, а також котів — до 10 років; для собак великих та гігантських порід — до 7 років. Дозування йодиду калію (стандартна таблетка 250 мг, не мкг!): Собаки великих порід: ½ — 1 табл. на добу; Собаки середніх порід: ¼ — ½ табл. на добу; Коти та собаки малих порід: ⅛ — ¼ табл. на добу. ❗️ВАЖЛИВО❗️ Використання спиртового розчину йоду чи розчину Люголя не рекомендоване, це можна розглядати лише як вимушений екстрений захід за відсутності альтернатив. Варто завчасно потурбуватись про таблетки йоду. Враховуючи значні побічні ефекти, НЕ рекомендується профілактичне приймання препаратів йоду в разі лише вірогідності радіаційної загрози. Якщо у тварини є опіки, нудота чи почалася блювота незабаром після впливу радіації, постарайся доправити улюбленця до ветеринарної клініки як тільки стане безпечно залишати будівлю. Це може бути ознаками розвитку променевої хвороби. Тримай дану рекомендацію у швидкому доступі. ЯК ВРЯТУВАТИ ТВАРИНУ ПІД ЧАС ХІМІЧНОЇ ЗАГРОЗИ? Які превентивні дії можна вчинити, аби тварина не постраждала від хімічної зброї? Найкращий спосіб превентивних дій, звичайно, це уникнення контакту з хімічними реагентами. Найчастіше як хімічну зброю використовують 2 типи сполук: ті, які діють при вдиханні речовин (хлор, зарин) та ті, що уражають при контакті зі шкірою (фосфорні снаряди). Важливим є те, що попередження щодо зараження території хімічною зброєю, зазвичай, запізнюються. Причина в тому, що сучасні речовини, які застосовуються при хімічній зброї, в більшості своїй не мають кольору. Крім того, ракети та снаряди, які несуть в собі заряд з хімічними речовинами ззовні жодним чином не відрізняються від фугасних снарядів. Тому до першого вибуху та моменту початку дії цих речовин на живі організми в зоні вибуху, ні цивільні, ні військові, ні команди ДСНС не будуть повідомлені щодо атаки хімічною зброєю. Саме тому, найкраще, що можна зробити для захисту від хімічної зброї – уникати потенційних місць ураження нею. В разі повідомлення ДСНС про потенційну атаку хімічною зброєю, населення буде повідомлене звуковим сигналом (класично: один короткий, один довгий гудок). В цьому разі найгірший варіант — це залишатися на відкритому повітрі. Необхідно забрати тварин в закрите приміщення (будинки, метро, спеціалізовані бомбосховища). Більшість отруйних речовин для хімічної зброї важчі за повітря, тому «стеляться» ближче до землі. Тому, у випадку використання багатоповерхівки як сховища, варто віддати перевагу квартирам на вищих поверхах з металопластиковими вікнами. Обов’язково вимкнути кондиціонери та примусову приточну вентиляцію, зачинити стулки каміна. Ввімкнути засоби зв’язку та слухати повідомлення ДСНС. У випадку атак леткими отруйними речовинами, наприклад, на основі хлору, варто діяти протилежним чином: ховатись у підвалах з доступом до повітря. Тривожні сигнали, за якими можна самому_мій запідозрити використання ворогом хімічної зброї: порівняно невелика руйнівна сила снарядів; загибель дрібних тварин та птахів навколо; наявність у тварин чи людей наступних симптомів: звуження зіниць, дрижання м’язів, сльозо- та слинотеча, зомлівання, судоми, опіки. При необхідності евакуації: Захисти свої слизові оболонки (окуляри та зволожена розчином ватно-марлева пов’язка соди (2% р-н; 1 чайна ложка на 1 стакан води), окуляри та респіратор, протигаз) та шкіру (цупкий одяг); Вдягни попону/ковдру/одяг на тварину (за можливості); Захист дихальних шляхів: для собак потенційно можна вкласти до намордника ватно-марлеву пов’язку, змочену содою і зафіксувати; для котів це неможливо. Тому найкраще переноску обернути двома-трьома шарами марлі чи тканини, змоченої розчином соди. Що робити, якщо люди перебували у момент вибуху на вулиці з твариною? Яку першу допомогу можна надати тварині? Сховайся з твариною в безпечному місці; Бажано взяти місткість з водою та за межами приміщення (біля будинку, на поверсі біля квартири) полити водою тварину; Зніми з себе верхній одяг та залиши його поза межами будівлі; В приміщенні ретельно вимий тварину під душем; Ретельно вимий свої руки та ділянки шкіри, що були не захищені одягом; Враховуючи великий спектр можливих отруйних речовин та наявність до них лише специфічних антидотів, профілактичне введення окремих препаратів не рекомендовано до офіційних даних від місцевих органів влади та/чи ДСНС; Бажано мати кілька ампул атропіну та шприци на 2 мл в домашній аптечці. Використовуй їх ЛИШЕ після повідомлення від органів влади та/чи повідомлень від ветеринарних лікарів. Атропін, в окремих випадках, в т.ч. і при його безконтрольному використанні може призвести до летальних наслідків. ЯК ВРЯТУВАТИ ТВАРИНУ ВІД БІОЛОГІЧНОЇ ЗБРОЇ? Чи є ризик зараження тварини вірусами в разі застосування біологічної зброї? Біологічна зброя розроблялася для ураження переважно людей, меншою мірою — продуктивних тварин та рослин. Враховуючи міжнародну заборону на біологічну зброю, звісно, доступної інформації щодо її минулого використання та протоколів лікування, практично немає. Варто зазначити, що на відміну від хімічної зброї, збудники захворювань (зокрема віруси) часто є видоспецифічними. Це означає, що, наприклад, збудник сибірської виразки, який був зафіксований як приклад застосування як біологічної зброї, уражає людей, продуктивних тварин, проте не вражає собак та котів. Тому, можемо сформувати основні тези щодо дії біологічної зброї на тварин: Більшість збудників, що використовувалися в історії, як біологічної зброї, вражали лише продуктивних тварин; Попри те, що собаки і коти рідко можуть уражатися тими самими збудниками хвороб, що і люди, варто пам’ятати, що тварини, не хворіючи, можуть бути переносниками збудників на шерсті та шкірі й становити загрозу для людей та продуктивних тварин; Найкращий вид захисту, як і при хімічній зброї — уникнути осередку ураження; За повідомлення від ДСНС та/чи місцевих органів влади про ризик ураження біологічною зброєю, порядок дій як і при хімічній; Рекомендованих препаратів для лікування наслідків ураження біологічною зброєю, які б могли бути в домашній аптечці, немає (через велике різноманіття збудників та їх типів). Чи можна якось підтримати імунітет тварини? Є загальноприйняті правила покращення імунного захисту для тварин: правильний та достатній раціон, а також активний моціон (гуляння, активні ігри), вологі прибирання, провітрювання приміщень, профілактика ожиріння, регулярні check-up стану здоров’я (хоча б раз на рік), обробка від екто- та ендопаразитів, а також регулярна вакцинація. Жодні препарати у світі, які себе позиціонують на ринку, як «стимулятори імунітету для профілактики» не мають доказової бази ефективності, тому в найкращому випадку є недієвими, в гіршому — можуть самі викликати імунні розлади (в т.ч. алергічні реакції). Позаяк вартість цих препаратів досить висока, а жодних доказів ефективності та безпечності немає, краще зберегти кошти сімейного бюджету чи направити їх на купівлю якісних кормів, препаратів від паразитів та вакцинацію для своїх домашніх улюбленців. Чи навіть на іграшку, якщо вона буде стимулювати збільшення активності та профілактику ожиріння. Отож, залишайся в безпеці, не ігноруй сигнали повітряної тривоги, завжди тримай під рукою «тривожну валізку» для себе та тварини, а також сумку-переноску для свого улюбленця. Завчасно підготуй медикаменти для хвостатого, описані вище. Збережи в телефон, а краще — надрукуй ці поради й скористайся ними, у випадку необхідності. Ми дуже сподіваємося, що ці знання не знадобляться тобі в реальному житті, але попереджений_а — означає озброєний_а. Реєструйся на безплатний курс «Веган-експрес» та дізнавайся більше інформації про домашніх і безпритульних тварин та їх добробут.

Тільки но економіка і бізнес трохи опритомніли після початку пандемії COVID-19, як розпочалось повномасштабне вторгнення росії. І це просто дивовижно, як кожен займаючись своєю справою, та підтримуючи один одну, допомагає Україні встояти в цій боротьбі і якнайшвидше наблизитись до перемоги. Сьогодні кожен_на може безпосередньо підтримати ЗСУ донатами, або підтримати круті київські заклади, які не закривали свої двері й продовжують працювати, підтримуючи нашу економіку. Ми зібрали деякі з наших улюблених веганських закладів, які можна відвідати в Києві та насолодитись не тільки смачними стравами, а й затишною атмосферою. SEREDA VEGAN POINT ВЕГАН вул. Нижній Вал, 39 Плануєш вечірку, або може хочеш просто влаштувати собі ситуативне свято? «Sereda» — це просто скарб для ласун_ок: точка з веганськими тортиками та тістечками, які настільки ж смачні, наскільки естетично прекрасні. Чого тільки вартує «Торт Блю», що просто приворожує своїм небесно блакитним кольором. А ще «Sereda» перша в Україні запустила виготовлення та продаж веганських еклерів. Тож не зволікай і ходімо по еклеру. Подивитись меню або замовити смаколик можна от тут. ШОШО Vegan ВЕГАН вул. Верхній Вал, 16; вул. Васильківська, 1; вул. Антоновича, 47/12; вул. Бульварно-Кудрявська, 24З Стріт-фуд може бути смачним, корисним і веганським, якщо мова йде про «ШОШО Vegan». В меню ти знайдеш бургери та буріто, салати, десерти та лимонад без цукру. Неймовірно, та в меню є навіть веганські пельмені та WOK-локшина з тушкованими овочами й веганським м’ясом. Тож, якщо ти працюєш в офісі й забув_ла взяти з собою обід — дивись де найближчий «ШОШО Vegan» та замовляй бізнес-ланч. У «ШОШО Vegan» є свій мобільний додаток, який можна завантажити в Google App Store. У ньому можна переглянути меню, зробити замовлення онлайн і навіть накопичувати бали та отримати кешбек. В12 CANDYBAR ВЕГАН вул. Межигірській, 24 (код дверей — 38) Секретне місце на Межигірській 24 — веганське кафе «B12». Сюди потрібно потрапити всім любител_кам солоденького, бо спеціалізується заклад на приготуванні веганських солодощів. Дуже крутий інтер’єр у стилі «лофт» з атмосферними кріслами, дерев’яними шухлядками, де затишно вмостились горщики з рослинами й книги, приємним освітленням — все, щоб відчувати себе як вдома. Та не лише за солоденьким можна прийти до «B12». У меню ти знайдеш смачну веганську піцу, бургери та навіть молочний коктейль з рослинного молока. Коли дійдеш до потрібної адреси та побачиш сірі двері — набирай код 38 і потрапиш у королівство смаколиків. А найголовніша цікавинка — будь-які ласощі, які виготовляють кондитери «B12», не містять білого цукру. Zefirium Vegan ВЕГАН Доставляння поштою Це не заклад, проте, це ж веганський зефір! «Zefirium» — український бренд, який виготовляє популярний вид солодощів з аквафаби (відвару з бобових) та пропонує цілих 9 смаків на вибір. Або можна просто взяти асорті набір і спробувати їх всі. Обов’язково скуштуй смак Chocolate-banana — після нього світ ласощів заграє новими фарбами. Заснувала бренд Ліза Поліщук, саме вона знайшла не просто альтернативу традиційному смаколику, а створила щось зовсім нове і більш вишукане. Вона вклала в цей експеримент серце і душу, витративши три місяці та всі ресурси, щоб знайти ідеальний рецепт рослинного зефіру. Детальніше прочитати про історію Лізи можна тут, а замовити ласощі ось тут. KORUSNI (раніше bez сахара) ВЕГАН вул. Патріарха Мстислава Скрипника 48-а Бренд korusni (раніше «Без Сахара») позиціює себе як бренд про любов. Любов до світу та себе, як частинки цього світу. Десерти від цього виробника — це маленькі дива. Наприклад, шоколад створений на основі керобу та сухого кокосового молока з додаванням різноманітних горішків. Побалувати себе і пригостити коханих солодощами без цукру, лактози й глютену, можна в магазині або замовивши на сайті. Якщо не знаєш з чого почати ласувати — є асорті набори, щоб ти обрав_ла найулюбленіший смак. ORANG+UTAN ВЕГЕТАРІАН вул. Січових Стрільців, 72; вул. Симона Петлюри, 16; вул. Житньоторзька, 4/16; вул. Князів Острозьких, 8 (KyivFoodMarket) Один з найпопулярніших сендвіч-барів Києва, який давно закохав у себе широку аудиторію. Тут тільки корисна їжа, швидко приготована з безпечних продуктів. На вибір є веганські та вегетаріанські страви, тож будь уважен_на, коли робиш замовлення. Лаконічний фірмовий дизайн з білої плиточки та багато живої рослинності задають чудову світлу атмосферу для спілкування, посмішок та естетичного задоволення. Не так давно «Orang+utan» з’явився ще й на Подолі. До речі, ви знали, що назва закладу походить від малайських слів і в перекладі означає «люди» та «ліс»? Назва чудово зображає філософію закладу — бути максимально натуральними та близькими до природи. Завітай та пригости себе або друзів смачненьким. Або замовляй на сайті УКРОП ВЕГЕТАРІАН вул. Раїси Окіпної, 2, готель «Турист» А що по лівому берегу Києва? Можемо запропонувати тобі зацінити вегетаріанське кафе «УКРОП», яке знаходиться на третьому поверсі готелю «Турист». Це команда кухарів, продавців і натхненних керівників Олени та Максима, що закохані у свою справу. Існує «УКРОП» вже 7 років, та на момент заснування воно не було вегетаріанським. Проте керівництво надихнулося ідеями харчування без м’яса, риби та яєць і з часом повністю змінило своє меню. Зараз, завітавши до кафе можна поласувати стейком з сейтану, різними варіаціями фалафеля, нутовими котлетками або веганськими зразами. Доступні ціни й самообслуговування, а як немає часу посидіти у самому кафе — замовляй заморожені напівфабрикати з собою і готуй вдома. Ознайомитись з меню можна тут. ІМБИР ВЕГЕТАРІАН Ст. м. «Олімпійська», вул. Жилянська, 7 В центрі міста можна завітати до літературного кафе «Імбир». Затишне світле кафе з м’якими кріслами, шухлядами повними книжок і неймовірно різноманітним меню. Майже всі страви готуються у двох варіантах — веганський і не веганський. Куштував_ла омлет без яєць? Якщо ще ні, то час відвідати кафе «Імбир». Оформлення і філософія закладу знайомлять ближче з ведичною культурою, про неї можна дізнатись із книжок, які знаходяться у закладі. Проте навіть якщо ведична культура, це не те що тебе цікавить — зацінити різноманіття веганських страв і спробувати щось новеньке must have. Переглянути меню можна тут. VERDE SALAT BAR НЕВЕГАН вул. Глибочицька, 40 Цей заклад відкрився зовсім нещодавно. Сім'я з Херсону, що мала в рідному місті заклади «Verde espresso bar» й «Verde salad bar», давно мріяла відкрити заклад і в Києві. Проте обставини за яких ця мрія здійснилась, жахливі. Молода пара була змушена закрити свої бізнеси в рідному Херсоні та почати все спочатку у столиці. Хоч меню не на 100% веганське, тут можна знайти кілька різновидів веганських паст з авокадо та шпинатом, салати, супи й веганські сирники. На десерт привертає увагу веганський «Наполеон» з манго і маракуєю чи веганські цукерки. Десерти готуються безпосередньо на ваших очах у кафе. Меню можна переглянути на їх сторінці в instagram. Якщо тобі подобаються ще якісь заклади з веганськими стравами, які не потрапили до цього списку — обов’язково поділись із нами! А для тих, хто полюбляє самостійно готувати різні смаколики, ось кілька цікавих рецептів, які можна реалізувати вдома. Хочеш дізнатись ще більше про те як правильно і безпечно для себе організувати харчування, де шукати веганські заклади в різних містах України — запрошуємо пройти наш безплатний курс «Веган-експрес». Підтримаймо разом український етичний бізнес, щоб наблизити нашу перемогу!

Два роки тому команда «Кожної Тварини» запустила проєкт про веганство для початківців «Веган-експрес». Тоді ми й не сподівалися на те, що за цей час він набуде такої популярності, зокрема, й серед української молоді. Наразі майже 8500 людей пройшли наш безплатний курс. Всі вони отримали інформацію, як стати веганом чи веганкою, та знайшли однодумців і підтримку в нашому чаті, де вони досі підіймають питання, які їх турбують. Ми зрозуміли, що робимо правильні та важливі речі завдяки відгукам від веганів і веганок. Але краще за нас розкажуть наші дії, які призвели до того, що сотні українців та українок, обрали життя без насилля над тваринами. Сьогодні ми зібрали для тебе п’ять історій дівчат, які стали веганками завдяки курсу «Веган-експрес». Вони розкажуть про свій особистий досвід веганства та надихнуть тебе змінити цей жорстокий та несправедливий світ на краще. Перша розповідь — про Рену. Вона, як і багато з нас, почала замислюватися над ненормальністю вбивства тварин ще в дитинстві. Але ховала питання, які виникали в її голові, далеко вглиб. Втім, одна зустріч та один клік змотивували її зробити перехід на веганство. Рена Inst @dakhoven Як і чому ти стала веганкою? Змалечку я постійно чула від рідних, що вживання м’яса є обов’язковим, а мед, яйця, молоко та інше — тварини дають для людей. Ще у шкільні роки я задумувалась: «Спеціально для людей? Це дивно». І, коли я була в селі у бабусі, бігла в дім, щоб не бачити вбивство курки. Але все ж харчування без продуктів тваринного походження я не уявляла. Життя почало змінюватись після знайомства в інстаграмі з @kostia_yuzviuk. Через пів року нашого спілкування він став веганом й активно публікував факти та різну інформацію на цю тему. Я почала цікавитись глибше, дізналась про те, що турбувало мене в дитинстві. Щодня знаходячи відповіді на питання, що хвилюють мене, я поступово змінювала спосіб свого життя. Останньою краплею став чудовий курс vgnxprs. Ось вже рік я веганка, бо я проти експлуатації істот. Що стало для тебе найбільшим плюсом веганства? А мінусом? Своїми діями я не стаю причетною до чиїхось страждань — вагомий плюс. Також перевага — відсутність дискомфорту після їжі. Вагомий недолік: поки що в нашій країні недостатньо лікарів_ок, які адекватно сприймають веганів_ок. Як веганство змінило твоє життя? Я стала значно екосвідомою та більш прискіпливою до поживності та користі їжі, яку вживаю. Як гадаєш, світ стане веганським? Людство має таку перспективу в майбутньому. Але, можливо, світ буде просто вимушений стати веганським через екологічне питання. Що ти можеш порадити невеган_кам? Головне усвідомити, що будь-яка тварина — це не маріонетка для людини, щоб робити з нею все, що забажаєш. Також не обов’язково обожнювати тварин, щоб бути веганом_кою, емпатії достатньо. Важливо зрозуміти основні проблеми, з якими бореться веганство, детально ознайомитись з особливостями харчування і бути відвертим до себе! Спроби Марії-Єсенії у підлітковому віці змінити свій раціон зазнавали невдачі через родину. Лише після отримання незалежності від батьків, вона перейшла на вегетаріанство. Коли в колі її спілкування почали з’являтися веган_ки, в неї з’явилися думки про веганство, але їй бракло інформації про те як стати веганкою та з чого почати. Тут став в пригоді «Веган-експрес». Марія-Єсенія Inst @yeseniia.teo Як і чому ти стала веганкою? З самого дитинства я любила тварин і життя зводило мене з ними дуже близько. Весь мій дитячий простір (мультфільми, казки, іграшки тощо) вчив мене, що вони друзі (а друзів не експлуатують і не їдять), і я мала дисонанс, оскільки розуміла походження їжі за столом. У підлітковому віці мала спроби перейти на вегетаріанство, але вони присікалися бабусею чи батьками. І тільки у 21 рік я змогла повністю свідомо та самодостатньо обрати «не їсти м’ясо та рибу», але знала, що колись перейду саме на веганство. Через пів року у моєму особистому просторі з’являється більше веганів_ок та інформації, а саме мені її не вистачало. Я не знала про кількість веганів_ок в Україні, не знала про пабліки, де перевіряють склад їжі «за тебе» і ти можеш купувати стільки різного веганського у звичайних супермаркетах. Я не знала відповіді на свої запитання, бо не могла їх навіть сформувати через відсутність інформації. У тому числі я натрапила на курс «Веган-експрес», який був одним з тих, хто доклав останні камінці у будування мого переходу. Я стала веганкою, бо я проти будь-якої експлуатації тварин і тому, що я не хочу підводити себе-маленьку, яка не розуміє, чому ми їмо друзів. Що стало для тебе найбільшим плюсом веганства? А мінусом? Найбільший плюс веганства — непричетність до страждань та гарне фізичне самопочуття. Найбільший мінус — відсутність у моєму житті тепер плівки для фотоапарата (активно шукаю та чекаю альтернативу). Як веганство змінило твоє життя? Веганство змінило життя тільки на краще. Я ліпше себе відчуваю, схудла. Рідні мене підтримують, а мама із задоволенням дивиться на мій досвід і також планує перейти на веганство. Як гадаєш, світ стане веганським? Світ обов’язково стане веганським, оскільки це розвиток. Наша еволюція веде нас до збільшення прав у тих, у кого їх недостатньо. Так само буде і з тваринами. Що ти можеш порадити невеган_кам? Невеган_кам хочу порадити уміти оточити себе об’єктивною інформацією. Не дивитись «показушні» або агресивні відео (що від одної, що від іншої сторони), а ось взаємоповажні діалоги чи просто цікаві факти — так. Знайте, вас підтримає набагато більше людей, ніж ви можете собі уявити! Варто тільки захотіти. Не вистачало знань про життя веганів та веганок і Чайці, хоча глибоко в душі вона завжди знала, що стане нею. І це сталося після 8 років вегетаріанства. Вона змогла наважитися на повне виключення тваринних продуктів зі свого життя щойно дізналася про те, якою жорстокою галуззю є тваринництво. Чайка Inst @plastic.dot_ua Як і чому ти стала веганкою? Я була вегетаріанкою з 16 років і загалом цей досвід зайняв майже 8 років. Тоді в мене було кілька інтернет-знайомств, які опосередковано змусили замислитися. Я така, що довго поглинаю інформацію, а потім різко видаю результат. Тож, у певний момент просто не змогла більше їсти м’язи тварин, і з того ж моменту знала, що колись стану веганкою. Тоді мені було мало підтримки, надзвичайно мало продуктів та особливо мало інформації. Цього року записалася на травневий курс «Vegan Express», бо подумала, що, можливо, він допоможе потроху з часом перейти. Тоді зайнятися ним не змогла через сімейні обставини, але у липні серйозно взялася. А потім, отримавши знання, пішла до супермаркету, зробила закупи та зрозуміла, що тепер я — веганка. Що стало для тебе найбільшим плюсом веганства? А мінусом? Найбільший плюс, напевно — те, що це мій особистий розвиток, яким я заразом впливаю на розвиток суспільства та навіть планети. Мені важливо бути корисною і я відчуваю, що навіть вибором кави на рослинному молоці щодня трішки допомагаю нам усім. Мінус — це не саме веганство, а ставлення до нього більшості. Але на фоні цього ще приємніше отримувати підтримку від окремих людей та виробників. Як веганство змінило твоє життя? Веганство сильно змінило моє життя! Від купи нових знань та зміни раціону, до чудової нової спільноти та знайомств у чатику «Веган-експрес». І впевнена, що це тільки початок. Як гадаєш, світ стане веганським? Світ має стати веганським. Я не можу заглянути у майбутнє, але просто зараз бачу, як він активно змінюється у цьому напрямку. Це той щоденний вибір, без якого можливо навіть не вижити планеті. І так, це настільки глобально. Це як сортування і перероблювання сміття або вибір локальних продуктів замість екзотичних — невеликі щоденні дії кожного та кожної, які можуть нас врятувати й вже рятують. Що ти можеш порадити невеган_кам? Найважливіше тут, як на мене — наважитися. На сприйняття нової інформації, в ідеалі відсторонене та об’єктивне. На конструктивний діалог із веган_ками (замість конфліктів та агресивного захисту своїх поглядів). На прийняття веган_ок як рівноцінних людей зі своїми історіями та знаннями. Та головне — на зміни. Я на власному досвіді переконалася, що веган_ки — доброзичливі люди, які можуть підтримати та не мають на меті одразу всіх переламати, щоб світ за один день відмовився від тваринних продуктів. Усі розуміють, що зміни — це, у першу чергу, процес. А те, чого (тепер вже) ми справді хочемо — щоб нас спокійно вислухали й розуміли, що ми такі самі люди, зі своїми потребами та поглядами, щоб нас підтримували чи, хоча б, не перешкоджали робити власний вибір. Світлана полюбляла смак морозива та сиру, вона не уявляла життя без м’яса та інших тваринних продуктів. Але зрозуміла, що це — справа звички, причому поганої, яку нав’язували суспільству протягом багатьох тисячоліть. Тож вона прийняла рішення думати своєю головою й обрала альтернативу знущанням з тварин — рослинне харчування. Світлана Inst @l.crazy.harmony Як і чому ти стала веганкою? З етичних причин. Не хочу, щоб хтось страждав через те, що мене змалку привчили, що я маю їсти мертвих тварин. Під час повномасштабної війни в Україні це стало для мене максимально зрозумілим питанням. Росіянам змалку вносять у голову пропаганду і вони живуть нею. Так, зараз вони думають, що це необхідне «маленьке зло» — вбивати українців задля їх умовної «безпеки». А до цього люди використовували рабів і вважали, що це ОК. І тут я зрозуміла! Це ж я! Мені кажуть їсти тварин норма — я їм, я не думаю, а просто роблю, що кажуть інші. Вирішила, що буду думати своєю головою і написала вам про допомогу, бо в мене була й інша проблема — я обожнюю смак м’яса, сир, морозиво, і раніше мої спроби відмовитись від цього були провальні. Саме ваша підтримка та рекомендації допомогли мені безболісно пройти етап відмови. Що стало для тебе найбільшим плюсом веганства? А мінусом? Плюс: гордість за те, що я можу приймати власні рішення і дотримуватись їх. Розуміння своєї свободи у виборі. Мінус: не можу сказати, що вони є. Існують деякі складнощі в тому, щоб вивчати нові рецепти, обирати в меню те, що я їм. Та я вважаю, що це справа звички й такі складнощі в мене були завжди, коли я починала робити щось нове. Тож, для мене немає мінусів. Як веганство змінило твоє життя? Зараз ніяк. Запитайте мене через рік, два, десять. Як гадаєш, світ стане веганським? Не знаю що буде завтра. Не можу говорити за інших людей. Проте, я точно знаю, що коли є альтернатива вбивству та знущанню — я хочу обирати альтернативу. Сподіваюся, світом буде правити любов та турбота один про одного. Сподіваюся на свідомість людей. Що ти можеш порадити невеган_кам? Не поспішайте. Вивчіть детально питання. Почитайте різні дослідження, ознайомтесь з різними точками зору. Не пускайте у своє інформаційне поле агресивних веганів та агресивних дотримувачів традиційного харчування. Взагалі фанатики — це не є «гуд». В жодній сфері життя. Зверніться до @vgnxprs, там вам допоможуть розібратись у питанні, не засуджуючи за те, на якому етапі ви зараз. Спробуйте відмежуватись від стереотипів — багато з них нам нав’язали з дитинства. Якщо ви вже на шляху змін, знайдіть тих, хто вже пройшов його. Вам не завадить підтримка. Головне — думайте своєю головою і не дозволяйте впливати на свою свідомість. Ви людина і маєте право приймати свої рішення. Це ваша головна перевага перед іншими формами життя. Ви людина. Ви вільна людина. Приймайте свої рішення. Не картайте себе за помилки, та ставайте кращою версією себе кожного дня. Досвід веганства навчив Данію більше цінувати себе і своє тіло. Вона переходила поступово, хоча останньою краплею став культовий фільм «Земляне», який часто радять вегани й веганки після питання: «Як перейти на веганство?» Більше тематичних фільмів можна подивитися за посиланням. Даная Inst @_dankls Як і чому ти стала веганкою? Веганкою стала після перегляду фільму «Земляни». До цього я відмовилась від косметики, яка тестується на тваринах, виробів зі шкіри, до хутра завжди ставилася негативно. А от веганкою стала лише після перегляду фільму — він занадто мене вразив, і я почала більше цікавитися цією темою, так і перейшла. Що стало для тебе найбільшим плюсом веганства? А мінусом? Найбільший плюс — загальне самовідчуття, мені тепер ніби легше жити, знаючи, що я нікого не їм. Мінус лише в тому, що забуваю пити B12. Як веганство змінило твоє життя? Я дізналася набагато більше рецептів, але з бобовими мені однаково тяжко. Також почала більше слідкувати за своїм здоров’ям та регулярно здавати аналізи, стала вживати менше алкоголю, не скажу, що я часто його пила, але тепер мені взагалі не хочеться, а ще в моєму житті з’явився спорт. Це все відбулося не одразу, я себе не примушувала, і веганство також не зовсім про це. Але коли стала веганкою, то почала більше цінувати себе та своє тіло. Як гадаєш, світ стане веганським? Якщо чесно, то навіть не знаю. Має пройти занадто багато часу, свідомість людей має змінитися, мені дуже складно уявити коли це відбудеться і чи станеться взагалі. Що ти можеш порадити невеган_кам? Я б порадила не ставитися категорично до веганства, а спробувати додати у свій раціон страви, у яких немає тваринних продуктів, розширити його, спробувати щось нове, більше заглибитися у тему веганства і зрозуміти чому це важливо. Страждають не лише тварини, а й ми також. Так чому б не зменшити негативний вплив на нас та середовище? Тому моя порада — вивчати більше інформації. А людям, які кажуть та пишуть під постами веганів_ок: «Ну я ж люблю м’ясо, мені важко відмовитись/ Нащо ви створюєте щось схоже на м’ясо, якщо любите тварин/ Мені більше м’яса дістанеться, раз веган_ки відмовляються/ я б зараз стейк з’їв» — я раджу сходити до психолога. Чому «Веган-Експрес»? Ці 5 історій — лише верхівка айсберга під назвою веганство (спойлер: не той, що потопив «Титанік»). Позаду — 89 наборів охочих дізнатися про індустрії, що тисячоліттями вбивають та експлуатують тварин та про те, як навчитися встановлювати причинно-наслідковий зв’язок між їжею і тим, як вона потрапляє до нас на тарілку. Попереду, сподіваємося, ще більше реєстрацій, і, відповідно — більше веганів і веганок та збережених життів наших друзів по планеті. Якщо ти ще вагаєшся, не розумієш хто такі ті веган_ки взагалі, не знаєш як вберегти довкілля та тварин, хочеш зробити користь для свого здоров’я та всіх, хто тебе оточує — переходь за посиланням та реєструйся на безплатний 7-денний курс «Веган-експрес». Можливо, саме ти станеш нашим наступним героєм чи героїнею!

Рано чи пізно в житті кожного вегана чи веганки настає «цей» момент — час, коли ми готові розказати про свій перехід на веганство своїм близьким чи родичам. Але часто така ситуація пов’язана з певними труднощами: дискомфортом, страхом непорозуміння чи неможливістю обґрунтувати причини свого етичного вибору. Кожен і кожна стикались з подібним, хтось більшою, а хтось меншою мірою. В цій статті ми хочемо допомогти тобі вибудувати правильну комунікацію з оточенням, а ще — розкажемо історії переходу на веганство веганів і веганок та дамо практичні поради як зберегти теплі стосунки з близькими. ЯК ПОЯСНИТИ БАТЬКАМ ЩО Я НЕ ХОЧУ ЇСТИ М'ЯСО? Насправді бути веганом чи веганкою не так складно, як здається на перший погляд. Проблеми здебільшого можуть виникати при спробі розповісти про це своєму оточенню. Це зовсім не означає, що вас неправильно зрозуміють або перестануть спілкуватися. Зазвичай, ми самі створюємо у своїй голові всі ці сценарії, готуючись до найгіршого. Отож, ти тепер веган чи веганка — що далі? Чи варто про це одразу розповідати близьким? Американська психологиня Мелані Джой у своїй книзі «Чому ми любимо собак, їмо свиней і носимо шкури корів» документує систему переконань, котру вона назвала карнізм, в рамках якої споживання певних видів м’яса вважається прийнятним та «етичним». Вона базується на правилі трьох «Н»: що їсти м'ясо — нормально, натурально та необхідно. Ця ідея укорінювалася в суспільстві роками, тож не варто очікувати, що близькі швидко зможуть перейняти твоє бачення жорстокості експлуатації та недопустимості споживання тварин. На все свій час. Ти можеш відчути себе «білою вороною» через веганство, адже твої погляди можуть сприйматися як дивні та малопоширені. Тож до цього треба бути морально готовим_вою. Кожен і кожна обирає сам_а для себе момент для відкриття своєї позиції, адже обставини можуть бути абсолютно різними. Якщо твоє спілкування з батьками чи близькими доволі доброзичливе, то варто спробувати. Адже не помітити, що ти відмовляєшся від певних продуктів та речей, особливо якщо ти живеш з близькими разом, доволі складно. Якщо при цьому ніяких питань до тебе не виникає або рідні налаштовані скептично — що ж, може, поки не час «рубати з плеча». Не треба намагатися розказати близьким все про веганство одразу — так ти можеш всіх налякати чи відвернути від себе. Інформацію варто дозувати, поступово вводячи рідних у курс справи. Ми розуміємо, що всередині тебе зараз кипить вулкан, але потрібно заспокоїтися і, за потреби, пояснити оточенню свою світоглядну позицію. Якщо тобі некомфортно їсти за одним столом з невеган_ками — відсядь, при цьому пояснивши причину своєї поведінки. Можливо, наступного разу колеги/колежанки чи друзі/подруги захочуть приєднатися до тебе або скуштувати веганські страви — візьми більше і пригости їх! Рецепти для вегана та веганки можна знайти у нашому «Веган-гіді». Ніхто інший, як самі вегани та веганки не зможуть тобі допомогти краще розібратися в собі та своїх стосунках з близькими. Ми поспілкувалися з тими, хто вже пройшов_ла цей шлях, відкрившись суспільству і найближчим людям. Як вони пережили момент «зізнання», який досвід отримали та що можуть порадити іншим — читай далі в матеріалі. ІСТОРІЇ ПЕРЕХОДУ НА ВЕГАНСТВО Дар’я, 23 роки, веганка майже 4 роки Коли наважився_лась розказати про свій вибір родичам/батькам? Як вони відреагували? Моя мати здогадалася, що я веганю раніше, аніж я їй про це сказала. Гадаю, мій брат теж. Приблизно рік я боялася говорити людям, що перейшла на веганство з етичних причин і моя мама мотивувала мене говорити про це відверто. Коли я у гостях відмовлялася від якоїсь страви, або говорила лікарці, що не вживаю тваринні продукти, мама говорила мені: «Просто скажи їм!». Ніякого особливого камінг-ауту не було і в наших стосунках нічого не змінилося. Чи прийняли вони твою позицію? Я з родини біологів, моя мати викладала на кафедрі екології, цікавилася пермакультурою та біодинамікою, тому мала друзів та знайомих сироїдів, веганів та вегетаріанців. Причин боятися за моє здоров'я чи щось іще в мами не було. Щодо інших родичів, гадаю, для них веганство виглядало як підлітковий максималізм, але ми ніколи не конфліктували на цю тему і, врешті, вони звикли. Через цукровий діабет мої харчові звички майже все життя відрізнялися від звичок моєї родини, тож іще одну зміну їм було прийняти не так важко, як деяким іншим родинам. Брат прямо казав мені, що вегани дивні, але все одно завжди підтримує мене, купує і готує мені веганську їжу, надсилає статті та жарти про веганство, іноді ходить зі мною у веган-заклади. Мама змінила своє ставлення до тварин, стала вживати більше рослинних продуктів і ми з нею обмінюємося рецептами. Що для тебе найскладніше у спілкуванні з близькими про веганство? Чого не вистачає (знань, порозуміння тощо) Як і у будь-якому спілкуванні, мені не вистачає навичок комунікації. Замість того, аби попросити прибрати зі стола рибу, чи купити щось веганське, я можу просто розплакатися і почати докоряти близьким трупами в їхніх тарілках. Важко прийняти те, що мої близькі знають, деколи навіть більше аніж я, правду про індустрії тваринництва та його вплив на навколишнє середовище, але, з різних причин, не змінюють свій спосіб життя. Я не можу розказати, як запліднюють корів для того, аби в них було молоко, або який парниковий потенціал у метану, або що в риб також є нервова система і вони відчувають біль і вразити їх цією інформацією. Саме це лишає гіркоту в спілкуванні — те, що люди все знають, але не готові змінюватися. Що б міг_ла порадити іншим веганам_кам в яких є проблеми з порозумінням з близькими? Не тисніть на своїх близьких, але і не соромтеся відстоювати свої особисті кордони. Негативний посил і залякування шкодою тваринних продуктів зазвичай не мотивує людей, а, у кращому випадку, викликає почуття провини. З часом люди звикнуть до того, що ви веган_ка. Смачні рослинні страви та веганські подарунки можуть показати близьким, що веганство це не сувора і нудна аскетична практика, а щось, що може приносити радість. У будь-якому разі, якщо виникає непорозуміння із близькими, то справа не у веганстві, а у самих стосунках, комунікації. Важливо вчитися будувати діалог і не вестися на маніпуляції, дати зрозуміти людям навколо, що повага до тварин не змінює вашої поваги до них. Софія, 18 років, веганка близько 3 років Коли наважився_лась розказати про свій вибір родичам/батькам? Як вони відреагували? Усі родичі відреагували по-різному. Найближчі родичі були не проти. Я не хотіла змушувати їх готувати для мене окремо, тому навчилася сама. Одна родичка казала мені, що якщо я не буду їсти м'ясо, то в мене буде цинга (виражена нестача вітаміну С) і повідпадають зуби. Деякі казали, що це лише тимчасове підліткове захоплення чи мода. Чи прийняли вони твою позицію? Більшість прийняли мою позицію нейтрально. Що для тебе найскладніше у спілкуванні з близькими про веганство? Чого не вистачає (знань, порозуміння тощо) Найскладніше із родичами, це пояснити, що твої наміри серйозні. Моє веганство довго не сприймали серйозно, навіть дарували мед і шкіряні сумки, або підмішували тваринні продукти у їжу. До літніх людей часто важко донести нову інформацію або точку зору. Що б міг_ла порадити іншим веганам_кам в яких є проблеми з порозумінням з близькими? Іншим веган_кам можу порадити чітко і вперто стояти на своїй позиції. Як би на вас не тиснули батьки та родичі. Тільки ви знаєте, що для вас головне і що правда. Ірина, 40 років, веганка 7,5 років Коли наважився_лась розказати про свій вибір родичам/батькам? Як вони відреагували? Жила в момент переходу з батьками та вони з самого початку знали про моє рішення і дуже мене підтримували, але казали що для них вже пізно щось змінювати. Рік потому лікарка перевела батька по стану здоров’я на рослинне харчування. Мама його підтримала і також перейшла. Вони подивились всі документальні фільми, які я порадила, і перейнялись етичною складовою. Мама навіть стояла у «Кубі Правди» (Ред.: вулична акція, на який демонструють кадри де вбивають та експлуатують тварин в різних індустріях) та ходила зі мною на марш за права тварин. Що для тебе найскладніше у спілкуванні з близькими про веганство? Чого не вистачає (знань, порозуміння тощо) Складнощі у мене з сестрою. Просто важко, коли рідна людина не розділяє твоїх поглядів. Ми зараз живемо разом і часто я не можу знаходитись на кухні через неприємні запахи. Ми розділили посуд, готуємо по черзі. З повагою ставимось одна до одної. Харчуємось також окремо. Що б міг_ла порадити іншим веганам_кам в яких є проблеми з порозумінням з близькими? Я б сказала, що ключ у щирому спілкуванні, без звинувачень та засудження. Неможливо людину силою змусити побачити те, що бачиш ти. Я смачно готую, пригощаю, домовляюсь, не ставлюсь зверхньо. Часто агресія йде через те що люди відчувають тиск. Я раджу пояснити свої відчуття, свій вибір, та все це без драми та з повагою до співрозмовника. Люди, які нас люблять, бажають нам щастя, і часто їх супротив йде саме звідти. А якщо не бажають і тиснуть, то тут вже треба працювати зі своїми кордонами. Безвихідних ситуацій не буває. Анна, 24 роки, веганка протягом місяця, до цього — вегетаріанка впродовж 8 років Коли наважився_лась розказати про свій вибір родичам/батькам? Як вони відреагували? Як про вегетаріанство, так і про веганство розповіла одразу. У 16 я жила з мамою і бабусею, і бабуся була дуже упередженою, важко сприймала загалом щось нове. У певний момент я зрозуміла, що не можу більше їсти м’ясо і повідомила про те, що я вегетаріанка. Мама сприйняла спокійно. Але від бабусі почалися скандали, наїзди, наприклад, з тим, що я так не буду отримувати достатньо речовин, скоро захворію, а лікувати мене доведеться їм. Згодом, протягом року, вона ніби змирилася з тим, що я дійсно не збираюся їсти м’ясо. Але підколи час від часу були завжди. А от на веганство я перейшла вже після того, як бабусі не стало і я натрапила на курс VeganExpress. Буквально усі близькі мене якщо не підтримали, то з повагою поставилися до мого рішення. Єдине що — хлопець переживав за моє здоров’я, але я після курсу змогла науково обґрунтувати, що навіть напевно буду здоровішою, адже за роки вегетаріанства не дуже слідкувала за тим, які речовини чим мені треба поповнювати. Що для тебе найскладніше у спілкуванні з близькими про веганство? Чого не вистачає (знань, порозуміння тощо) Найскладніше було саме з людським прийняттям і з конфліктом поколінь скажімо. Крім того, справді багатьом людям, навіть якщо вони приймають мою позицію, не вистачає знань з цієї теми, тож багато чого доводилося пояснювати. Мені здається, люди так звикли їсти м’ясо та решту продуктів тваринного походження, що навіть із простої цікавості не дізнаються нічого (або дуже мало, побіжно) про альтернативи. Тому до веган_ок виникає купа питань. Що б міг_ла порадити іншим веганам_кам в яких є проблеми з порозумінням з близькими? Іншим веган_кам могла б порадити те, що мені особисто допомагало. Щодо питань (які часом можуть видаватися, або й дійсно є безглуздими) — спокійно пояснювати все по фактах. Варто пам’ятати, що жодна людина не може знати все, і якщо вже у когось виникає цікавість, то варто дати можливість її задовольнити. Так можливо змінити і погляди. Якщо ж людина повністю відмовляється сприймати факти і приймати позицію — глянути на це з іншого боку і подумати про те, що можливо вам самим треба таку людину прийняти. Зрозуміти, що людина має право на свої погляди, а отже й упередження. І тоді немає сенсу такій людині щось доводити, активно сперечатися чи тим паче сваритися. Якщо вона/він буде намагатися довести свою правоту чи й дошкуляти, то дійсно просто абстрагуватися, відсторонитися від таких випадів. Вони не мають впливати на ваше життя й оскільки ви на їхню думку також не можете вплинути, то будь-який діалог не має сенсу, і у ваших силах його не розпалювати. Юрій, 28 років, веган 2,5 роки, майже 20 років був вегетаріанцем Коли наважився_лась розказати про свій вибір родичам/батькам? Як вони відреагували? Перед переходом на веганство я вже довго жив і харчувався самостійно, тому розуміння батьків для мене не мало значення. Колись давно мати нагадувала мені про важливість збалансованої дієти, і що я худ (ні), але ніякого тиску після того, як я почав жити самостійно, не було. А про остаточний перехід на рослинне харчування я навіть не сказав мамі, і ми на цю тему не спілкувалися, доки я не дізнався, що веганство насправді етична позиція. Що для тебе найскладніше у спілкуванні з близькими про веганство? Чого не вистачає (знань, порозуміння тощо) Я був шокований правдою з усіх індустрій, постійно цим діливсь у соціальних мережах і розпочинав запалі дискусії з усіма знайомими. Пам’ятаю, що з матір’ю у мене було три годинні розмови слухавкою, коли я намагався відкрити її очі на всі божевілля тваринництва. Це було надзвичайно виснажливо для нас обох, особливо, коли я сердився. Тобто тут питання скоріше в тому, як я прийняв позицію своєї матері, коли вона почала відрізнятися від моєї. Відповідь — я не зміг, і ми через це перестали спілкуватися на три місяці. Але потім я почав помічати, що вона стала готовою сприймати нову інформацію, шукати відповіді на запитання та експериментувати з продуктами. Я вже володів достатнім багажем знань про вплив різних продуктів на здоров’я, з якими було неможливо сперечатися. Водночас я відчував себе відмінно, перестав хворіти, ставив власні рекорди у спорті тощо. Мабуть, моє самопочуття відіграло найважливішу роль у ставленні моєї мами до мого вибору та веганства загалом. Що б міг_ла порадити іншим веганам_кам в яких є проблеми з порозумінням з близькими? Я розумію, що далеко не в усіх є така незалежність від батьків, як у мене. Проте, довіра у відносинах із ними наближатиме свободу вибору. На мою думку, таку довіру можна виростити в діалозі та компромісах. Якщо всі сумніви розв’язані, одразу видно, що ви підійшли до теми серйозно. Бажаю пам’ятати, заради кого ми зробили вибір стати веган_ками, і пишатися собою! ВЕГАФОБІЯ Часто веганська спільнота може стикатися з вегафобією — тобто дискримінацією людей з веганськими поглядами або комплексом поглядів і дій, спрямованих проти веганства. Зазвичай причиною таких дій є карнізм. Сюди можуть входити насмішки чи знущання, непрохані поради, вихваляння смаком тваринних продуктів і заперечення можливості життя без них у 21 столітті, інституціональна дискримінація (медицина, школа, дискримінація батьків веганів_ок, армія, теорії про приналежність до культу тощо). Найбридкіше — це знецінення веганської етики та страждань тварин. Як реагувати у таких ситуаціях та що відповідати на питання навіщо веганство взагалі? ЯК СПІЛКУВАТИСЬ З БЛИЗЬКИМИ ПРО ВЕГАНСТВО? Ми зібрали для тебе декілька порад, які допоможуть тобі зберігати спокій під час спілкування з невеган_ками та не зраджувати своїм принципам під тиском суспільного осуду. Також про це розповідала організаторка «Кожної Тварини» Тамара Х’юман в одному зі своїх відео. Поради Не «ведись» на жарти та тролінг; Зберігай спокій; Починай здалека: порадь подивитися фільм (Топ 5 фільмів, щоб стати веганом чи веганкою ми зібрали тут) або прочитати статтю на означену тему; Дай близьким трохи часу на роздуми та прийняття твоєї позиції; Не сварись, якщо не хочеш конфлікту; Думай про свою мотивацію; Шукай однодумців та приєднуйся до веганських спільнот. Ще більше рекомендацій та доступ до чату-підтримки ти знайдеш у нашому безоплатному курсі «Веган-експрес». Реєструйся та спілкуйся зі своїми однодумцями, бо разом ми зможемо протистояти усім проявам дискримінації й боротися за вільне життя тварин пліч-о-пліч!

Відмова від мʼяса для багатьох — найпростіший етап переходу на веганство чи вегетаріанство, адже продукт напряму асоціюється зі вбивством і жорстокістю. Однак більшість з нас виросли в сімʼях, де мʼясо вважається головною стравою святкового столу та «скарбницею» поживних речовин. Тому відсутність продукту в раціоні сприймають як тимчасову заморочку чи лікувальну дієту. Проте мʼясні вироби мають ряд ризиків для здоровʼя людини, підтверджених провідними медичними інститутами, зокрема спілками дієтологів. Команда «Кожної Тварини» зібрала для тебе основні причини відмови від мʼяса та поради, як просто та безпечно виключити його з раціону. ЧОМУ ЛЮДИ ПЕРЕСТАЮТЬ ЇСТИ М'ЯСО? У кожно_ї з нас можуть бути свої причини стати веганом чи веганкою та перейти на рослинне харчування. Але основні з них — етика, здоровʼя та турбота про довкілля. Ми вже розповідали про те, чому люди відмовляються від молока та яєць, а сьогодні зосередимося саме на мʼясі. 1. М'ЯСО — ПРОДУКТ ВБИВСТВА ТА ЖОРСТОКОСТІ Тварину в сучасному світі сприймають лише як ресурс, розвагу або джерело поживних речовин. Тому, її експлуатація та використання — норма нашого часу. Найжорстокіша галузь промисловості намагається приховати жахливі умови утримання тварин та знущання, які відбуваються на фермах. Однак в Інтернеті є багато відео як вбивають корів на мʼясо, негуманно з ними поводяться в загонах і в яких жахливих умовах їх вирощують та утримують. Поросятам обрізають хвости, виривають ікла та каструють їх без знеболювального чи анестезії. На фермах тварини переживають сильний стрес і часто шкодять собі та одна одній. Такі жахливі процедури — стандартна практика задля контролю розмноження і зменшення випадків канібалізму. Деяких тварин примусово годують жирною та шкідливою їжею задля збільшення маси тіла. В одному з досліджень було доведено, що гуси та качки, яких вирощують для фуа-гри, сильно страждають під час «вигодовування», отримуючи багато фізичних і психологічних травм. Курчатам обрізають дзьоби розпеченим металевим ножем без анестезії. Оскільки птахи ростуть в тісних клітках, де не можуть навіть розправити крила, вони стають агресивними й часто атакують інших курей. Саме тому на птахофермах дуже розповсюджений канібалізм. Більше про жорстокість яєчної індустрії можна дізнатися у статті за посиланням. Деякі звірі дихають свіжим повітрям лише тоді, коли їдуть на бійню. За даними FAО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН) впродовж 2018 року було вбито понад 80 млрд сільськогосподарських тварин заради мʼяса, 69 млрд з них — кури. Не краща ситуація й у морському світі. Згідно з дослідженням щороку з океанів виловлюють близько 150 млн тонн морепродуктів. Це, як мінімум, 970 млрд тварин. В рибальські сітки часто потрапляють і дельфіни, черепахи, акули, які в результаті травмуються і помирають. Якщо ми не перестанемо вживати рибу, то через 30 років в океанах її може взагалі не залишитися. І мова тут йде лише про мʼясну промисловість. В інших сферах тваринництва ситуація не краща. Якщо тобі цікаво, чому варто стати веганом чи веганкою, радимо ознайомитися з фільмами на тему веганства. 2. М'ЯСО НЕГАТИВНО ВПЛИВАЄ НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ Багатьма дослідженнями було встановлено причинно-наслідковий звʼязок між споживанням деяких мʼясних продуктів та раком. У 2015 році ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я) визнала оброблене мʼясо канцерогенним продуктом для людини. Воно викликає рак кишківника й підвищує ризик розвитку раку підшлункової залози та простати. Споживання мʼяса також пов’язують із коротшим життям і ризиком серцево-судинних та інших захворювань. Однак повна відмова від продукту може знижувати їх ризик на 35%. М’ясо риби теж важко назвати здоровою альтернативою. Навіть нечасте споживання тваринних продуктів несе ризик зараження вірусними та іншими інфекційними, зокрема паразитичними, захворюваннями. Споживання насичених жирів та холестеролу з продуктами тваринного походження призводить до атеросклерозу, а він — до коронарної хвороби серця та інсульту. Останні, до речі, є головними причинами передчасної смерті в Україні. Ми звикли сприймати м’ясні продукти як багаті на білок, однак в перерахунку на калорії (а саме так наше тіло сприймає поживні речовини), в бобових його навіть більше. Відмова від мʼяса має плюси та мінуси про які важливо пам’ятати. Щоб уникнути дефіциту білка, додай у раціон більше бобових, наприклад, тофу чи сочевиці. Єдиний вітамін, який не міститься у рослинній їжі — це B12, тому вегани та веганки приймають його у вигляді спрею, пігулок чи разом зі збагаченими ним продуктами. При відмові від мʼяса зверни увагу також на залізо та цинк. Перехід на веганство потребує розуміння, які вітаміни пити, якщо не їси мʼясо та певних рекомендацій. Тому перед виключенням продукту з раціону радимо проконсультуватися зі спеціалістом_кою та, за потреби, здати аналізи. 3. М'ЯСНА ІНДУСТРІЯ ШКОДИТЬ ПЛАНЕТІ Утримання сільськогосподарських тварин потребує величезних природних ресурсів, тому наслідки споживання мʼяса торкаються не лише ментального та фізичного здоровʼя, а й довкілля. Тваринництво займає 83% сільськогосподарських угідь, хоча надає лише 37% білка та 18% калорій. Воно відповідає за 14% щорічних викидів антропогенних парникових газів. Так, наприклад, для вироблення 1 кг білка з мʼяса корів потрібно у 18 разів більше землі, 10 разів більше води, 9 разів більше пального, 12 разів більше добрив, 10 разів більше пестицидів у порівнянні з 1 кг протеїну з квасолі. Збільшення попиту на мʼясні продукти призводить до вирубки лісів, забруднення повітря та води, а також до виснаження ґрунтів. Щороку тисячі водойм забруднюються через відходи та утворюють «мертві зони», де починають цвісти водорості, які забирають у морських жителів увесь кисень з води. Тренди споживання тваринних продуктів ведуть до катастрофічної нестачі харчів у майбутньому. Тваринницька промисловість продовжує бути головним розплідником зоонозних захворювань, а також головним споживачем антибіотиків. Останнє призводить до поширення антибіотикорезистентності, тобто появи бактерій, стійких до дії антибіотиків. Важко визначити точно, скільки людей не їдять мʼясо, але попит на веганські та вегетаріанські продукти з кожним роком тільки зростає. Лише за даними Veganuary, вегетаріанство вже спробувало 620 тис. людей. Тому мʼясо — це не необхідність для виживання, а марнотратство природних ресурсів та безпідставна причина страждання тварин. Організація PETA дослідила кількість води, яка потрібна для 150-грамового бургера з тваринною котлетою та соєвою. Для першого потрібно 2 350 л, а для другого — всього лише 158 л. Вищезгадані дослідження не покривають увесь список причин, чому вегани_ки не їдять мʼясо, але пояснює деякі з них. ЯК СТАТИ ВЕГАНОМ ЧИ ВЕГАНКОЮ, ЯКЩО ЛЮБИШ СМАК М'ЯСА? Зважаючи на всі перелічені вище факти, важко й надалі вживати продукти такої жорстокості та не помічати страждання тварин. Якщо ти не хочеш більше підтримувати криваву промисловість, розгляньмо питання: як відмовитися від мʼяса та стати веганом чи веганкою, а також, які альтернативи харчування є в наш час? Ми пропонуємо частіше куштувати страви з рослинних інгредієнтів та готувати їх власноруч. Потяг до мʼяса — просто звичка, яка зникне, коли ти знайдеш смачні для себе продукти. На ринку з’являється все більше варіантів рослинного мʼяса, тому просто куштуй та вибирай найсмачніше. Серед наших фаворитів: Eat Me At, Wanted Vegan, Vegurman, Beyond Meat та інші. Зазначимо, що рослинне мʼясо — це продукт, який зазвичай виготовляється на основі сої, пшениці, грибів чи гороху та на 100% складається з рослинних інгредієнтів. Спробувавши різні альтернативи, ти перестанеш думати про те, чи важко відмовитися від мʼяса, а просто зробиш це! Також пропонуємо пройти 7-денний безоплатний курс «Веган-експрес», де ми доступно розповідаємо про філософію веганства, показуємо, що відбувається з тваринами та даємо практичні поради, як змінити їх життя на краще. Памʼятай: кожен та кожна може змінити світ, просто почавши з себе!

Згідно з оцінкою Британської асоціації ветеринарів_ок, споживання м’яса нашими чотирилапими друзями сягає 12% від загального споживання м’яса, а деякі оцінки складають 20% і навіть 33% (США, усі продукти тваринного походження). Питання рослинної дієти для котів та собак стає лише актуальнішим в контексті боротьби зі змінами клімату. Проте чи можна перевести свого улюбленця на веганський корм і не зашкодити його здоров’ю? Однозначної відповіді немає, оскільки в різних тварин є свої індивідуальні потреби, які важливо виміряти. Спробуймо знайти перевірені факти, на підставі яких кожен та кожна зможе прийняти зважене рішення. ЧИ МОЖУТЬ КОТИ ТА СОБАКИ БУТИ ВЕГАНАМИ? Звісно, можуть, але виникає питання: чи буде це безпечно для їх здоров’я? Розгляньмо потреби наших улюблених компаньйонів, поради ветеринарів_ок та можливості, які пропонує сучасний ринок. Собаки-вегани Через постійне селекційне виведення особливих порід собак в багатьох сучасних чотирилапих є колосальні проблеми зі здоров’ям. До того ж алергічні реакції на певні види тваринних продуктів можуть зустрічатися і в безпородних собак. Тож рослинний раціон подекуди стає необхідністю, а не етичним вибором його піклувальника чи піклувальниці. Але якою б не була мотивація, як можна мінімізувати ризики для собаки на рослинному харчуванні? Собаки вважаються всеїдними, як і люди, тож не важко собі уявити що їдять всеїдні тварини. Травна система представників собачих більш адаптована для засвоєння необхідних компонентів з рослинних продуктів, ніж у типових хижаків. Наприклад, тонкий кишківник собак в середньому займає 23% всієї травної системи, коли в кота лише 15%. Також собаки з легкістю перетравлюють вуглеводи за допомогою ферментів слинних залоз, підшлункової залози та дисахаридаз слизової оболонки кишківника, ба більше, для собак рекомендоване вживання злакових. В природному середовищі представники собачих вживають в їжу м'ясо, гриби, трави, ягоди та інше. Тож чи можна безпечно перевести собаку на веганське харчування? Дослідження, що проводив 2014 року вчений з Відня, має обнадійливі результати. Було проведено анкетування серед людей, що годували своїх собак-компаньйонів веганським кормом якнайменше рік. 20 собакам з даної вибірки було проведено перевірку стану здоров’я, результати якої порівнювали з контрольною групою собак, що їли звичайний комерційний корм. У собак, що вживали лише веганські корми, було помічено проблеми зі здоров’ям, наприклад, аритмію, проте залишається питанням, якою мірю їхнє харчування має до цього стосунок. А от за результатами аналізу поживних речовин у крові, у контрольної групи було більше відхилень від норми. Схожі результати отримали в Центрі добробуту тварин Університету Вінчестера провівши анкетне опитування в 174 людей, що живуть з собаками веганами, що до стану здоров’я собак. А от дослідження здоров`я собак на різних дієтах, що провів Ендрю Найт, показує, що стан собак які харчуються звичайним комерційним кормом далеко не найкращий. Тож і до комерційних м‘ясних кормів є питання. На жаль, ще немає довгострокових, масштабніших досліджень, які б розвіяли будь-які сумніви про те чи можуть собаки та коти бути веганами. Сумніви спираються на неповноту досліджень та деякі негативні результати відсутності м’яса в раціоні тварин. Тож переведення улюбленця на рослинне харчування має в першу чергу відбуватись під наглядом ветеринара_ки, зокрема для балансування раціону належним чином. Щоб скомпенсувати раціон для собаки, що не їсть продуктів тваринного походження, деякі ветеринари пропонують піти на «невеличкий» компроміс. Існують корми без м’яса, проте які мають у складі цвіркунів. Вони забезпечать достатню кількість амінокислот і кератину, адже цвіркун — це на 65% протеїн. Та це не можна назвати веганським кормом. Наприклад, «Green Petfood» мають на вибір дві лінійки — InsectDog і VeggieDog. Як можна здогадатись з назви, перша має в складі комах, а друга веганська на 99,99%. Та чи буде так само можливо знайти компроміс, коли мова йде про веган-дієту для котів? Адже на відміну від собак наші милі та граційні друзі є хижаками. Пояснимо далі. Коти-вегани То ж чим веганам годувати своїх котів?З ними не все не так однозначно. Основна проблема зменшення м’яса в котячому раціоні: вони не пристосовані до вироблення певних видів білка, які отримують із м’яса та риби. Наприклад, дефіцит такої амінокислоти таурин може в перспективі призвести до проблем із серцево-судинною системою, вона має бути в складі раціону котів_шок, зокрема у веганському кормі для котів. Якщо подивитись на склад котячих кормів, то майже всі виробники додають таурин окремо, щоб котик/кішечка отримували його в достатній кількості. Друга проблема — особливості травної системи, що не пристосована до ефективного засвоєння вуглеводів й інших необхідних компонентів із рослинної їжі. Наприклад, травний тракт в котячих коротший, ніж у типових всеїдних тварин, а в слині немає травних ферментів, таких як амілаза, яка допомагає розщеплювати деякі вуглеводи. В природі котик чи киця, вполювавши дрібного гризуна або птаха, отримує не тільки білок, але й частково перетравлені зернові, які миша встигла з’їсти. Тому до веганських кормів для котячих додають синтетичні поживні речовини та мінерали, необхідні для здорового та довгого життя улюблених пухнастих товаришів. Наприклад, італійський корм «AMI VEGAN CAT FOOD» мають в складі додані вітаміни A і D3, таурин, L-лізин та інші важливі для життєдіяльності елементи. Та оскільки зараз ми ще досконало не знаємо нутриційні потреби котів та собак, варто дуже відповідально ставитися до переходу на веганське харчування для свого компаньйона. Перш ніж спробувати перевести котика чи кішку на веганський корм, необхідно перевірити стан здоров’я вусатого компаньйона, адже, по-перше, проблеми зі здоров’ям стануть на заваді зміні раціону, по-друге, це допоможе проводити моніторинг стану здоров’я протягом переходу. Також важливо разом зі спеціалістом_кою подбати про те, щоб ваші улюбленці отримували всі необхідні компоненти в потрібній кількості. Іноді до веганського корму необхідно додати спеціальні добавки, якщо у складі не вистачає якихось компонентів. До прикладу, торговельна марка «Vegecat» випускає спеціальні добавки з поживними речовинами не тваринного походження, включаючи: арахідонову кислоту, таурин, веганський вітамін D3, вітамін А (попередньо сформований ретинол) та метіонін. Та навіть теоретично збалансувавши веганське харчування кото-компаньйона, на практиці ті чи інші компоненти можуть в індивідуальних випадках погано засвоюватись. Тож, щоб не проґавити жодних критичних змін в організмі через нестачу різних компонентів, є необхідність проводити періодичний моніторинг стану свого друга/подруги у ветеринарній клініці. Над розробкою веганської їжі для котів, яка відповідатиме їхнім харчовим потребам і критеріям AAFCO (Асоціація американських службовців контролю за кормами), а також FEDIAF (Європейська федерація харчових продуктів для домашніх тварин) активно працюють. Шенон Фалконер, мікробіологиня з Гарвардського університету та співвласниця компанії Because Animals, працює над цією проблемою. У своїй лабораторії вона розробила штучне м’ясо, яке може стати революцією у розробці веганських кормів для котів. Однак скільки часу потрібно, щоб впровадити цей замінник м’яса в індустрію, поки що невідомо. Хочеш детальніше дізнатись, як і чим годувати собаку чи котика-вегана та бути максимально екологічним до свого друга? Ця і не тільки інформація є в нашому курсі «Веган-експрес». Реєстрація безоплатна, тож не вагайтесь і дізнавайтесь про все, що вас турбувало. ЯК ДОПОМОГТИ ТВАРИНІ АДАПТУВАТИСЬ ДО НОВОЇ ДІЄТИ? Виріши_ла спробувати зробити свій дім на 100% веганським, та проконсультуватись з ветеринаром_кою? То з чого краще почати, щоб не наражати на стрес тварину новим типом харчування? Ветеринарні лікарі_ки закликають робити перехід повільно, щоб дати час організму адаптуватись до змін. Перший крок — змішування вегетаріанської їжі з тою, якою ти зазвичай годуєш. Поступово змінюй пропорції, поки не позбавишся м’яса. Якщо твої зусилля зустрінуть опір, можна додати соєве молоко, харчові дріжджі, оливкову олію чи котячу м’яту (актуально лише для котів). Перевівши собаку або кота на веганську дієту, уважно стеж чи їхня нова дієта їм підходить. Звертай увагу як на хронічні проблеми зі шлунково-кишковим трактом, показниками ниркового здоров’я і шкірою, а також на будь-які нові симптоми. Не забувай проводити регулярні дослідження в ветклініці. Тварини, які харчуються рослинною їжею є і будуть з`являтись і далі, проте питання чи це на 100% безпечно досі відкрите. Варто розуміти, що навіть врахувавши усі нюанси, зовсім немає гарантії, що кожну тварину вдасться перевести на рослинне харчування без шкоди до її здоров’я. На жаль, зараз в нас немає всіх відповідей, лише оптимістичні сподівання на подальшу розробку і розвиток етичної й корисної продукції для пухнастих друзів, а також на вагомі дослідження про рослинний раціон для хижих тварин. Цікаво дізнатись наскільки веганська дієта безпечна для людини, а не тільки для тварин? Переходь за посиланням та дізнайся у статті «ВЕГАНСТВО: КОРИСТЬ ЧИ ШКОДА ДЛЯ ЗДОРОВ'Я?»