Пошук на сайті

У твоєму тілі щодня щось відбувається. Клітини ростуть, оновлюються, помирають. Іноді — виходять зі свого звичного сценарію. Повільно, непомітно, без болю. Просто одного дня щось іде не так — і про це стає відомо вже за роки. Часто причиною стають канцерогени. Їх не видно. Вони не мають запаху чи смаку. Їх можна вдихнути, з’їсти або навіть носити на собі. У цій статті розбираємо, що таке канцерогени, як вони впливають на організм і чому продукти тваринного походження  — серед основних джерел ризику. КАНЦЕРОГЕНИ — ЯКІ БУВАЮТЬ ТА ЯК ПРАЦЮЮТЬ Канцерогени — це речовини або чинники, які підвищують ризик розвитку злоякісних пухлин. Це можуть бути хімічні сполуки, фізичні впливи (наприклад, сонячне випромінювання) або навіть біологічні агенти — віруси, бактерії, продукти горіння. А іноді — й цілком звичні на вигляд продукти на твоїй тарілці. Головна небезпека канцерогенів у тому, що вони здатні порушувати роботу клітини. Найчастіше — через пошкодження ДНК. А ДНК — це інструкція, за якою клітина ділиться, функціонує й, коли потрібно, «вимикається». Якщо інструкція пошкоджена, клітина може почати поводитись неконтрольовано: ділитися без зупину, не реагувати на сигнали апоптозу (природної загибелі) або уникати імунної атаки. Це — перший крок до утворення пухлини. У нашому тілі є кілька рівнів захисту: ферменти , які відновлюють пошкоджену ДНК; апоптоз  — природне «самознищення» клітини з порушеннями; імунна система , що виявляє та знешкоджує підозрілі клітини. Але ці механізми мають межу. Якщо канцероген діє постійно або поєднується з іншими чинниками ризику — помилки накопичуються. І організму стає все складніше їх виправляти. Як канцерогени потрапляють у наш організм Простіше, ніж здається. І саме в цьому — проблема. Ось основні шляхи: Через повітря  — разом із вихлопами, димом, парами побутової хімії або речовинами, що утворюються під час смаження, грилювання чи копчення їжі. З їжею  — особливо обробленою чи пересмаженою, зокрема тваринного походження. У ній можуть бути нітрити (для кольору й «свіжості»), гетероциклічні аміни (утворюються під час смаження м’яса), залишки пестицидів (хімікатів для обробки корму чи полів) або гормонів, якими стимулюють ріст тварин. Через шкіру  — у складі косметики, мийних засобів, текстилю чи пластику. Через біологічні агенти  — наприклад, віруси ВПЛ або гепатити B/C, що можуть запускати клітинні мутації. Окремо варто згадати: частина канцерогенів може утворюватись і в самому тілі — через метаболічні процеси або хронічне запалення. Саме тому важливо не лише уникати окремих речовин, а й переглядати загальний підхід до харчування і стилю життя . Особливо — якщо йдеться про продукти тваринного походження. Хочеш розібратись, як їжа, яку ти обираєш, впливає на твоє здоров’я — і на життя інших? Приєднуйся до безплатного онлайн-курсу «Веган-експрес» . Він про етику, довкілля, харчування — і про свідомий вибір, який може змінити більше, ніж здається. Що відбувається на клітинному рівні? Канцероген потрапляє в клітину  — через їжу, повітря, кров. Далі можливі два сценарії: – або він пошкоджує ДНК напряму  — змінює «рядки коду», за яким клітина живе, ділиться і самознищується; – або створює токсичне середовище : запускає окислювальний стрес (внутрішнє «забруднення») або хронічне запалення. Це виснажує імунну систему і знижує здатність клітин до самовідновлення. Якщо організм не встигає «підчищати» помилки — мутації накопичуються . Клітина починає ділитись без контролю , імунітет її не розпізнає. З’являються клони «зламаних» клітин  — із часом це може стати пухлиною. Рак — це завжди історія накопичення впливу . Не одна цигарка і не один шматочок барбекю стають вироком. Але регулярний контакт із канцерогенами  протягом років — значно підвищує ризики. На це впливає: доза , тривалість впливу , стан організму  (генетика, вік, імунітет), і навіть поєднання канцерогенів . Наприклад, алкоголь + червоне м’ясо або алкоголь + куріння — це потужні тригери для розвитку пухлин . Знати це — не про страх. Це про вибір: що на твоїй тарілці, в косметичці, у звичках — і як усе це впливає на тіло сьогодні й в майбутньому. ТОП-5 ПРОДУКТІВ, ЯКІ ПІДВИЩУЮТЬ РИЗИК РОЗВИТКУ РАКУ У цьому списку — продукти, що: або містять речовини, які напряму пошкоджують ДНК, або створюють умови, за яких клітини починають працювати «всупереч сценарію». Бо саме поєднання різних впливів  — головна причина, чому наш організм іноді не справляється. Оброблене м’ясо (сосиски, ковбаси, бекон) Прямий канцероген Класифікація IARC:  Група 1 — доведено канцерогенне для людини Ще у 2015 році Міжнародне агентство з вивчення раку (IARC)  поставило оброблене м’ясо в один список із тютюном і азбестом. У сосисках, ковбасах чи беконі часто є нітрити та нітрати  — вони в тілі перетворюються на речовини, що ушкоджують ДНК. При копченні, смаженні й засолюванні утворюються гетероциклічні аміни  і поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ)  — вони теж відомі мутагенним ефектом. За даними ВООЗ , всього 50 г обробленого м’яса на день  (це 1 сосиска або кілька скибочок бекону) підвищують ризик раку товстої кишки на 18% . Червоне м’ясо Ймовірний канцероген Класифікація IARC:  Група 2А — ймовірно канцерогенне для людини Ризики ще досліджують, але вже зараз є багато даних, що вказують на зв’язок між споживанням червоного м’яса та підвищеним ризиком раку товстої кишки, простати та підшлункової . Чому це може бути шкідливо? через високу концентрацію гемового заліза , яке провокує окислювальний стрес  — стан, коли клітини отримують більше шкоди, ніж можуть відновити. Алкоголь Пряма канцерогенна дія Класифікація IARC:  Група 1 — доведено канцерогенний для людини Коли алкоголь потрапляє в організм, він перетворюється на ацетальдегід  — токсичну сполуку, яка може пошкоджувати ДНК і порушувати нормальний цикл життя клітини. Найвищі ризики — при регулярному або надмірному вживанні, а також у комбінації з курінням. Найчастіше пов’язаний із: раком ротової порожнини, горла, стравоходу раком печінки й молочної залози Один келих на свято — це не вирок. Але варто розуміти, що алкоголь не «нейтральний» — навіть у малих дозах він має наслідки для здоров’я. Продукти з акриламідом (картопля фрі, чипси, печиво) Ймовірна канцерогенна дія Класифікація IARC:  Група 2А — ймовірно канцерогенний для людини Акриламід утворюється під час смаження або запікання крохмалистих продуктів  на високих температурах. Його часто виявляють у: фастфуді снеках печиві навіть каві. У тварин акриламід викликає мутації, пухлини нервової системи та репродуктивних органів. У людей ці ефекти досі вивчають, але ризик достатній, щоби бути уважним до смаженого й хрусткого . Солодкі газовані напої Непряма дія, яка сприяє онкопроцесам Самі по собі газовані напої не є канцерогенами. Але: викликають інсулінорезистентність , сприяють ожирінню  і хронічному запаленню , можуть містити барвники , зокрема 4-метилимідазол ( IARC : Група 2B — потенційно канцерогенний). Усе це створює фон, який збільшує ймовірність появи пухлин , особливо в поєднанні з іншими ризиками (нездоровим раціоном, відсутністю фізичної активності, стресом). Повністю уникнути канцерогенів — нереально. Але зменшити їхній вплив — цілком можливо . І один із найпростіших способів — переглянути свій раціон . Рослинна їжа  — це не лише клітковина, антиоксиданти й вітаміни. Це ще й відсутність речовин , які напряму пов’язані з підвищеним ризиком раку: від нітритів у ковбасах до гетероциклічних амінів у смаженому м’ясі. Але пам’ятай: веганство — це не про ЗСЖ, а про етику . Про співчуття, про повагу до життя, про вибір на користь світу без експлуатації. Якщо це тобі близьке — обов’язково пройди безплатний курс «Веган-експрес» . Там усе: від базового раціону до глибшого розуміння, чому взагалі варто щось змінювати. Хочеш дізнатися більше? Радимо звернути увагу й на іншу статтю  — про паразитів у мʼясі та молочці. Тема не з приємних, але важлива. Знання — це перший крок. Наступний — за тобою.

Час розвінчувати кілька солодких міфів. Часто можна почути, що веганство — це про здоровий спосіб життя , уникання цукру та лише «корисні» продукти. Але будьмо чесні: веганство — насамперед про відмову від експлуатації тварин , а не про смузі, біг у парку та чіа-пудинги. Разом з Ольгою Костіною, хелс коучкою, експерткою з рослинного харчування та веганкою, підготували цю статтю про підсолоджувачі . Розберімось які з них справді етичні, чим можна замінити мед, і чи правда, що звичайний цукор не по-вегану? БІЛИЙ ЦУКОР — ЦЕ НЕ ПО-ВЕГАНУ? МІФ! Існує поширений міф, що білий   цукор не є веганським продуктом , бо для його очищення в деяких країнах можуть використовувати кісткове вугілля — побічний продукт спалювання кісток тварин. І справді: така практика досі трапляється, зокрема в США, особливо під час виробництва тростинного цукру. Проте в Україні та більшості країн ЄС ситуація інша. Тут цукор найчастіше виготовляють  із буряка — і при його очищенні не використовують кісткове вугілля. Тож якщо купуєш звичайний білий цукор у нашому регіоні — він підходить для веганського раціону. ЦУКОР: КОРИСТЬ, ШКОДА І ЩО КАЖЕ ВООЗ Цукор — не демон, але й не суперфуд. У помірних кількостях він може бути джерелом швидкої енергії, але надмірне споживання   пов’язують  із підвищеним ризиком ожиріння, діабету 2 типу, карієсу та серцево-судинних захворювань — про це йдеться в дослідженні AHA . Всесвітня організація охорони здоров’я   рекомендує  обмежити споживання вільних цукрів до 10% від добової калорійності. А краще — до 5%, щоб знизити ризики для здоров’я. Це приблизно 25 грамів на день — або 6 чайних ложок — для дорослої людини. Системний аналіз підтверджує , що навіть незначне зменшення цукру в раціоні може зменшити ймовірність карієсу та метаболічних порушень. ЧОМУ МЕД — НЕ ПО-ВЕГАНУ? Мед — це невеганський продукт.  Хоч його часто вважають «натуральним» або «корисним», за ним стоїть експлуатація бджіл. У промисловому бджільництві: бджіл позбавляють їхнього меду , замінюючи його цукровим сиропом — менш поживною і неприродною для них речовиною; обрізають крила маткам  або вбивають їх, щоб краще контролювати рій; перевозять вулики на великі відстані , що спричиняє стрес і загибель бджіл; інтенсивне запилення монокультур  знижує біорізноманіття — це шкодить не тільки бджолам, а й екосистемам загалом. Бджоли — це не «солодкий ресурс», а живі істоти з памʼяттю, чутливістю та складною соціальною структурою. Використовувати їх як інструмент суперечить головному принципу веганства: не використовувати тварин у будь-якій формі . Більше — у нашій окремій статті про мед . ЯКІ ЩЕ ПІДСОЛОДЖУВАЧІ МОЖУТЬ БУТИ НЕЕТИЧНИМИ? Окрім меду, є й інші підсолоджувачі , які можуть не відповідати принципам веганства: Тростинний цукор у США  часто очищується за допомогою кісткового вугілля. Якщо продукт не має маркування vegan , варто перевірити походження. Медові альтернативи , до складу яких входять бджолиний віск, гліцерин тваринного походження або інші тваринні домішки. «Натуральні сиропи» без сертифікації  — можуть містити неочевидні додатки, як-от лактозу або казеїну. Усе це — причина уважно читати склад і обирати продукти з етичними сертифікатами. ВЕГАНСЬКІ АЛЬТЕРНАТИВИ ЦУКРУ: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ Окей, мед і деякі типи цукру — не варіант. Тоді чим можна підсолодити чай, каву, кашу чи випічку? Розповідаємо про веганські підсолоджувачі , які можна адаптувати до свого способу життя — з їхніми плюсами й речами, на які варто зважати. Стевія Це природний підсолоджувач із листя рослини Stevia rebaudiana . Вона не містить калорій, не впливає  на рівень цукру в крові та має антиоксидантні властивості. Стевія — ідеальний варіант для людей із діабетом або тих, хто слідкує за глікемічним індексом. Недолік  — специфічний гіркуватий присмак, особливо помітний в гарячих напоях. Сироп агави Це концентрований фруктозний сироп із кактуса. Має низький глікемічний індекс , але містить високий рівень фруктози , що може негативно впливати на печінку при регулярному споживанні. Проте негативний вплив можливий лише за умови, коли людина отримує  20% калорій раціону від продуктів багатих на фруктозу. Тобто це приклад етичного, але не завжди корисного вибору. Кленовий сироп Справжній кленовий сироп містить антиоксиданти, цинк та марганець , і має ніжний аромат. Його глікемічний індекс нижчий, ніж у білого цукру, але він залишається калорійним продуктом. Важливо переконатися, що це 100% сироп, а не підробка з кукурудзяним сиропом. Фініковий сироп або паста Природна альтернатива, яка не потребує рафінації. Фініки містять клітковину, антиоксиданти, калій та залізо , і мають м’який карамельний смак. Фінікову пасту легко приготувати вдома й використовувати замість меду в рецептах. Недолік — специфічний аромат, який не завжди пасує до кави чи чаю. Кокосовий цукор Цей підсолоджувач виробляється з нектару квітів кокосової пальми. Має нижчий глікемічний індекс , ніж тростинний цукор, і вміщує мікродози мінералів. Та все ж за складом це переважно сахароза, тому слід вживати помірно. Еритритол Це цукровий спирт , природно присутній у деяких фруктах, але у виробництві найчастіше отримується  шляхом ферментації кукурудзяного або пшеничного крохмалю. Він має 0,2 калорії на грам і не впливає на інсулін  або глюкозу в крові. Завдяки малій молекулярній вазі, еритритол виводиться з організму без повного метаболізму, що робить його легким для травлення . Хоча зазвичай переноситься добре, у дуже великих дозах може викликати легкий проносний ефект. Монк-фрут Це природний підсолоджувач, отриманий з плоду Siraitia grosvenorii , який росте в Китаї. Його солодкість у 150–200 разів перевищує  цукор, але при цьому він не містить калорій  і не підвищує рівень глюкози в крові . Основна активна сполука — могрозид V — має також антиоксидантні властивості . Більшість продуктів з монк-фрутом на ринку — це суміші  з еритритолом або іншими компонентами, тому читай склад. Веганство — це про етику,  а не ідеальний «здоровий» стіл. Не потрібно уникати солодкого чи прагнути харчової чистоти — головне, щоб у твоєму виборі не було експлуатації. Тож замість меду — обирай підсолоджувачі з рослин, перевіряй етикетки й не ведись на міф, що «веганство = ЗCЖ». Веганство — це про співчуття, а не дієтичні марафони.

11 травня світ вітає матерів зі святом. Бо материнство — це про зв’язок, який іноді неможливо передати словами. Про тремтіння всередині, коли дитя сміється, плаче чи хворіє. Про готовність іти на все — заради того, кого любиш. Багато хто звик думати, що такі почуття — тільки про людей. Що лише ми здатні сумувати, втрачати, горювати. Але природа щодня нагадує: любов не має виду. Ми зібрали історії тварин, які втрачали своїх дитинчат. І продовжували любити. Їхнє материнство — таке ж глибоке, захисне й болюче. І, можливо, саме в ньому — найчесніша відповідь на питання, що таке любов. Материнство буває різним. І зокрема — без експлуатації інших матерів . Якщо тобі близька така ідея, спробуй подивитися на веганство з іншого боку. У цьому тексті  ми зібрали прості кроки, як перейти до життя без насильства. А далі — історії матерів з різних видів: від морських глибин до африканських саван. У кожній із них — доказ: любов не закінчується на людях. МАТЕРИНСЬКЕ СЕРЦЕ: ВТРАТИ, ЯКІ БОЛЯТЬ БЕЗ СЛІВ У наукових текстах їх називають non-human animals . У сільському господарстві — «одиницями продукції». Але коли мати не відпускає тіло свого мертвого дитинчати, долаючи тисячі кілометрів… це не «продукт». Це — горе. І зв’язок, який не обривається зі смертю. Косатка Талеква: 17 днів з тілом мертвого малюка Улітку 2018 року весь світ облетіли кадри косатки з північно-західного узбережжя США, яка тижнями не відпускала мертве тіло свого дитинчати. Це була самка J35 — Талеква. Її маля прожило менше ніж добу. Але Талеква тримала його на голові, занурювалась, коли хвилі змивали тіло, і знову підіймала. Так — день за днем. Упродовж 17 днів. Понад тисячу кілометрів океану. Це назвали «туром скорботи». Але для неї це був не символ і не жест. Це був справжній зв’язок, який не обірвався навіть після смерті. Минуло шість років. У перший день 2025-го вона втратила ще одне дитинча — новонароджену самку J61. І знову не відпустила. Спостерігачі з Center for Whale Research повідомили, що Талеква носила тіло щонайменше 11 днів, мандруючи з іншими членами своєї родини. Вона знову пройшла те саме коло болю. «Вона знову в жалобі. Це вже не гіпотетична поведінка — це стабільний, повторюваний патерн» , — каже докторка Дебора Джайлс із Wild Orca. Але Талеква не може дозволити собі зупинитися. Кожне підняття тіла — це зусилля. Це втома. Це ризик. Але вона продовжує. Бо її материнство — ще не закінчилося. Такі історії змінюють погляд на світ — і на власні звички. Бо кожна покупка, кожна дія — теж частина картини. Якщо хочеш дізнатися, як повсякденні рішення можуть зменшити страждання тварин, — приєднуйся до безплатного онлайн-курсу «Веган-експрес» . Там — про турботу замість експлуатації. Про зміни, які починаються з тебе. Самки приматів також не відпускають У 2021 році в University College London провели на той час найбільше дослідження  про те, як примати реагують на втрату дитинчат. Дослідницька група проаналізувала 409  задокументованих випадків у 50 видів — від бабуїнів і макак до шимпанзе та горил. І виявила: у понад 80% випадків матері продовжували носити мертвих малюків на собі — від кількох годин до кількох тижнів. Це не були випадкові дії. Дослідниці зафіксували закономірності: Чим меншим було дитинча , тим довше його носили. Можливо, тому що зв’язок був ще дуже свіжим — і надто сильним. Якщо смерть не була насильницькою  (наприклад, не внаслідок інфантициду), матері частіше не відпускали тіло — ніби не могли змиритися з втратою. Молодші самки  довше залишались поруч із мертвим дитинчам. Імовірно, через те, що ще не мали досвіду прощання. У соціальних видів — як-от макаки резус або шимпанзе — близькість тривала найдовше. Це свідчить про те, що така поведінка — не просто інстинкт. Вона має емоційний, а часто й соціальний вимір. Як зазначають автори дослідження, реакція приматок «схожа на психологічну обробку втрати, яку ми спостерігаємо в людей». І це ще одна нагадування: почуття не мають виду . А кожне наше рішення — у тому числі споживче — може бути або проявом співчуття, або його запереченням. Ехо й поранене слоненя Ехо — одна з найвідоміших слоних у світі, мешканка заповідника Амбоселі в Кенії. Вона стала героїнею численних досліджень і фільмів BBC не лише через роки спостережень, а й через щось більше — через безумовну любов до своїх дітей. У 2000 році Ехо народила малюка з контрактурою передніх ніг. Він не міг підвестися самостійно — а отже, і вижити. У дикій природі це зазвичай вирок: стадо не може довго залишатись на одному місці через потребу в їжі й безпеці. Але цього разу було інакше. Ехо не залишила свого малюка. Вона стояла поруч, підтримувала, ніжно підштовхувала, охороняла. А ще важливіше — її стадо залишилось із нею. Інші самиці та молоді слони сповільнили хід, чекали, тримали коло. Вони дали цьому дитинчаті шанс. Разом. Коли малюк усе ж помер, Ехо не пішла одразу. Вона стояла біля тіла — тихо, нерухомо. Дослідни_ці з Amboseli Trust for Elephants  описують це як форму ритуалізованої скорботи. Емоції тут — не щось приховане, вони розділяються між член_кинями родини. Ця історія стала одним із найзворушливіших прикладів материнства у слонів — тварин, які будують довгі стосунки, пам’ятають і вміють співпереживати. Як і ми. І, можливо, вона допоможе інакше подивитися на щоденні вибори. Бо веганство під час материнства  — це теж спосіб проявити любов. Не лише до своєї дитини — а й до всіх живих істот. Щурячі матері: що каже мозок У 2024–2025 роках команда Demarchi та ін. вперше дослідила  нейробіологічні реакції на втрату потомства в щурів. І хоча це не ті тварини, яких ми звикли асоціювати з глибокими емоціями — їхній мозок розповів інакшу історію. Коли самки втрачали всіх дитинчат протягом першої доби після народження, у них фіксували: гіперактивність у префронтальній корі (PL) та базолатеральній амігдалі (BLA) — зонах мозку, які відповідають за емоційне переживання; зниження зв’язування окситоцинових рецепторів у центральній амігдалі (CeA) — ознаку порушеної емоційної регуляції; під час тестів на стрес — поведінку, схожу на депресивну реакцію: самки переставали активно шукати вихід, завмирали, демонстрували пасивність; також — структурні зміни в гіпоталамусі, ділянці, яка регулює материнську мотивацію. Коли щурам вводили блокатори гормону CRF (який відповідає за стресову відповідь), симптоми полегшувалися. Натомість окситоцин — гормон, який часто асоціюють із прихильністю й турботою — не мав очікуваного ефекту. Це підкреслює: материнська скорбота — складний і багаторівневий процес навіть у найменших із нас. Ці результати не про винятковість. Вони — ще один доказ того, що втрата дитинчати — це досвід, який болить незалежно від виду . І як ми ставимося до цього болю — теж має значення. МОЗОК МАМИ: ЯК НАРОДЖУЄТЬСЯ ЛЮБОВ Материнство — це не просто «інстинкт». Це складна система, де переплітаються гормони, памʼять, досвід, навчання і навіть генетика. І коли ти бачиш тварину, яка не відпускає своє мертве дитинча — це не про «інстинктивну поведінку». Це результат уже сформованого звʼязку, глибокої прив’язаності, яка не зникає разом зі смертю. Гормони турботи: окситоцин, дофамін і серотонін Три ключові речовини, що беруть участь у формуванні материнської поведінки у ссавців — включно з людьми: Окситоцин  — гормон довіри й тепла. Його рівень зростає під час пологів, годування, дотику. Він активує ділянки мозку, що відповідають за прив’язаність, знижує тривожність і стимулює рішення, продиктовані турботою — навіть ризик заради малюка. Дофамін  — гормон задоволення. Він формує відчуття радості від взаємодії з дитинчам, підкріплює поведінку: «я хочу бути поруч». Чим більше позитивного досвіду — тим сильніше зміцнюється зв’язок. Серотонін  — регулятор настрою. Коли його рівень знижується, підвищується ризик депресивних станів. У приматів, наприклад, дефіцит серотоніну може призводити до уникання потомства або агресивної поведінки. Генетика + досвід = материнська реакція Материнська поведінка — не щось вроджене і не те, що «автоматично вмикається» у жінок. Це результат взаємодії досвіду, середовища й нейробіології. У дослідженнях на щурах (Fleming et al., 2019) показано: матері, яких у дитинстві мало лизала мама, самі згодом проявляють менше турботи до своїх дитинчат. Причина — не в ДНК, а в епігенетиці: досвід змінює активність генів, вмикаючи або вимикаючи певні реакції. Схожі механізми спостерігаються й у людей. Наприклад: жінки з травматичним дитинством і певними варіаціями в рецепторах окситоцину частіше мають труднощі з емоційним контактом із немовлям; у них підвищений ризик післяпологової депресії, менше дотику, коротший період грудного вигодовування. Як материнство «перепрошиває» нейрони Материнство буквально змінює мозок. У післяпологовий період зростає кількість нейронних зв’язків у медіальній префронтальній корі  — зоні, відповідальній за планування й емоційну регуляцію. Активуються амігдала  (центр емоцій) та гіпоталамус  (контроль поведінки й гормональних реакцій). Матері також демонструють зниження тривожності  й вищу чутливість до сигналів дитини : запаху, дотику, голосу. І коли дитина помирає — усе це не вимикається. Мозок ще функціонує в режимі турботи. Саме тому тварина може не відпускати тіло дитинчати. Це не «аномалія». Це — зв’язок, який не встиг завершитися. МАТЕРИНСТВО БЕЗ МЕЖ Нас часто вчать бачити тварин як зовсім інших: ніби в них немає слів, думок, глибини. Але саме в найсильнішому зв’язку на землі — між матір’ю й дитиною — ці межі зникають. Бо в його основі — не мова чи культура, а гормони, досвід, емоції, памʼять і уважність. Це фізіологія турботи. Вона зʼявляється не тому, що хтось мислить «по-людськи», а тому, що живе і відчуває. У всіх ссавців материнство змінює мозок. Активується окситоцин — гормон прихильності, дофамін — мотивації, серотонін — настрою. У людини це проявляється як чутливість до плачу, бажання захищати, прагнення бути поруч. Те саме відбувається у приматів, слонів, щурів, китів. І коли дитинча зникає — ця система не вимикається одразу. Вона ще деякий час «шукає», тримається за звʼязок, намагається його зберегти. Саме тому жінки після втрати немовляти часто хочуть побачити його, потримати, попрощатися. Саме тому косатка Талеква 17 днів носила мертвого малюка на голові. Саме тому щурячі самки після втрати змінюють поведінку, рівень стресу і навіть структуру мозку. Це не про «олюднення» тварин. Це про те, що почуття не мають виду. Якщо втрата дитини — трагедія для людини, то й для матері-корови, мавпи чи китиці це теж біль, а не просто «реакція організму». Веганство  — це спосіб визнати: їхній біль має значення. І показати повагу до всіх матерів — незалежно від виду. Ми не завжди можемо до кінця зрозуміти, як тварини переживають горе. Але можемо не заперечувати, що вони його переживають. Материнство — не людський виняток. Це частина життя на цій планеті. І коли ми це визнаємо, у нас з’являється шанс зробити світ трохи більш співчутливим.

Багато хто, щойно дізнавшись про веганство, вважає рослинну дієту неприродною. Часто можна почути твердження, що людина є всеїдною або навіть хижаком. Однак сучасні дослідження показують дещо інші висновки. Як свідчать дані  провідних медичних організацій та доводи  дієтолога Марка Шпари у наших попередніх матеріалах, веганство не тільки не шкодить здоров’ю, а й може його поліпшити . Більше корисної інформації на тему веганства, від наукових досліджень до практичних порад, ти знайдеш у нашому блозі. Харчові звички мають тісний зв’язок із мікробіомом людини,  який напряму залежить від того, що ми їмо. Це впливає на адаптацію метаболізму  до нашої дієти, а від цього — на міцність імунної системи. У цій статті ми наведемо аргументи, які свідчать, що людина більше травоїдна , ніж хижа чи всеїдна, а також як це впливає на мікробіом, імунітет, метаболізм та загальний стан здоров’я. НАШ ОРГАНІЗМ НАРОДЖЕНИЙ ДЛЯ РОСЛИННОЇ ЇЖІ Ми недноразово торкалися цієї теми в нашому блозі. Сучасні дослідження підтверджують, що людина, ймовірно, виникла в Африці, і, як ми зазначали у матеріалі   про роль м’яса в еволюції, споживання м’яса колись було необхідністю, а не природною потребою. Також у статті  ми вже розглядали фізіологічні пристосування людини до рослинної їжі, зокрема, зір, форму рук і смакові відчуття. Цього разу зосередимо увагу на травленні і його зв’язку з нашою мікрофлорою та метаболізмом. З’ясувати різницю між травними системами допоможе стаття доктора медицини, лікаря інтенсивної терапії лікарні у Вашингтоні та члена ради директорів  Plant-based Prevention Of Disease  Мілтон Мілс. Виявляється, що у людини більше спільного з травоїдними тваринами, ніж з хижаками, як коти або сови. Наприклад, у хижаків широкий ротовий отвір і слабо розвинена розвинена лицьова мускулатура, що дозволяє захоплювати велику здобич. Натомість у травоїдних, як і в нас, ці м’язи добре розвинені для пережовування їжі. Зуби м’ясоїдних тварин гострі й розташовані на відстані, що допомагає розривати їжу, а їхня слина не містить ферментів для перетравлення вуглеводів. У травоїдних — і в нас — зуби розташовані щільно і призначені для подрібнення їжі. Слина рослиноїдних, включаючи людину, містить амілазу — фермент, що починає процес травлення ще в роті. Що стосується кишківника, у хижаків він короткий, щоб швидко перетравлювати білок і поглинати воду. У травоїдних, натомість, кишківник довший, що дає більше часу для всмоктування поживних речовин і ферментації клітковини. Це підтверджує, що наше травлення більше схоже на травоїдне, оптимізоване для рослинної їжі, яку необхідно ретельно подрібнювати і повільно перетравлювати. Цей факт підтримує ідею про те, що людина природно пристосована до частого споживання їжі, багатої на клітковину, що підтримує здоров'я кишківника . А МОЖЕ, ЛЮДИНА ДЕСЬ ПОСЕРЕДИНІ? Деякі науковці дотримуються точки зору, що людина є всеїдною істотою, здатною споживати як рослинну, так і тваринну їжу. Проте сучасні дослідження не підтверджують чітких фізіологічних доказів всеїдності людини. Звичайно, людські зуби можуть пережовувати як рослинну, так і тваринну їжу, а шлунок виділяє кислоту, здатну перетравлювати обидва типи продуктів. Однак кислотність нашого шлунку значно слабша, ніж у справжніх хижаків, що ставить під сумнів ефективність перетравлювання сирого м’яса без попередньої термічної обробки. Історичні зміни клімату та періоди виживання в суворих умовах змусили наших предків споживати м'ясо, однак це було скоріше адаптацією до обставин, а не еволюційною необхідністю. Люди почали готувати їжу для знищення патогенів, що зробило м'ясо безпечнішим для споживання. Цікаво, що мітохондріальні дослідження показали , що наші предки значну частину своєї еволюції виживали на рослинній дієті, а перехід до м'ясоїдства був вимушеним через брак інших ресурсів. З появою землеробства близько 10,000 років тому раціон людини значно змінився. Вирощування злаків, овочів і розведення худоби сприяло осілому способу життя та демографічному зростанню. Проте із розвитком харчової промисловості та появою обробленої їжі наш раціон погіршився, що призвело до зростання рівня с ерцево-судинних захворювань, раку , діабету 2 типу  та інших хронічних хвороб. Крім того, сучасне промислове тваринництво приховує за собою жорстоке поводження  з тваринами, які страждають у тісних умовах і піддаються постійному стресу. Це усвідомлення змушує багатьох переглянути свої харчові звички і переходити на веганство. З огляду на все це, природна рослинна дієта виглядає більш логічним і здоровим вибором, що підтримує не тільки наше здоров’я, а й захищає права тварин. МЕТАБОЛІЗМ — ДВИГУН, МІКРОФЛОРА — ПАЛИВО Часто після споживання продуктів тваринного походження (ПТП) ми відчуваємо дискомфорт: їжа застрягає в зубах, виникає печія, здуття, діарея. З нею легше отруїтися або підхопити хворобу. Попри звичку до традиційної дієти, постає питання: наскільки корисні ПТП для нашого організму, якщо він краще пристосований до рослинної їжі? Мікрофлора кишківника — це цілий мікровсесвіт зі своїми правилами. Вона складається з безлічі мікроорганізмів (бактерій, грибів, вірусів тощо), які живуть у нашому тілі або на його поверхні, зокрема в шлунково-кишковому тракті. Ці мікроорганізми виконують ключові функції: розщеплення харчових продуктів, вироблення вітамінів і захист від патогенів. Кожен з нас має унікальний мікробіом, який формується під впливом дієти, способу життя та навколишнього середовища. Навіть однояйцеві близнюки , попри майже ідентичні гени, мають лише близько 20% спільних мікробів у кишківнику. Метаболізм — це сукупність хімічних процесів у клітинах, що забезпечують життєдіяльність організму. Він включає розщеплення речовин для отримання енергії та синтез нових компонентів для росту і відновлення клітин. Мікробіом відіграє важливу роль у цьому процесі , допомагаючи ефективно перетравлювати їжу, засвоювати поживні речовини та енергію. Особливе значення має мікробіота кишківника, яка діє як природний бар'єр проти хвороб. Коли мікробіота збалансована, вона підтримує метаболізм, імунну систему, здоров’я шкіри та порожнини рота. Формування мікробіому починається ще з народження — через грудне молоко. У подальшому дієта стає головним фактором, який впливає на склад і різноманітність мікробіоти. Важливо підтримувати баланс між «хорошими» і «поганими» бактеріями. Переважання корисних бактерій допомагає захистити організм від патогенів та запобігти  розвитку багатьох захворювань, таких як астма, ожиріння, діабет і атопічний дерматит. ВЕГАНСТВО ВПЛИВАЄ НА МІКРОБІОМ Якість мікробіоти визначається тим, що ми споживаємо , і відповідно, як це впливає на корисні бактерії та те, що вони виробляють. Дослідження, опубліковане в Diabetes & Metabolism , демонструє, що рослинна дієта позитивно впливає на метаболізм, а також на роботу печінки й нирок. Вчені з Університету Пердью (штат Індіана) порівняли   мікробіом веганів  та людей, які споживають продукти тваринного походження. Виявилось, що мікробіота веганів багатша і сприяє кращій роботі метаболізму. Рослинна їжа є джерелом біоактивних сполук, таких як антиоксиданти та поліфеноли, які мають протизапальні, протиракові та антиоксидантні властивості. Наприклад, флавоноїди, лігніни, стильбени та фенольні кислоти сприяють уповільненню старіння, а також запобігають розвитку раку та інфекційних захворювань. Багато рослинних продуктів, як-от соя, журавлина, баклажани, виноград, зерна коноплі, кіноа та сорго, є багатими на поліфеноли. Флаваноли, що містяться в какао, зокрема, сприяють оксигенації кори головного мозку, покращуючи когнітивні функції та знижуючи ризик розвитку хвороб, таких як Альцгеймер. Жирні кислоти, пептиди, поліфеноли, олігосахариди та вітаміни, присутні в рослинній дієті, також позитивно впливають на роботу серцево-судинної системи, зокрема, регулюють кров'яний тиск. Дослідники також відзначають здатність поліфенолів перешкоджати розвитку метастазів і підсилювати ефективність хіміо- та радіотерапії. Наприклад, баклажани містять фенольні сполуки, які можуть знижувати ризик онкологічних захворювань, а соланін у їхньому складі має профілактичну дію проти раку легенів. Чорна смородина, багата антоціанами, допомагає в профілактиці діабету. Такі продукти, як цибуля з червоною шкіркою та фіолетовий баклажан, також містять сполуки з антидіабетичними властивостями. Автори матеріалу дійшли висновку, що переваги рослинного харчування полягають не лише в низькій калорійності, але й у корисних біоактивних сполуках, які покращують контроль глікемії, знижують запальні процеси та оптимізують метаболізм нейромедіаторів. Інше дослідження  з Університету Колорадо підкреслює зв'язок між мікробіотою, травленням і метаболізмом, стверджуючи, що кишкові мікроорганізми відіграють важливу роль у розвитку ожиріння. Виявляється, що бактерії, які потрапляють в організм з їжею, можуть сприяти формуванню нашого унікального мікробіому. Також варто пам’ятати, що антибіотики, рятуючи нас від шкідливих бактерій, одночасно знищують і корисні мікроорганізми. Важливо відновлювати мікробіоту після прийому антибіотиків за допомогою пробіотиків та пребіотиків. Науковці з Університету Ковенанти у своїй статті  наголошують, що безперервні кишкові інфекції та зловживання антибіотиками можуть сприяти розвитку дисбактеріозу і підвищувати ризик раку товстої кишки. Мікробіота кишківника допомагає розщеплювати складні харчові компоненти та захищає від раку, виробляючи бутират — продукт ферментації. Мікробіота також забезпечує наш організм необхідними вітамінами, які виробляються кишковими бактеріями, зокрема біфідобактеріями та ентеробактеріями. Пробіотики, що містять лактобактерії або біфідобактерії, використовуються навіть для лікування алергічних захворювань. Зростає кількість досліджень, які пов’язують мікробіоту кишківника з психічним здоров’ям . Наприклад, такі хімічні месенджери, як серотонін і дофамін, частково виробляються завдяки мікробіомам, а їхній дисбаланс може бути пов’язаний з проблемами психічного здоров’я, такими як депресія, тривожність, хвороба Альцгеймера, Паркінсона та аутизм. Підсумовуючи, багатий мікробіом, що здатен захищати нас від хвороб, формується завдяки споживанню великої кількості рослинної їжі. Наша травна система та мікробіом природно пристосовані до такої їжі, як і в інших травоїдних тварин. Веганський спосіб життя  дарує не лише здоровий кишківник та міцний імунітет, але й є етичним вибором. Важливо пам’ятати, що веганство — це передусім захист прав тварин, які щодня страждають через наші звички. Ставай веган_кою заради них — проходь безплатний курс «Веган-експрес» , де ми зібрали всю необхідну інформацію для легкого переходу.

Побутова хімія теж має значення. Веганство — це не тільки про їжу. Це про вибір на користь етики в щоденних звичках. Навіть у таких звичних речах, як засоби для чищення, прання чи миття посуду. Багато з них можуть містити інгредієнти тваринного походження — як-от жовч, ланолін чи мед. Або ж бути протестованими на тваринах. Але є й інші варіанти. У цій статті — просте пояснення, як обирати веганську побутову хімію, чим відрізняються cruelty-free та vegan маркування, на які сертифікації звертати увагу. І, звісно, добірка засобів, які можна знайти в Україні. ТЕСТУВАННЯ НА ТВАРИНАХ: ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ? У виробництві побутової хімії досі застосовують жорсткі методи тестування: тваринам наносять речовини на шкіру або в очі, примусово годують хімікатами, спостерігаючи за реакціями. Часто — без анестезії. Ці процедури не тільки болючі та неетичні, а й не завжди дають точні результати для людини. Натомість сьогодні існують сучасні альтернативи: in vitro дослідження, комп’ютерне моделювання та інші методи, які дають точніші дані — без насильства. Більше про те, як працює тестування і чому наука має бути етичною, — у нашому матеріалі . ПТП* У ПОБУТОВІЙ ХІМІЇ: ЯК ОБИРАТИ ЕТИЧНІ ЗАСОБИ ПТП  — продукти тваринного походження* Попри зростання інтересу до етичного споживання, багато засобів для прибирання все ще містять інгредієнти тваринного походження. Визначити їх не завжди просто: виробники часто маскують походження компонентів за хімічними або латинськими назвами. Один із найпоширеніших інгредієнтів — жовч . Її часто додають до мийних засобів для посилення очищувальних властивостей. Отримують жовч із жовчного міхура тварин, найчастіше великої рогатої худоби, — це прямо пов’язано із забоєм. Ще один поширений компонент — ланолін , жир із вовни овець. Його використовують як пом'якшувач у засобах для миття та догляду за поверхнями. Масове стриження овець часто супроводжується травмами та стресом для тварин. Також у засобах для прибирання трапляються мед  і бджолиний віск  — їх додають для блиску чи кращої текстури. Але виробництво цих інгредієнтів пов’язане з експлуатацією бджолиних сімей, що суперечить веганській етиці. Інколи у складі можна зустріти кармін  — червоний барвник із комах кошенілі, який використовують для надання привабливого кольору. Щоб знайти справді веганську побутову хімію, уважно читай склад (INCI) на етикетці. Уникай інгредієнтів на кшталт: tallow acid  (тваринний жир), lanolin  (жир із вовни), beeswax  (бджолиний віск), honey  (мед), carmine  (кармін), enzymes  (може означати жовч). Не покладайся лише на маркування «еко», «біо» чи «натуральне» — ці слова не гарантують етичного складу. Шукай підтвердження у вигляді сертифікатів на упаковці: The Vegan Society , Leaping Bunny , PETA Cruelty-Free & Vegan . А ще — перевіряй інформацію на офіційному сайті бренду або у відкритих базах сертифікованих продуктів. Деякі компанії мають як веганські, так і невеганські засоби, навіть у межах однієї лінійки. Такий підхід допоможе обрати дійсно етичний варіант. СЕРТИФІКАЦІЇ: ЯК РОЗПІЗНАТИ ЕТИЧНІ ПРОДУКТИ? Сертифікації — це орієнтир, який допомагає обирати засоби без тестування на тваринах і без інгредієнтів тваринного походження. Ось на які логотипи варто звертати увагу: The Vegan Society  — підтверджує, що продукт не містить інгредієнтів тваринного походження й не тестується на тваринах. Один із найнадійніших веганських сертифікатів. Leaping Bunny  — міжнародний стандарт cruelty-free. Гарантує, що продукт не тестується на тваринах на жодному з етапів виробництва, але не виключає наявність тваринних інгредієнтів у складі. PETA's Beauty Without Bunnies  — вказує, що продукт не тестувався на тваринах. Якщо на етикетці є додаткове позначення vegan , це означає, що в складі також немає компонентів тваринного походження. ДОБІРКА ВЕГАНСЬКОЇ ПОБУТОВОЇ ХІМІЇ В УКРАЇНІ Planta Офіційний сайт Усі продукти бренду веганські: засоби для миття посуду, прання та універсальні миючі засоби. DeLaMark Офіційний сайт , Rozetka , Eva , Maudau , Епіцентр Уся лінійка продукції є веганською. Frosch Офіційний сайт,   Eva , Rozetka , Епіцентр , Prostor,   Watsons , Сільпо , Novus  тощо. Не вся продукція веганська — уникайте засобів із жовчю. В асортименті знайдеш засоби для миття посуду, прання, універсальні миючі засоби. Sodasan Офіційний сайт , Rozetka , Maudau , Eva , Епіцентр Частина продукції має сертифікацію vegan — звертай увагу на маркування та уникай жовчного мила. В асортименті знайдеш засоби для миття посуду, прання, миючі засоби. Domol Watsons , Rozetka Лише частина продукції веганська — перевіряйте наявність відповідного маркування. Astonish Офіційний сайт , Rozetka , Епіцентр , Denkmit Balea , Мега Маркет , Kasta Уся продукція сертифікована як vegan і cruelty-free:  засоби для миття посуду, прання, універсальні миючі засоби. The Pink Stuff Офіційний сайт , Український сайт,   Rozetka , Аврора , Епіцентр Уся лінійка продукції веганська: засоби для миття посуду, прання, миючі засоби. Sonett Офіційний сайт , Eva , Rozetka , Maudau , Pampic , Епіцентр , Сільпо Усі продукти мають сертифікат vegan: засоби для миття посуду, прання, універсальні миючі засоби. AlmaWin Офіційний сайт,   Glossary , Prom , Ecoism Продукція сертифікована як vegan: засоби для прання, миття посуду та універсальні миючі засоби. Klar Eco Sensitive Мегамаркет , Rozetka , Pipi , Ваше щастя , Екологік Вся лінійка розроблена з урахуванням чутливої шкіри та є веганською. Etamine du Lys Офіційний сайт,   Rozetka,   Glossary,   Pinkbar Не всі засоби веганські — уникай продукції з медом і вощиною*. В асортименті засоби для миття посуду, прання, миючі засоби. Вощина  — це рифлена пластина, яку можуть виробляти з воскової сировини.* Seventh Generation Fresh , Dobavki Мають сертифікації Leaping Bunny та USDA Biobased: засоби для миття посуду, прання, миючі засоби. ECOS iHerb , ABC-Vitamin Продукція сертифікована Leaping Bunny і EPA Safer Choice: засоби для миття посуду, прання, універсальні миючі засоби. Attitude Офіційний сайт , Rozetka , Goodwine Home Уся продукція сертифікована PETA: vegan і cruelty-free: засоби для миття посуду, прання, миючі засоби. Обираючи веганську побутову хімію, ти підтримуєш життя без експлуатації та сприяєш поширенню етичного споживання в повсякденності. Звертай увагу на склад і сертифікації — це допоможе уникати продуктів, повʼязаних із тестуванням на тваринах чи інгредієнтами тваринного походження. А якщо хочеш розібратися глибше, запрошуємо пройти безплатний курс «Веган-експрес» . Там ти знайдеш більше про етичні альтернативи, побутові звички та рішення, що справді мають значення.

«Якщо ми перестанемо тримати тварин — вони не виживуть самі». Це один із найпоширеніших аргументів проти веганства.  Але природа — винахідлива. І тварини, яких тисячі років вважали «своїми» — корів, свиней, коней — можуть повернутись до дикого життя. І це відбувається вже сьогодні. Є реальні приклади: без втручання людини тварини не просто виживають, а й адаптуються, створюють нові зграї, змінюють поведінку й знову стають дикими. Це не романтика, а науково задокументовані кейси. І серед них — історії з України. Тож коли хтось каже, що без експлуатації  тварини загинуть — подивімось на реальні факти. Бо свобода для них — не загроза, а шанс. ЛОСОСЬ ПІСЛЯ ЛЮДЕЙ: ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ, КОЛИ РИБА ПОВЕРТАЄТЬСЯ В ДИКУ ПРИРОДУ? У 2020 році команда науков_иць із Норвегії опублікувала дослідження , яке дало відповідь на цікаве питання: що стається з тваринами, яких селекціонували під людські потреби, коли вони опиняються у дикій природі? Об’єктом дослідження стали атлантичні лососі — частина яких вирощується у великих масштабах на фермах для харчової промисловості. Науков_ці працювали з трьома групами риб: дикий лосось  — той, що ніколи не жив під контролем людини; домашні особини  — виведені в аквакультурі для швидкого зростання; гібриди  — змішані нащадки диких і «домашніх» риб. Риб розмістили у трьох типах середовищ: Ідеальні умови — акваріум з постійною їжею та без загроз. Напівприродні умови — річкові канали, де їжу треба було шукати самостійно. Напівприродні умови з хижаками — ті ж річки, але разом із фореллю. Що з’ясувалось? У штучних умовах, де лососі мали постійний доступ до їжі й були захищені від загроз, «домашні» риби показували очікувано найшвидший ріст. Але в природнішому середовищі, де потрібно було самостійно добувати їжу (і без хижаків), усі три групи — дикі, «домашні» та гібридні особини — виживали приблизно однаково. Все змінилося, коли з’явилися хижаки. У водоймах із фореллю, яка полювала на молодих риб, «домашні» лососі гинули значно частіше. Вони не реагували на небезпеку, поводилися занадто відкрито й довірливо — і ставали легкою здобиччю. Натомість гібриди виживали так само добре, як і дикі риби. Тож, що буде, якщо випустити домашнього лосося на волю? Спочатку — складно. Багато риб не зможуть адаптуватися: вони не бояться хижаків, не вміють ховатись і загалом звикли до «тепличних» умов. Але якщо поруч є дикі популяції, відбувається схрещування. І тоді у нащадків з’являється шанс — разом із дикими генами повертаються і життєво важливі інстинкти. Це ще одне нагадування: коли ми даємо природі простір, вона сама знаходить шляхи до відновлення. І кожне наше рішення, що зменшує екологічне навантаження від тваринництва , наближає цей процес. Хочеш розібратися глибше — чому ми взагалі вважаємо тварин «домашніми», як формується ставлення до експлуатації тварин  і що з цим можна зробити? Проходь безоплатний онлайн-курс « Веган-експрес ». Це короткий курс про веганство , етичне харчування  і життя без насильства — у власному темпі та без тиску. КОРОВИ БЕЗ ДОЇННЯ: ЖИТТЯ В ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ ЗОНІ Історія цього стада почалася ще у 2016 році, коли в селі Луб’янка, що в межах Чорнобильської зони відчуження, померли останні «господарі» кількох корів. Тварини залишилися самі — без людей, без доїння, без обгороджених пасовищ і загонів. На перший погляд — вижити в таких умовах майже неможливо. Але вже за кілька років стало очевидно: ці корови не лише пристосувалися, а й сформували повноцінну дику спільноту. З 2018 року за стадом спостерігають науков_иці заповідника. Корови належать до звичайної української чорно-рябої молочної породи — типової «сільської худоби», яку ми звикли бачити у селах. Але життя без людини дало їм змогу поводитися природніше: взимку вони розгрібають сніг копитами, щоб дістати суху траву, а під час морозів і негоди ховаються в покинутих хатах. Побачивши людину — тікають у хащі, а не підходять за їжею. У 2025 році вчені підтвердили: стадо успішно пережило ще одну зиму. Наразі в ньому приблизно 12 тварин — кілька дорослих корів, телята, домінантний бик і молоді самці. Очікується народження ще п’яти телят. Особливо цікаво, що ці корови більше не потребують доїння. Їхній цикл лактації повернувся до природного: молоко з’являється лише після народження теляти, як і має бути. Іще кілька років тому тварини шукали контакт із людиною заради їжі, а сьогодні уникають його, навчившись жити самостійно. Цей приклад — не наукова фантастика, а реальність. Просто поряд із нами, у зоні, де колись усе залежало від людини, тварини будують нові правила. Вони вже не «домашні», але ще й не дикі — щось посередині. І в цьому просторі без доїння, без відер із кормом і без втручання в їхній ритм життя вони виживають. Така історія змушує інакше подивитися на те, що ми часто називаємо «втратою»: там, де зупинилося тваринництво, ми бачимо не вимирання , а повільне відновлення біорізноманіття — на природних, а не нав’язаних умовах. КОНІ БЕЗ СІДЛА І ЯРМА В Україні є кілька місць, де коні залишилися самі. Без людини, без ферм, без корму в годівниці. Просто лишилися — і навчилися виживати. Їхні історії дуже різні, але в обох випадках це приклад того, як тварини можуть адаптуватися до життя без «господарів» і без ідеальних умов. На території Чорнобильського заповідника коні Пржевальського живуть ще з кінця 90-х. Їх завезли в межах проєкту з відновлення дикої природи. І хоч ці коні вважаються останніми «справжніми дикими», їхнє життя давно вийшло за рамки класифікацій. Бо з часом до табуна приєдналася звичайна свійська кобила — втекла з лісництва і знайшла собі пару серед диких. У 2025 році науков_иці вже фіксують кілька поколінь гібридів. Вони інші: без характерного білого носа, з м’якшими рисами, але сильні, витривалі й вільні. Комусь це — «зрада виду», а комусь — доказ того, що порода може зникнути, а природа — завжди бере своє. Інша точка на карті — село Ласточкине на Донеччині, поруч з Авдіївкою. Весною 2023 року внаслідок обстрілів зруйнували кінну ферму. Майже всі тварини загинули, але двоє коней втекли. Їх вважали зниклими — аж поки через рік не побачили серед руїн міста. Живих. Уцілілих. Вони самі шукали їжу, ховалися від обстрілів і трималися якомога далі від людей. Їх вдалося евакуювати лише завдяки іншому коню — «провіднику», за яким вони довірилися і пішли. Це були вже фермерські коні. Це були коні, які навчилися жити без людей. І Чорнобиль, і Авдіївка показують різні сценарії одного процесу: коли людська опіка зникає, тварини не зникають разом із нею. Вони починають жити самостійно — не за людським розкладом, не за фермерською логікою. Ці історії змушують інакше подивитися на етичне ставлення до свійських тварин : можливо, справжня турбота — це не контроль і утримання, а право бути вільними. ІСТОРІЯ З ЧЕРКАЩИНИ: ВІЛЬНІ СВИНІ У 2020 році в одному з сіл на Черкащині люди почали помічати свиней, що вільно бродили городами, нишпорили в садках, зникали в лісосмугах і знову з’являлися на іншому кінці села. За словами місцевих, тварини, найімовірніше, втекли з якогось господарства. Як саме це сталося — невідомо. Але було очевидно: вони більше нікому не належали. Спочатку це здавалося курйозом — мовляв, свиня втекла. Потім стало зрозуміло, що це не одна тварина, і що вони не збираються повертатися. Свині не просто виживали без людської опіки — вони поводилися впевнено й рішуче. Самі шукали їжу, ламали паркани, рили землю в пошуках їстівного і не виявляли страху перед людьми. Минуло два роки. На початку 2022 року з’являються нові повідомлення — цього разу із села Поташі. Там місцеві мешкан_ки розповідали про зграю з приблизно двадцяти свиней, які регулярно з’являлися на вулицях. Вони заходили у покинуті будинки, ночували там, розмножувалися. Чи це ті самі свині, що втекли кілька років тому — напевне невідомо. Але це цілком можливо. Історія з Черкащини — це не про екзотику чи катастрофу. Це не апокаліпсис. Це просто життя. Так, не завжди зручне для людей. Але дуже природне для тварин, які нарешті вийшли з-під контролю. Вони не стали дикими у біологічному сенсі. Вони просто перестали бути свійськими. КУРКИ, ЯКІ ВТЕКЛИ В ДЖУНГЛІ На Гаваях кури стали дикими. Після ураганів Іва (1982) і Інікі (1992), які зруйнували більшість курників на острові Кауаї, так звані свійські кури масово втекли на волю. І не просто вижили — вони стали частиною нової, незалежної популяції. У дослідженні  2023 року науков_иці підтвердили: сучасні гавайські кури — це гібриди диких червоних банківських курей (Red Junglefowl), привезених ще полінезійцями, і звичайних свійських порід (зокрема White Leghorn). Ці птахи самостійно шукають їжу, уникають хижаків і мають генетичні ознаки як домашніх, так і диких предків. Їх можна побачити у парках, дворах, на пляжах — вони стали частиною місцевого ландшафту. Генетичний аналіз показав: після кількох десятків поколінь без людського контролю кури зберегли і деякі свійські риси, і дикі інстинкти. Вони не стали зовсім дикими — але точно більше не свійські. Їхня історія — ще одне нагадування: життя без людини не означає вимирання. Іноді — навпаки. ВИХОДИТЬ, ТВАРИНИ ТАКИ МОЖУТЬ БЕЗ ЛЮДЕЙ Історії, зібрані у цьому матеріалі, доводять: одомашнені тварини — свині, коні чи кури — ті, кого ми звикли вважати «залежними», можуть жити вільно. Не завжди без втрат, не завжди ідеально, але точно — без експлуатації. Частина втрачає свійські риси та повертається до інстинктів. Частина створює нове — гібридне та самостійне життя. І це не припущення, а документовані випадки. Це не «а що як», а «ось як воно є». І, можливо, саме в цьому — відповідь на питання, що таке етичне ставлення до свійських тварин . Більше на цю тему ти можеш дізнатись у лекції «Тварини після людей» від автора проєкту «Хащі» Володимира Кохана. Відео доступне для наших спонсор_ок на YouTube .

24 квітня, у День захисту лабораторних тварин , ми згадуємо про тих, чиї тіла досі залишаються «витратним матеріалом» для фармації, косметики, агроіндустрії, освіти та військових досліджень. Щороку мільйони  мишей, щурів, кроликів, собак, мавп та інших тварин піддають експериментам, щоб оцінити безпечність продуктів або ефективність медичних рішень. Але дедалі частіше в науковій спільноті лунає запитання: чи справді це ефективно? І головне — чи це морально виправдано? ІСТОРИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ: ЯК СКЛАЛАСЯ ПРАКТИКА ТЕСТУВАНЬ НА ТВАРИНАХ Історія експериментів на тваринах  налічує тисячоліття. У IV столітті до н.е. Аристотель використовував тварин для вивчення анатомії, закладаючи підґрунтя для майбутньої медичної науки. У середньовіччі, коли розтин  людських тіл був заборонений , дослідники, як-от Гален, вивчали анатомію на тваринах, що призводило  до серйозних помилок у розумінні людського організму. В епоху Відродження, зокрема завдяки працям Андреаса Везалія, стало зрозуміло, наскільки помилковими були уявлення, побудовані виключно на дослідах із тваринами . Везалій, проводячи розтини людських тіл, спростував десятки тверджень Галена — зокрема щодо будови серця, щелепи, печінки — і заклав основи сучасної наукової анатомії. Водночас попри цей прорив, експерименти на тваринах  не зникли. У XX столітті розвиток хімічної, фармацевтичної та косметичної індустрій зробив такі експерименти масовими. З’явилися стандартизовані протоколи  на зразок тестів на токсичність, мутагенність, канцерогенність. Один із найвідоміших — Draize-тест , коли речовину вводять у рогівку кролика (іноді собаки) без знеболення. Також тварини, зокрема макаки резус, досі використовуються в дослідженнях імунної відповіді, часто без адекватної анестезії. СКІЛЬКИ ТВАРИН ВИКОРИСТОВУЮТЬ ЩОРІЧНО За даними Cruelty Free International , щороку у світі в дослідженнях використовують близько 200 мільйонів тварин . В Україні така статистика офіційно не ведеться. У США миші й щури — до 95% усіх дослідів — не охоплені  федеральним законодавством про захист лабораторних тварин  і не включаються у звіти. Тварини зазнають багатоденних болісних процедур, а евтаназія не завжди є безболісною. Якщо хочеш дізнатися, як уникати підтримки компаній, що тестують на тваринах, приєднуйся до безоплатного курсу «Веган-експрес» . Там зібрано інформацію про менш помітні форми експлуатації тварин  і практичні поради для щоденного життя. СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕСТУВАННЯ НА ТВАРИНАХ Лікарські засоби У фарміндустрії тваринні моделі  застосовують для оцінки токсичності, імунної відповіді та фармакокінетики. Мишам, собакам або мавпам вводять експериментальні препарати, спостерігаючи за реакцією. Після експерименту тварин найчастіше евтаназують  для дослідження органів. Цей підхід та його проблеми детально описано в статті Kinter та DeGeorge (2017) . Косметика Тестування косметики  на тваринах заборонене в ЄС, але досі дозволене в низці країн. Наприклад, у Китаї досі існують вимоги щодо тестування косметичних продуктів на тваринах, якщо вони продаються на ринку країни. Хоча для певних категорій продуктів (наприклад, ті, що продаються онлайн) були зроблені послаблення, загальні правила все ще допускають тести на тваринах  для нових продуктів, що надходять на ринок. У США ситуація складніша: хоча деякі штати прийняли  закони, що забороняють продаж косметики, протестованої на тваринах, на федеральному рівні таких обмежень немає. Крім того, деякі продукти, такі як сонцезахисні засоби, вважаються  ліками, а не косметикою, і для них можуть вимагатися тести на тваринах  відповідно до чинного законодавства. В країнах, таких як Індія, Великобританія, Ізраїль та інших, тестування косметики  на тваринах заборонено . Однак навіть у цих країнах існують винятки, коли тестування на тваринах може бути дозволене, якщо це вимагається для певних хімічних речовин відповідно до регулювання хімічних речовин або безпеки працівників. Інгредієнти можуть проходити токсикологічні дослідження  на тваринах навіть тоді, коли кінцевий продукт не тестується. Метод Draize-тесту  досі застосовується, зокрема на кроликах. Хімічна безпека Тестування побутової хімії, агрохімікатів та інших токсичних речовин на тваринах не лише викликає етичне занепокоєння, а й має значний негативний вплив на довкілля . У процесі таких досліджень використовуються  великі обсяги шкідливих хімікатів — від нейротоксинів і канцерогенів до корозійних та реактивних речовин. Після завершення тестів мільйони тіл тварин , часто забруднених токсичними речовинами, спалюються, вивозяться на звалища або утилізуються іншим способом, що призводить до забруднення повітря, ґрунтів і води. Зокрема, інсинерація (спалення) тварин супроводжується викидами важких металів , діоксинів і канцерогенних поліциклічних ароматичних вуглеводнів, що становить небезпеку для людей і екосистем. Незважаючи на те, що внесок цієї галузі може здаватися незначним порівняно з промисловим сектором, дослідники наголошують: вплив на навколишнє середовище від тестування на тваринах суттєвий і потребує уваги та регулювання. Біозахист і військові дослідження У контексті протидії біологічним загрозам тварин активно використовують як моделі для дослідження  дії токсинів, вакцин або наслідків поранень. Їх використовують для симуляції вогнепальних поранень , опіків, вибухів. У дослідженні Institute for Laboratory Animal Research (2011)  описано, як на тваринах тестують препарати проти біологічної зброї або екстреної зупинки кровотеч. Згідно зі звітом  Інституту досліджень лабораторних тварин , такі експерименти часто проводяться у військових лабораторіях із залученням свиней, собак і приматів. Тварин піддають впливу потенційно смертельних патогенів або бойових отрут для вивчення реакцій організму, ефективності нових препаратів і методів лікування. ІСТОРИЧНІ ПРИКЛАДИ: ЧОМУ ТЕСТИ НА ТВАРИНАХ — ЦЕ ЩЕ Й РИЗИК ДЛЯ ЛЮДЕЙ У вищих медичних навчальних закладах досі використовують тварин для практичного навчання. Їх застосовують для відпрацювання маніпуляцій, а згодом — евтаназують. Історичну зміну ставлення до цього детально описано в Lairmore та Ilkiw (2015) . Навіть у сучасній медицині тваринні моделі не гарантують безпеки. Історія знає трагічні приклади: Талідомід  був розроблений у 1950-х роках як заспокійливий засіб і використовувався для полегшення симптомів ранкової нудоти у вагітних. Препарат не показав токсичності у тварин, але спричинив понад 10,000 випадків вроджених вад, таких як фокомелія (відсутність кінцівок), у новонароджених дітей. Понад половина з них померли незабаром після народження. Ця трагедія стала поштовхом до посилення регуляції лікарських засобів у багатьох країнах. Віокс (рофекоксиб)  був знеболювальним препаратом, який пройшов тести на мавпах без виявлення серйозних побічних ефектів. Однак після широкого використання серед людей виявилося , що препарат подвоює ризик серцевих нападів. За оцінками, Віокс міг спричинити до 140,000 випадків серцево-судинних захворювань у США до моменту його вилучення з ринку у 2004 році. СУЧАСНІ АЛЬТЕРНАТИВИ: НАУКА, ЩО ПОВАЖАЄ ЖИТТЯ Сьогодні є ефективні, етичні та надійні альтернативи експериментам над живими істотами . in vitro Однією з найпоширеніших альтернатив є in vitro методи  — тестування на клітинах людини, вирощених у лабораторії. Замість того, щоби вводити нову речовину миші або мавпі, дослідниці та дослідники використовують  культури клітин людської печінки, серця, легенів. Це дозволяє бачити реакцію саме людського організму, а не умовно подібної моделі. Важливо, що ці методи вже застосовують в таких гігантах як Unilever  і Henkel . Органи-на-чіпі Ще одна технологія — органи-на-чіпі  (organs-on-a-chip). Це невеликі мікроскопічні пристрої, які імітують  роботу реального людського органа — наприклад, легені, кишківника чи печінки. Вони створюють умови, максимально подібні до того, що відбувається в організмі людини: з пульсацією, потоками рідини, ферментами. Як результат — точність результатів часто вища, ніж у тваринних моделей , адже вона не спотворена міжвидовими відмінностями. In silico Окремий напрям — це комп’ютерне моделювання  та машинне навчання , які дозволяють передбачити токсичність або ефективність ще на етапі розробки молекули. Алгоритм аналізує тисячі параметрів — структуру, формулу, зв’язки — й порівнює з базами даних попередніх досліджень. Такі цифрові рішення, що часто називають in silico  методами, вже використовуються не лише в дослідницьких проєктах, а й у фармацевтичній розробці. Клітинні технології Не менш вражаючий приклад — ботулотоксин  (ботокс). Ще донедавна його тестували на мишах методом LD50. Але завдяки клітинним технологіям вдалося повністю відмовитися від використання тварин , що продемонстровано в дослідженні Middelkoop (2024) . Це означає, що навіть високоризиковані продукти вже не потребують жодного болю. Ці зрушення — не лише приватна ініціатива, а й державна політика. У квітні 2025 року FDA  (Управління з контролю за продуктами і ліками США) оприлюднила нову офіційну дорожню карту  із поетапної заміни тестування на тваринах  сучасними науковими підходами. Документ передбачає, що регулятор у наступні роки активно сприятиме розробці та впровадженню методів, які не потребують тваринних моделей. Це — безпрецедентний сигнал не тільки для США, а й для всіх країн, які орієнтуються на FDA як на світовий еталон фармацевтичного контролю. Альтернативи більше не є майбутнім — вони вже зараз формують етичніші, надійніші та гуманніші стандарти науки . УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ І ДОСТУПНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЙ 3 серпня 2024 року в Україні набув чинності Технічний регламент щодо косметичної продукції , що забороняє тести на тваринах. Відповідно до офіційної відповіді Держлікслужби на запит ГО «Кожна Тварина», орган з ринкового нагляду вже впроваджує ці норми в рамках європейського курсу. Але бракує контролю  та прозорих механізмів реалізації. Попри стрімкий розвиток гуманної науки у світі, в Україні впровадження альтернатив  до тестування на тваринах тільки починає формуватись як практика. Причини цьому — не брак бажання, а системна відсутність: державного фінансування досліджень  без тварин; нормативного визнання альтернатив як рівнозначних; технічної доступності відповідного обладнання. Більшість українських лабораторій, особливо університетських, не мають органів-на-чіпі, клітинних банків, високоточних in vitro систем або програм для in silico моделювання, які давно використовуються в ЄС. Простіше кажучи — методи існують, але до них або немає доступу, або вони не вважаються «офіційними» у дослідницьких протоколах. Втім, ситуація змінюється. У 2023–2024 роках кілька українських університетів почали співпрацю з європейськими ініціативами — зокрема в межах програми Horizon Europe. Наприклад, Український католицький університет став  учасником двох консорціумів у рамках цієї програми. Крім того, до кінця 2024 року 30 українських університетів приєдналися  до альянсів європейських університетів як асоційовані партнери. Також окремі приватні лабораторії та стартапи у Львові , Харкові  та Запоріжжі  вже експериментують із організовуванням лабораторій без використання тварин. На жаль, наразі в офіційних освітніх стандартах Міністерства освіти і науки України для медичних та ветеринарних спеціальностей відсутні чіткі вимоги щодо впровадження альтернатив до дослідів на тваринах. Хоча існує  наказ МОН №1506 від 21 грудня 2011 року, який затверджує перелік альтернативних методів для використання замість експериментальних тварин, його застосування в освітніх програмах не є обов'язковим і залежить від ініціативи окремих закладів вищої освіти. Деякі університети, такі як Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій, підтримують  гуманну освіту та заохочують використання альтернативних методів у навчанні. Кожне щоденне рішення — це вибір. Туш, пігулка, шампунь — усе це може бути або результатом жорстокості, або відмовою від неї. Досліджуй бренди, обирай cruelty-free продукцію, поширюй інформацію. Підтримуй відмову від експлуатації тварин — обирай веганство. Долучайся до безплатного курсу «Веган-експрес» .

Багато хто досі вважає, що не можна приготувати смачну випічку без яєць. Поспішаємо спростувати цей міт, оскільки зараз існують веганські яєчні альтернативи на будь-який смак. У багатьох рецептах яйця потрібні для скріплення інгредієнтів, можуть використовуватись як емульгатори та допомагати об’єднати рідини, олії та сухі інгредієнти. В цьому матеріалі розкажемо, які існують замінники яйцям, поділимось улюбленими рецептами та порадами від команди «Кожна Тварина» . ЧОМУ ЛЮДИ ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ ВІД ЯЄЦЬ? Звісно, люди відмовляються від яєць з багатьох різних причин: через алергію, проблеми зі здоров’ям, доступність чи вартість. Але найголовніша й найвагоміша причина — це етичні міркування. Ми не маємо права відбирати у тварин те, що нам не належить. Детальніше про те, чому вегани та веганки не їдять яйця, читай у нашому матеріалі . ВЕГАНСЬКІ АЛЬТЕРНАТИВИ ЯЙЦЯМ Ось декілька найпопулярніших варіантів рослинних замінників яєць: Тофу Подрібнений тофу можна використовувати замість яєчні, а шовковий тофу — замість яєць у рецептах випічки. Аквафаба Рідину з банки нуту, відому як аквафаба, можна збити в піну та використовувати як замінник яєчного білка в таких рецептах, як меренги та макарони. Яблучне пюре Яблучне пюре можна використовувати замість яєць у рецептах випічки, щоб додати вологи та допомогти зв’язати інгредієнти. Бананове пюре Бананове пюре також використовують для з'єднання інгредієнтів, додавання вологості та солодкості у випічці. Насіння льону або насіння чіа Мелене насіння льону або насіння чіа, змішані з водою, додають для скріплення у випічці, котлетах, оладках тощо. Веганські замінники яєць На ринку є кілька веганських замінників яєць, наприклад Follow Your Heart VeganEgg або Bob's Red Mill Egg Replacer, які можна використовувати в різноманітних рецептах. Більше про готові веганські «яйця» тут . Веганський йогурт Використовуй замість яєць у рецептах випічки, щоб додати вологи та допомогти зв’язати інгредієнти. Газована вода Додавай у рецептах, які потребують розпушувача, наприклад у млинцях або вафлях. Оцет і розпушувач Гашену соду або розпушувач для тіста використовуй у рецептах тортиків та кексів. Соєве або мигдалеве молоко Додавай для вологи та зв'язування інгредієнтів у рецептах випічки. Сіль «Кала Намак» Ця чорна сіль додає «яєчного» смаку будь-якій страві! НЕ ЯЄЧНІ РЕЦЕПТИ Нутовий омлет Інгредієнти: Нутове борошно — 1 чашка; Вода — 1 чашка; Харчові дріжджі — 2 ст.л.; Розпушувач для тіста або сода, погашена оцтом — 1 ч.л.; Куркума чи карі 0,5 ч.л.; Сіль і перець до смаку; Рослинна олія для смаження; Начинка тобі до смаку: пасеровані овочі, веганський сир тощо. Приготування: Підготуй начинку: посмаж/потушкуй овочі, якщо потрібно, поріж їх тощо; Змішай до однорідності нутове борошно, воду, харчові дріжджі, розпушувач, куркуму, сіль, перець та дрібку «Кала Намак»; На антипригарній пательні нагрій олію, зроби помірний вогонь та вилий нутову суміш; Готуй ~2-3 хв, поки краї не почнуть трошки підгортатись, а верх підсихати; На половинку омлету виклади начинку та накрий її іншою половиною; Готуй ще 2-3 хв, поки начинка не прогріється й омлет не приготується. Наш Tik Tok-рецепт нутового омлету тут . Рецепт альтернативного тофу-омлета ти знайдеш в цій добірці  з рецептами. Французькі тости Інгредієнти: Рослинне молоко (мигдалеве, соєве чи вівсяне) — 0,5 чашки; Льняне борошно — 1 ст. л.; Кориця — 0,5 ч. л.; Мускатний горіх — 0,25 ч. л.; Ванільний екстракт — 1 ч. л.; Хліб — 4-6 скибок; Олія рослинна — 1-2 ст. л.; Кленовий сироп, свіжі фрукти або інші начинки на твій вибір. Приготування: Змішай рослинне молоко, мелене насіння льону, корицю, мускатний горіх і екстракт ванілі; Розігрій сковорідку на середньому вогні, додай веганське масло або рослинну олію; Занур кожну скибочку хліба в суміш молока, переконавшись, що обидві сторони рівномірно покриті; Готуй тости на розігрітій сковорідці по 2-3 хвилини з кожного боку, поки вони не стануть золотими й хрусткими; Подавай французькі тости гарячими, посипаними своїми улюбленими начинками, такими як кленовий сироп, свіжі фрукти або веганські збиті вершки. Веганський овочевий кіш Інгредієнти: Оливкова олія — 1 ст. л.; Цибуля порізана — 1 шт.; Подрібнений часник — 2 зуб.; Нарізані овочі (шпинат, гриби, помідори, цукіні або болгарський перець тощо) — 2 чашки; Нутове борошно — 1 чашка; Вода — 1 чашка; Харчові дріжджі — 0,25 чашки; Розпушувач — 1 ч. л.; Сіль — 0,5 ч. л.; Перець — 0,25 ч. л.; Нагрій духову шафу до 190 °C. Приготування: Розігрій оливкову олію у великій сковороді на середньому вогні. Додай цибулю та часник і пасеруй 3-5 хв; Додай нарізані овочі на пательню і тушкуй ще 5-7 хвилин або поки вони не стануть м’якими; У мисці змішай нутове борошно, воду, харчові дріжджі, розпушувач, сіль і чорний перець до однорідності; Пересип овочеву суміш у форму для пирога, рівномірно розподіливши її; Залий овочі нутовою сумішшю; Випікай 30-35 хвилин або поки верх не стане золотаво-коричневим і начинка не застигне; Дай кішу охолонути протягом кількох хвилин, перш ніж нарізати та подавати; Кіш смачно подавати як гарячим, так і холодним, і його можна доповнити улюбленими овочами та зеленню. Лінива макаронна запіканка @vegan.hruchevo / Instagram Інгредієнти: макарони; веганська ковбаса (соєвий фарш/шматочки або сосиски); рослинний сир; тофу; веганський майонез; рослинні вершки; харчові дріжджі, сіль, перець, копчена паприка, коріандр, сушений часник. Приготування: Відвари макарони до стану аль-денте (трошки недоваривши). Рослинну ковбаску наріж кубиками та обсмаж до золотавої скоринки; Змішай макарони, ковбасу, харчові дріжджі та спеції, залий вершками (але не надто багато, інакше вони не випаруються і буде зайва рідина), перемішай та виклади у форму для запікання; Рослинний сир та тофу натри на тертушці; Змішай з майонезом тофу та сир, за бажанням додай сушену або свіжу зелень. Виклади це зверху на макарони; Відправ блюдо в духову шафу, розігріту до 180 °C і випікай 10-15 хвилин (до золотавої скоринки). Шакшука веганська @vegan.hruchevo / Instagram Інгредієнти: Для яєць: Тофу — половина блоку (~ 100 г); Рослинне молоко — 5-6 ст. л.; сік лимона, чорна сіль «Кала Намак», куркума та паприка — для «жовтка». Для основи: Часник — кілька зубчиків; Цибуля — 1 шт.; Помідори — 2-3 шт.; Спеції: коріандр, паприка, сіль, цукор, гостра паприка; Томатна паста — 1 ст. л.; Вода — 0,5 чашки; Оливкова олія для смаження; Свіжа зелень. Приготування: Основа: Зроби надрізи на помідорах і залий окропом на 10-15 секунд, щоб легко зняти з них шкірку. Залий холодною водою і залиш на 1-2 хв. Очищені томати поріж маленькими кубиками. Подрібни цибулю та часник. У пательні розігрій трохи оливкової олії, додай цибулю та часник, перемішай і додай всі спеції. Через ~1 хв засип помідори й томатну пасту. Можна ще додати болгарський перець. Обсмажуй ще хвилину і влий трохи води. Залиш тушкуватись томати на маленькому вогні 10-15 хвилин. Помідорна маса має стати густою та практично однорідною; «Яйця»: Перебий блендером тофу, рослинне молоко, чорну сіль «Кала Намак» (можна додати звичайну) та сік лимона; Відокрем невелику частину суміші (1-2 ст. л.) для жовтків; Додай до «жовтків» куркуму та паприку і перемішай; Коли томатна суміш вже готова, зроби у ній невеликі заглиблення для «яєчок». Ложкою виклади туди суміш із тофу, зверху ще «жовтки» та накрий кришкою на декілька хвилин, щоб яйця теж приготувалися; Подавай зі свіжою зеленню, хлібом і їж прямо із пательні! КУЛІНАРНЕ НАТХНЕННЯ Пропонуємо твоїй увазі декілька не дуже простих у виконанні, але дуже «вау» рецептів з веганськими «яйцями»: Смажене яйце з рідким жовтком Ще смажене яйце Рамен з вареними яйцями Ще рецепт варених веганських яєць Цікаве про топових виробників веганських яєць читай тут . Більше класних рецептів ти знайдеш у блогах Інді Сінді , Веган хрючево і, звісно, у веган-гіді курсу «Веган-експрес» . А також реєструйся на наш безплатний експрес-курс про веганство за посиланням .

Вегани-початківці часто стикаються із труднощами вибору товарів без продуктів тваринного походження. Є очевидні не веганські позиції, такі як мʼясо, молоко, шкіра, шовк тощо, а є продукти, які, на перший погляд, здаються цілком етичними, але такими не є, наприклад, мед, парфуми чи перлини. Тому далі ми поговоримо про 10 популярних товарів, які містять продукти жорстокості та не відповідають принципам веган_ок, й етичні альтернативи, якими їх варто замінити. 1. МЕД Ми вже детально розповідали , чому мед — невеганський продукт , тому тут зосередимося лише на головному. Бджоли виробляють його виключно для власного вжитку та потреб рою. Жодні лікувальні властивості цього продукту чи поживна цінність не є приводом відбирати у комах природне джерело харчування. Яскравим прикладом того, чому вегани не їдять мед , є сумнівна етичність продукту. Адже люди утримують комах на пасіках насильно й постійно контролюють їх пересування. Маткам обрізають крила , щоб бджоли не роїлися і продовжували працювати саме для цих вуликів, а коли виробництво меду зменшується, їх вбивають і замінюють більш продуктивними матками. Якщо в природі ці особини живуть 6-8 років, то на пасіках лише 2-3. Бджоли агресивно захищають свої запаси їжі, тому люди відлякують їх їдким димом. Також пасічники замінюють вкрадений мед цукром або солодким сиропом, який шкодить тваринам і викликає проблеми зі здоровʼям. Така «дієта» погіршує імунітет бджіл і не покриває їх добові потреби в харчуванні, а повноцінної синтетичної заміни меду для бджіл — ще не існує. Про те, як вегани ставляться до комах читайте тут. Багато хто й досі вважає, що мед є етичним продуктом, але це хибна думка, тож радимо тобі повністю відмовитися від нього. У бджіл немає продуктів, якими можна замінити мед, а в нас є. Серед рослинних альтернатив: сиропи (кленовий, цукровий, фініковий тощо), стевія, сукралоза, патока та інші. Однак якщо людство продовжить винищувати комах, забираючи у них їжу, ми залишимося без фруктів, овочів, круп та навіть кави, бо саме ці рослини та культури опилюють бджоли. 2. ПЕРЛИНИ Перламутрові намистини вважаються коштовностями не одне століття, але для вегана чи веганки вони — табу. Перлина утворюється у раковині молюска внаслідок захисної реакції. Коли всередину потрапляє якесь стороннє тіло (паразит, піщинка чи інший подразник), молюск починає покривати його шарами кристалічної рідини, аби знешкодити. Морська тварина має слабкі мʼязи, тому вона не може виштовхнути перлину з мушлі й «непроханий гість» залишається всередині назавжди. Оскільки у природі звичні нам перлини утворюються десятками років, на промисловому виробництві поширене культивування . Всередину молюсків поміщають чужорідне тіло і занурюють їх у водойму для «дозрівання» на спеціальних сітках. Ці сітки постійно переміщують у воду різної температури й травмують тварин. Робляться такі процедури лише для того, щоб підтримувати «ріст» перлини, тому якість життя молюсків нікого не хвилює. Відмовитися від перлин не важко, оскільки це предмет розкоші, а не першої необхідності, тим паче, що їх вартість доволі висока. Як альтернативу ти можеш обрати прикраси зі срібла, золота чи інших етичних матеріалів. А якщо відмовитися від перлів не можеш — надавай перевагу штучним намистинам. Однак будь обережн_ою, бо деякі з них покривають натуральним перламутром (добувається із внутрішнього шару раковини). 3. ЖЕЛАТИН Цей продукт отримують під час варіння шкіри, хрящів і кісток тварин, тому думаємо, довго пояснювати, чому вегани не їдять желатин — не варто. Однак він є розповсюдженим компонентом багатьох товарів. Желатин можна знайти у багатьох харчових продуктах, таких як желейні десерти, мармелад, мус та пудинги. Також він присутній у капсулах для ліків, вітамінах та додатках до харчів, у косметичних товарах, зокрема, масок для обличчя та шампунях. Желатин використовують як освітлювач для напоїв й адсорбент для пива, який збирає дріжджі в осад на дні місткості. Він присутній навіть у плівкових фото. Тому будь дуже обачн_ою під час вибору товарів і уважно читай склад. Ось кілька варіантів, чим замінити желатин вегетаріанцю/вегану у рецептах: агар-агар, карагенан та пектин. 4. КАРМІН Це барвник, який часто зустрічається у виробах червоного, помаранчевого та пурпурного кольорів (Е120). Його виробляють із тіл самок кошенілі та їх яєць. Використовують в кулінарії, виробництві алкоголю, косметики, художніх фарб тощо. Ти можеш побачити кармін у складі мармеладу, жуйок, газованих напоїв, соків, вин, соусів, помад, румʼян тощо. Комахи отримують свій характерний відтінок напередодні відкладання яєць, саме у цей період їх і збирають. Самок зішкрібають з кактусів спеціальною жорсткою щіткою, висушують і товчуть тільця у порошок, який потім фільтрують в спеціальному розчині. Тому обовʼязково звертай увагу на склад продуктів у магазинах, а вдома використовуй природний барвник, наприклад, з буряку. 5. МИЛО Цей товар теж може бути не веганським, тому обовʼязково звертай увагу на його склад. Веганське мило не містить тваринних жирів, гліцерину, бджолиного воску та меду. Окрім цього, вегани та веганки вибирають лише мило, яке не тестують на тваринах . Тому важливо детально вивчати склад і шукати сертифіковану позначку Cruelty free, яка підтверджує етичність продукту. На жаль, якщо на товарі не вказано, що це мило для веганів , ймовірніше всього воно містить ПТП (ред. продукти тваринного походження) чи тестується на тваринах. Серед перевірених етичних брендів є PLANTA , Zelena та інші . 6. СИГАРЕТИ Куріння і веганство — поняття не дуже сумісні. Адже сигарети (електронні теж) тестують на тваринах і містять тваринні продукти. Щоб перевірити безпечність виробів експлуатують щурів, собак, мавп тощо. Особин змушують дихати тютюновим димом протягом декількох тижнів або навіть років, після чого тварин вбивають і досліджують вплив тютюну на організм. Сам по собі тютюн є веганським, однак його змішують з десятками небезпечних та неетичних домішок. Наприклад, в сигаретний фільтр додають гемоглобін (висушену кров тварин) для фільтрації шкідливих речовин з диму, а з желатину роблять ароматичні капсули. Однак веганські альтернативи все ж існують . Серед них: Davidoff, West, Dockers, Manila, Black Hawk. Детальніше про те, чи може бути куріння по вегану ти можеш дізнатися у відео BiteSizeVegan . 7. АЛКОГОЛЬ Ця категорія товарів не завжди є веганською, оскільки продукти тваринництва можуть бути компонентом напою чи коктейлю або використовуватися під час виробництва алкоголю. Так, наприклад, у вина додають уже відомий тобі кармін, желатин використовують, як адсорбент для очищення пива після бродіння чи як освітлювач для вина, сидру тощо. Також функцію освітлювання виконує рибʼячий клей (isinglass), який добувають із сечових міхурів риб. Напої з високим вмістом спирту (бренді, горілка, віскі, джин, текіла), зазвичай є етичними. А перевірити наявність в алкоголі таких невеганських компонентів як молоко, вершки, казеїн, желатин, мед, рибʼячий клей, хітин, кармін тощо, можеш на сайті barnivore.com чи на сторінках @ukrainian.vegan.mom , VEGAN IN SUPERMARKETS UKRAINE . 8. МАНІКЮР Так-так, і він може бути неетичним, особливо якщо робити його в салоні. Веганів та веганок можуть чекати продукти тваринного походження як у звичайних лаках, так і під час дезінфекції інструментів. Шелак (один із видів покриття нігтів) зовсім не по вегану, він виготовляється зі смоли, яку виробляють комахи Laccifer lacca. Для того, щоб отримати цей матеріал, лакових червців просто вбивають . Також варто уникати товарів для манікюру, де міститься кератин (тваринний білок), кармін (барвник, який отримують з комах), гуанін (добувається з рибʼячої луски) та мускусна олія (отримують з виділень бобрів, ондатр, видр). Однак, навіть якщо лак на 100% не буде містити продуктів жорстокості, його все ще можуть тестувати на тваринах. Етичні товари для манікюру можна придбати від брендів JOIA , Vegan natural чи Catrice . 9. ПРЕЗЕРВАТИВИ Чи можуть презервативи містити продукти тваринного походження та бути невеганськими? Питання не риторичне, бо дійсно можуть. По-перше, бренди тестують продукцію на тваринах, тому звертай на це особливу увагу. По-друге, латекс можуть обробляти молочним білком (казеїном), щоб пом’якшити його. По-третє, на ринку й досі можна знайти засоби контрацепції зі шлунку ягняти. Тому вибирай лише етичні та перевірені бренди. Такими, наприклад, є веганські презервативи від One, My Size, Einhorn. 10. ПАРФУМИ Аромати часто містять інгредієнти, які отримують з продуктів тваринного походження. Це може бути мускус, амбра, кісткове масло тощо. Компоненти отримують шляхом вбивства й експлуатації тварин. Крім того, деякі парфуми містять молочний жир або мед. Однак відмовлятися від всіх парфумів не обовʼязково, адже на ринку з’являється все більше веганських альтернатив з рослинних інгредієнтів. Наприклад, бренди Pacifica , Lavanila , Coast Perfumery чи Aesop . Ще окремо зазначимо, що позначка Cruelty free ≠ веганський товар. Вона лише доводить, що цей продукт не тестували на тваринах. Лише 3 організації надають офіційне маркування, яке підтверджує відсутність тваринних компонентів та тестувань на тваринах. Це PETA, Leaping Bunny та Choose Cruelty Free. Деякі бренди розміщують в себе на сайті відповідне маркування, але по факту не відповідають вимогам, а деякі навпаки — є повністю етичними, але сертифікату не мають. Щоб не заплутатися в усіх цих тонкощах, використовуй додатки та допоміжні сервіси . Якщо тебе здивували бодай декілька пунктів з цього списку, реєструйся на безплатний курс « Веган-експрес » від ГО « Кожна Тварина » та дізнавайся більше про веганський спосіб життя та його переваги. І памʼятай, кожен може змінити світ: для цього варто почати з себе.

Багатьом зрозуміло, чому вегани не споживають м'ясо, однак причини, чому вони уникають желатину, можуть не бути настільки очевидними. Цей продукт є одним із тих підступних інгредієнтів тваринного походження, які не викликають, на перший погляд, відразу. У цій статті ми розглянемо, що саме не так з желатином, як його виготовляють, та які існують етичні аналоги цього продукту. ЖИВА ІСТОРІЯ: ФАКТИ ТА МІФИ ПРО ЖЕЛАТИН Історія використання желатину налічує тисячі років, аж зі стародавніх цивілізацій Китаю та Єгипту. Суміші желатину та колагену використовували як клей ще 8 тисяч років тому . Існують записи про те, що в середні віки при королівських дворах Англії готували смачне желе, до складу якого, ймовірно, входив желатин. Проте свідома історія желатину почалась із відкриття методу добування чистого желатину у 1682 році. Французький дослідник Дені Папені використав паровий циліндр (батька парового двигуна) і відкрив метод видалення нальоту з кісток тварин шляхом кип’ятіння. Це був, мабуть, перший функціональний харчовий продукт, який використовували в Європі. Желатин, який не має ні смаку, ні запаху, складається з чистого білка та був визнаний одним з найбільш поживних харчових продуктів. Він широко використовувався, як джерело білка, зокрема, під час наполеонівських воєн для харчування як французької армії, так і цивільного населення, коли їжі не вистачало. Або, наприклад, під час облоги Парижа, коли лікарі годували своїх пацієнтів желатиновим бульйоном з додаванням жиру, що допомогло їм пережити цей період. Желатин мав інші застосування, крім використання у їжі: У 1833 році були створені перші желатинові капсули для маскування смаку несмачних ліків; У 1880-х роках використання желатину у фотографії зробило маленькі картки з зображеннями більш популярними й доступними. У 1915 році доктор Джеймс Логан був першою людиною, яка успішно ввела внутрішньовенно замінник плазми на основі желатину; Перші кровоспинні препарати на основі желатину були розроблені в 1940-х роках. До того часу гемостатики (кровоспинні засоби) виготовлялися з комбінації людської плазми та бичачого тромбіну, які важко піддавалися очищенню. Така недостатня чистота продукту призводила до підвищеного ризику інфікування. Як бачиш, желатин відіграв значну роль у світовій історії, рятуючи життя бідняків та солдатів як харчовий продукт під час воєн, а також брав участь у розвитку медицини. Але чому ж його не вживають вегани? Про це поговоримо далі. З ПРИСМАКОМ ЖОРСТОКОСТІ: З ЧОГО ВИГОТОВЛЯЮТЬ ЖЕЛАТИН? Желатин виготовляють шляхом виварювання кісток , шкіри, сухожиль і зв'язок різних тварин, зазвичай корів або свиней, але його також можна отримати навіть з риби . Шматки тварин відварюють і фільтрують, щоб витягти з них колаген, який подрібнюють і перетворюють на желатин. Технологія отримання желатину змінювалась і доводилась до ідеалу, але дещо залишилось незмінним — щоб людство мало желатин, хтось повинен померти. Желатин широко використовується не тільки у кулінарії, але й у косметиці, фотографії, медицині та інших товарах. І це не змінилось, тож варто звертати увагу на склад різноманітних продуктів та переглядати переліки інгредієнтів, адже желатин зазвичай губиться десь в кінці довгого списку. З якими товарами не варто втрачати пильності: Фотоплівка Шампуні Вітаміни й таблетки в вигляді капсул Вина А виробництво яких продуктів тобі здавалося етичним, але виявилось, що ні? Якщо хочеш дізнатись чому, наприклад, веган_ки не їдять мед, або відмовляються від деякої тютюнової продукції — переходь за лінком і відкрий секрети продуктів тваринного походження, що ховаються на полицях поміж звичних речей. РОСЛИННІ ЗАМІННИКИ ЖЕЛАТИНУ Отже, вегетаріан_ки та веган_ки відмовляються вживати желатин, але чи можна його замінити? Відповідь — однозначно так. Існує багато етичних рослинних замінників, які можна використовувати замість желатину. Вони не менш корисні й ефективні у кулінарії. Агар-агар Агар, також відомий як агар-агар — це суміш вуглеводів, видобутих з морських водоростей. Він не має смаку, запаху або кольору, тому він часто використовується у кулінарії. Ним можна загустити супи, приготувати джеми, желе, морозиво та інші десерти, які потребують застигання. Агар-агар випускається в декількох формах: у вигляді брусків, пластівців і порошку. Як правило, порошковий агар може замінити желатин у рівних кількостях. Для розчинення агар-агару достатньо просто залити його теплою рідиною, а щоб застигнути, треба залишити на годину при кімнатній температурі. Звісно, час застигання може варіюватися в залежності від рецепта. Пектин Пектин виготовляється зі шкірки фруктів — її відварюють, проціджують і зневоднюють до м'якого гелю. Оскільки він із фруктів, його часто використовують для загущення джемів, желе та мармеладу. Завдяки своїй здатності загущувати, деякі фрукти, що багаті на пектин, можуть замінити веган_кам яйця у випічці . Для належного загущення пектину потрібен цукор, приблизно 5 чашок цукру на пакування порошкоподібного пектину. Не менш важливо додати трохи кислоти, для цього чудово підійде лимонний сік. Каррагінан Каррагінан, також відомий як ірландський мох, є різновидом сухого екстракту морських водоростей. Він не має смаку і згущує продукти трішки м’якше за желатин, тому його широко використовують для приготування мусів, супів, морозива та пудингів. Каррагінан часто зустрічається у складі веганських сирів та рослинного молока, проте є суперечливим продуктом , оскільки його пов'язують з можливими шлунково-кишковими розладами та іншими проблемами зі здоров'ям. Дослідження цього питання продовжуються. СМАЧНО І БЕЗ СТРАЖДАНЬ ТВАРИН. РЕЦЕПТИ ІЗ ЗАМІННИКАМИ ЖЕЛАТИНУ У світі все більше людей віддають перевагу рослинній їжі , а традиційні страви — веганізують. Однак досі для приготування багатьох солодощів використовують для загущення желатин, хоча ми переконалися, що й для нього є етичні аналоги. Ми зібрали для тебе три смачні рецепти з десертами та солоним, смак яких нічим не поступається їхнім жорстоким аналогам. Рисові ласощі Хрумкі та дуже смачні рисові смаколики, один з найкращих рецептів з агар-агаром. Все що тобі знадобиться, трохи ентузіазму та: Масло з горіха макадамії — 1⁄2 чашки Сироп з коричневого рису — 1⁄2 чашки Нерафінований цукор — 3 ст. л. Морська сіль — 1⁄4 ч. л. Порошок агару — 1⁄4 ч. л. Чистий екстракт ванілі — 1⁄2 ч. л. Натуральні коричневі рисові хрусткі пластівці — 4 чашки Покрокова інструкція: Деко розміром 20×20 см застели пергаментним папером. У великій каструлі на середньому вогні змішай масло з горіха макадамії, сироп, цукор, сіль, агар-порошок і ваніль. Постійно помішуй, доки порошок агару повністю не розчиниться (зменш вогонь, якщо суміш почне пузиритися). Зніми з вогню та перемішай пластівці, переконавшись, що вони повністю злиплись з сумішшю горіхового масла. Переклади суміш на пательню та рівномірно притисни. Постав в холодильник до повного охолодження, потім наріж на квадрати. Сир з кеш’ю типу «Pepper Jack» А для тих хто любить солоне, є чудовий рецепт із пектином. Веганський сир з кеш’ю Pepper Jack, готується не так складно, як може здатись. Все що потрібно: Пектин — ½ пачки Вода — 1 чашка Сирий кеш'ю — 1 чашка Лимонний сік — 2 ст. л. Харчові дріжджі — 2 ст. л. Морська сіль — 1 ч. л. Цибулевий порошок — ½ ч. л. Часниковий порошок — 1 ч. л. Подрібнений червоний перець — від ½ до 2 ч. л. Агар — 1 ч. л. (за бажанням, робить сир більш твердим) Зелений перець чилі (опціонально) Покрокова інструкція: Злегка змасти маслом половину форм для кексів. За допомогою блендера змішай ½ пакування сухого пектину (приблизно 4 з половиною ч. л.) і порошок агару (за бажанням) з водою та лимонним соком. Налий суміш у невелику каструлю і доведи до кипіння на середньому вогні, постійно помішуючи. Постав на повільний вогонь і хай вариться, поки подрібниш горіхи кеш’ю, харчові дріжджі, сіль, часниковий порошок і цибулевий порошок до дуже дрібного стану. Змішай ½ чашки води з маленьким пакетиком кальцію з упакуванням пектину та відстав. Налий суміш кип’яченої води на мелену суміш кеш’ю в блендер. Перемішай до отримання однорідної кремоподібної маси. Вона швидко загусне, тому негайно додай 1⁄4 чашки кальцієвої води й подрібненого червоного перцю та перемішай. Одразу вилий гарячий сир у підготовлені форми для кексів. Постав в холодильник без кришки на годину. Переверни мінісири з кеш'ю на тарілку (догори дном) і дай застигнути без кришки в холодильнику ще на 4-5 годин. За цим рецептом виходить 12 порцій сиру. Сир кеш'ю зберігається близько тижня в холодильнику і добре заморожується. Зефір в шоколаді Ніжний зефір без желатину у темному шоколаді, страва до чаю, до хорошого настрою, до приємного спілкування. Для приготування знадобиться: Знежирене кокосове молоко — 450 мл Цукор — 3 ст. л. Ванільний екстракт — 1 ч. л. Апельсиновий сік — 2 ст. л. Порошок агар-агару — 2 ч. л. Веганський чорний шоколад — 1 плитка Рослинне молоко — 2-3 ст. л. Веганське масло — 1 ст. л. Дрібка шафрану Дрібка кориці Покрокова інструкція: У мисці змішай кокосове молоко з цукром, апельсиновим соком і спеціями, а потім переклади у каструлю. Обережно нагрій, помішуючи вінчиком, поки не почне кипіти. Додай агар-агар, ретельно перемішай і нагрівай 3-4 хвилини. Вилий тісто для зефіру у квадратну форму для випікання, вистелену пергаментним папером, і дай охолонути на столі протягом 30 хвилин. Потім постав в холодильник на годину. Коли зефір охолоне, наріж його квадратиками. У каструлі змішай шоколад з веганськими молоком і маслом, поки перший не розтане. Занурюй зефір один за одним, до повного покриття. Дай кожному зефірчику відпочити, поки шоколад не застигне. Смачного! Це далеко не єдині, а лише найрозповсюдженіші рослинні замінники желатину. Аж дивно, наскільки цей інгредієнт поширений, коли починаєш читати етикетки, а його історія налічує багато століть. Попри це, варто знати, що він продовжує видобуватись із тварин, як і 8 тисяч років тому. Коли перший шок від розповсюдженості желатину минає, можна знайти альтернативи, які, здається, не такі повсюдні. Проте, якщо ти читаєш ці рядки, то знай, що рослинних аналогів желатину надзвичайно багато і можна замінити його без проблем. Якщо ти цікавишся веганським харчуванням і бажаєш дізнатися більше про рослинні продукти та рецепти, реєструйся на безплатний онлайн-курс « Веган-експрес ». Клацнути на посилання дуже просто, а дізнаватись нове завжди цікаво.